Звільнений від російських окупантів Херсон фактично щоденно перебуває під обстрілами. Від російських снарядів страждають житлові будинки, спортзали, стадіони, адміністративні будівлі. Але місто не здається – і продовжує відбудовувати своє життя.
А подекуди в Херсоні трапляються невеличкі острівки, куди приходять як містяни, так і приїжджі, де є змога знову відчути хоча б на мить смак того мирного життя, коли не було постійної загрози з неба, страху, що може трапитись найгірше.
Одне з таких місць у Херсоні – кав’ярня «Простір». Це досить молодий і незвичайний бізнес, який поєднав у собі не лише фінансову, але і соціально-відповідальну складову. Цей заклад «пережив» пандемію, окупацію, а власники впевнені, що переживуть і обстріли, і зустрінуть Перемогу. Незважаючи на те, що вже майже рік кав'ярня працює без прибутку, вона працюватиме й далі. При цьому – допомагаючи землякам.
До війни у кав’ярні вирувало бурхливе життя
- Коли ми відкривали херсонський «Простір», то це місце, цей район нашого міста не були популярними, там майже не прогулювалися містяни, і приміщення не було перспективним. Але ж ми робили не просто бізнес, ми робили те, чого нам самим не вистачало – закладу, де не лише смачно приготують каву, а й також місця, де можна навчитися чогось нового, провести час з сім’єю чи друзями. Тому після відкриття ми почали потроху перетворюватись на «місце сили». Ми зробили "Простір" місцем для думок і спілкування. Щонеділі тут проводились майстер-класи, презентації, навчання – все це було безкоштовно для організаторів, бо ми хотіли, щоб у людей було якесь місце, де завжди їм раді, де вони розуміють, що можуть тут побути, поговорити і поділитися своїми ідеями, - каже один з власників закладу Іван Понюк.
В гарні часи «Простір» за день могли відвідати 250, а то й 300 клієнтів.
- Як на маленьку кав’ярню, яка починалась просто з ідеї і першого в нашому житті «кавового експерименту», це було досить багато. Люди відчували, що ми перш за все стараємось для них, а не заради грошей. Тож вони приходили і голосували, як то кажуть, копійкою. Завжди приносили щось нове для нас, і ми це завжди відчували і цінували, - каже Іван Понюк.
Однією з родзинок «Простору» став невеличкий музей Apple, де були представлені фото про перші айфони, макбуки, айпади і іншу унікальну техніку. Також щосезону організовували фотозони біля кав’ярні. Влітку – щось пов’язане з морем, пляжами. Взимку – новорічна і різдвяна тематика.
А ще у кав’ярні можна було почитати. Книжечки для дітей українською і англійськими мовами. Для дорослих - книжки про подорожі, про Україну, про освіту. Взагалі українську мову у «Просторі» намагались максимально популяризувати.
- Ми були першою кав’ярнею у Херсоні, яка повністю перейшла на українську і англійську мови. Ми, як власники, завжди говорили українською і працівників своїх підводили до цього, бо розуміли далекоглядні наслідки і важливість мови в житті народу. У нас на дверях була наліпка, що ми розмовляємо українською і We speak English ("Ми говоримо англійською". – Ред.). Тобто іноземні туристи, коли приїжджали до Херсона, вони шукали, де можуть обслуговувати англійською, і вони знали, що тут їм будуть раді, - говорить чоловік.
Пандемія і локдаун боляче вдарили по закладу, але він не просто вистояв, а й допоміг іншим.
- Коли все закривалось під час ковіду в місті, ми запропонували всім медикам і всім поліцейським безкоштовну каву. Вони до нас приїжджали на поліцейських машинах, на швидкій допомозі, завжди пригощалися у нас. Ми зробили близько двох тисяч безкоштовних напоїв у цей період - каже Іван.
Закрили на час окупацii
Тож, за словами співвласника, кав’ярня «Простір» жила бурхливим життям, кожен день в ній проходив максимально насичено. Заклад продовжував процвітати і почував себе прекрасно. Аж поки в місто не прийшов «руський мир» разом із окупантами.
