Гуманність суду, або Чому затриманих рецидивістів відправляють не в СІЗО, а додому

Серійного крадія автомобілів відмовилися брати під варту.

facebook.com/egor.olesov

Увечері 1 січня український продюсер Єгор Олесов, відомий за фільмами “Незламна”, “Сторожова застава”, “Захар Беркут” та інших проєктів, пережив прикру несподіванку. З паркувального майданчика у дворі біля будинку зник його позашляховик. На щастя, поліції вдалося розшукати машину і затримати злодія.

Однак вдруге Олесов був вражений, дізнавшись про рішення суду щодо злодія, який має славу серійного викрадача елітних автомобілів і уже фігурує в кількох кримінальних справах.

Наліпив хрести ЗСУ

- Я не вважаю свій автомобіль елітним, - каже Єгор Олесов. - Це Toyota Fj Cruiser 2007 року випуску, однак це гарна машина, для моєї сім’ї вона була надійним другом та помічником. Тому я дуже вдячний столичній поліції за те, що мені її повернули.

Продюсер зазначає, що його машина досить примітна – жовтого кольору зі специфічним тюнінгом, в Києві її знають усі, хто працює та спілкується з Олесовим. Однак це не зупинило крадія. Примітні деталі він приховав наліпками з білим хрестом ЗСУ, напевно, намагаючись видати автомобіль за волонтерський.

Оперативники кримінального розшуку близько тижня відслідковували шлях “Тойоти”. Розшукали спільно з колегами аж у Черкасах, де викрадач знайшов для своє здобичі нового власника. Сам він при затриманні чинив опір поліції, а під час обшуку було знайдено чимало технічних пристроїв для зламу замків та сигналізацій. Плюс до всього в оселі правопорушник зберігав незареєстровану зброю та набої.

Без електронного браслету

Біографія затриманого виявилася цікавою. Він проходить обвинуваченим по кількох справах, що слухаються в суді. По одній з них 50-річний безробітний чоловік перебуває під заставою у 300 000 гривен, по другій – у 2 000 000. Ця друга справа свого часу стала темою для розголосу, оскільки йшлося про спробу дати хабаря правоохоронцю за “кришування” автоугонів.

У вересні 2020 року поліція Києва повідомила, що двоє підозрюваних у викраданні машин запропонували 350 000 гривень співробітникові НПУ за закриття кримінальної справи і зняття одного зі спільників з розшуку (пізніше стало відомо, що вони сподівалися підкупити керівника Печерського управління поліції).

Зловмисників затримали на спробі передати хабар. Обоє були раніше судимими, під час обшуків поліція знайшла три автомобілі, що перебували в розшуку. Тодішній начальник поліції Києва Андрій Крищенко повідомив, що вони підозрюються ще й у вимаганні грошей від власників викрадених авто.

Однак за грати ніхто не потрапив, підозрювані внесли застави. Пощастило одному з них і цього разу. Слідство клопоталося про тримання під вартою, однак суддя Подільского районного суду Києва Андрій Анохін призначив домашній арешт і навіть без носіння електронного браслету.

Саме це і обурило Єгора Олесова.

- Я б зрозумів, коли б йшлося про людину, яка пішла на злочин, бо втратила роботу і не має чим годувати сім’ю. Але ж перед нами системний рецидивіст, абсолютно кримінальний тип, який явно не збирається полишати свій злочинний промисел і певний, що його завжди “відмажуть.” Вважаю, що це питання совісті судів і суддів, судової реформи.

Гуманність чи предмет торгу

Особисте зобов’язання, застава, домашній арешт – ці альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи стали широко застосуватися в Україні після введення в дію Кримінально-процесуального кодексу 2012 року. Мета гуманна – зменшити кількість людей, які перебувають в СІЗО без вироку суду, тобто доведеної вини. Бо були такі практики, що підозрювані відсиджували в СІЗО по 5 - 8 років і врешті отримували виправдання.

В той же час, кажуть в юридичному середовищі, альтернатива арешту стала в судах предметом торгу.

- Це відомо всім, домовленості бувають і, як правило, відбуваються через захисника або посередника. Якщо брати за приклад угони дорогих авто, то тут одинаки не працюють. Діє цілий синдикат – хтось зламує замки, хтось переганяє машину, хтось робить номери, шукає покупця або розбирає авто на запчастини. Якщо хапають одного з групи, решта зацікавлена у його мовчанні і “гріє” затриманого, - говорить адвокат Олексій Сиротін.

Однак юрист зауважує, що в багатьох випадках альтернатива виправдана.

- Затримано людину, слідчий клопочеться про арешт, суддя дивиться справу, а там - ніяких очевидних доказів. Домашній арешт – це такий собі компроміс між необхідністю винести рішення про запобіжний захід і совістю судді. Особливо щодо людини, яка вперше могла скоїти правопорушення. В той же час, коли йдеться про системну злочинність, то закон каже чітко: якщо особа не стала на шлях виправлення, до неї треба застосовувати суворі заходи впливу.

P.S. 50-річний викрадач знову затриманий. Тепер – за незаконне зберігання зброї. Слідчі знову клопотатимуть про тримання під вартою.

Фаховий коментар

Микола Оніщук, доктор юридичних наук, ректор Національної школи суддів України:

- Проблема підмічена вірно. Однак це проблема не законодавства, бо рішення про застосування альтернативних заходів є прогресивним і правильним. Це проблема формування належних практик суддями. Вважаю, що Верховний суд через свої судові рішення має ці практики аналізувати і вказувати на типові помилки. Коли альтернатива доцільна, коли судді треба бути більш обачливим, які обставини він повинен враховувати. Кожна ситуація індивідуальна, нормативного рішення на всі випадки життя не може бути.

Ми в Національній школі суддів також будемо давати посили з цієї теми. Бо з боку суддів дійсно бувають мотиви, які не зовсім зрозумілі для суспільства.