- Майже всю окупацію ми були зачинені, тому що ми своїм працівникам, як тільки почалась війна, одразу сказали, що ваше життя важливіше, ніж робота. Ваше життя для нас пріоритет. Тому, будь ласка, старайтеся виїхати, старайтеся вберегти себе. І практично всі наші співробітники виїхали з міста. Кав’ярня була закрита майже весь час, - говорить Іван Понюк.
Відвідувачів, звісно, не приймали, та й взагалі намагались якось замаскувати заклад, бо росіяни постійно шукали у місті людей, що налаштовані патріотично.
- Ми іноді приходили перевірити, чи все окей. Щоб було видно, що це місце не пустує. Ми старались зробити все, щоб зберегти те обладнання і все, що ми там зробили, у що інвестували свій час і гроші. Фактично пережили окупацію з мінімальними втратами, якщо ми говоримо про матеріальну сторону, - зазначає наш співрозмовник.
Що таке "бізнес" у Херсоні сьогодні?
11 листопада у історії Херсона тепер особлива дата – це день звільнення від окупації.
- 11-го числа одними з перших клієнтів стали наші друзі і знайомі, що були на передовій, - каже наш співрозмовник. – Вся кава для солдатів у нас безкоштовна, ми всіх пригощаємо і надалі.
Як «Простір» працює зараз? З поправкою на воєнний час. Постійно йдуть обстріли. Кав’ярня знаходиться у самому центрі - буквально в п’ятистах метрах від державної адміністрації, яку нещодавно дуже сильно обстріляли. Та це не зупиняє власників кав’ярні, як і відсутність світла. Більш того, «Простір» перетворився на своєрідний «Пункт незламності».
- Після 11 листопада дуже багато всього змінилося. Ми знову змогли відкрити свої двері для відвідувачів, знову змогли говорити українською і готувати каву.
Але насправді ми стали для людей трішки більше, ніж просто закладом, бо ми купили генератор, а благодійна організація передала нам "Старлінк", і це за відсутності у місті світла, води і зв’язку було дуже корисним для відвідувачів. Люди почали до нас приходити, щоб зарядити телефон, посидіти в інтернеті, поспілкуватися з рідними і друзями, просто погрітись в теплому приміщенні, - каже Іван Понюк. - Ми дуже раді, що робимо свій невеличний внесок у відновлення міста і у поверненні людей до чогось простого, але те, що у них забрали росіяни. Стараємось робити каву, замовляємо нове обладнання, показуємо людям, що ми хочемо відновитись. Щоб Херсон жив, щоб люди мали звичне життя, щоб всі усі бачили, що найстрашніше позаду.
Бізнесу, як такого, який би приносив дохід, немає. Фактично власники дотують кав’ярню.
- Ми вже рік нічого не заробляємо. Але даємо можливість тим співробітникам, які залишились, отримувати зарплату. Ми намагаємось допомогти тому комьюніті, яке зараз створилося навколо нас. Тому це більше схоже на благодійність, ніж бізнес, якщо казати відверто. Втім, мене це абсолютно влаштовує і нас як команду також, - пояснює наш співрозмовник. - Бізнес має не лише фінансову складову, ми відповідальні за тих людей, хто в нас працює і хто до нас практично щодня приходить.
Нам щодня в соціальній мережі особисті повідомлення пишуть люди, що раді, що ми відновились, що у них є можливість прийти, попити кави у колі своїх друзів, відчути те, що до нас повернулась Україна. І це дуже класно, як на мене.
На запитання, що треба для того, щоб «Простір» повернувся до нормального повноцінного життя, підприємець відповідає впевнено і чітко:
- Перш за все – припинення обстрілів міста, тому, що це загроза життю людей. І мені здається, що якщо це припиниться, тоді все налагодиться. Тому що нас не злякаєш відсутністю світла, води, будь чого, ми це все подолаємо. Коли ми будемо в безпеці - всі наші працівники, клієнти, діти, - тоді люди обов’язково повернуться в місто. Тоді і буде працювати економіка, місцеві органи влади, життя налагодиться. Як на мене, це найважливіша причина, після якої місто знов заживе, як раніше, і почне думати про перспективи і розвиток. Ми усі віримо в ЗСУ і в перемогу у війні і будемо допомагати всіми силами, щоб це відбулося якомога швидше, - заключив Іван Понюк.