Добіг кінця передостанній матч ЧС у Катарі. Він подарував два абсолютно різні тайми і, мабуть, досить логічний результат наприкінці. Збірна Хорватії у поєдинку за бронзові медалі обіграла збірну Марокко з рахунком 2:1.
Тренерські експерименти
Тренер збірної Хорватії Златко Даліч після невдачі у матчі з Аргентиною у півфіналі наважився на радикальні зміни. Тренер виставив проти марокканця досить нестандартну схему 4-4-1-1. Причому ліворуч у нього вийшло максимально дивне поєднання гравців: у півзахисті грав Мислав Оршич, а в оборону відправили досвідченого Івана Перишича, для якого цей матч на позиції лівого захисника був, мабуть, чи не першим у кар'єрі.
Поруч із Перишичем вийшов Гвардіол - його поява на полі більш ніж зрозуміло, він залізний основний. А ось Станішичу та Шутало пощастило, їм тренер дав пограти, хоча обидва всі ЧС провели на лавці. В іншому без сюрпризів: Модріч, Ковачич, Майєр, Крамаріч та Лівая. У воротах Лівакович.
Валід Реграгі виставив проти хорватів досить передбачувані 4-1-2-3. Знайшлося місце сюрпризам і від марокканця – у захисті вийшов Дарі, а у півзахисті Ель-Ханнус. В іншому грали ті самі люди, що й тягли команду до півфіналу ЧС: Бону у воротах, Аттітат-Аляль, Ель-Ямік, Хакімі в обороні, Амрабат, Сабірі в півзахисті та в атаці Зієш, Ен-Несірі, Буфаль.
Гра без центру поля у першому таймі
Від цього матчу очікувався доволі закритий футбол. Особливо з урахуванням того, що у хорватів вийшли на поле по суті дві глибоко посаджені лінії захисту та півзахисту. А на атаку не так багато сил було виділено – Крамарич і Ліва явно не та зв'язка, яка здатна сильно возити марокканців. Але Далич вдалося створити помилкове уявлення про те, як гратиме Хорватія.
Замість того, щоб віддати м'яч супернику та сидіти на своїй половині поля низьким блоком та ловити моменти, хорвати зі старту кинулися у бій. Вже на 7-й хвилині це призвело до першого забитого м'яча у цій грі, який, по суті, остаточно розкрив гру та змусив грати команди у відкритий футбол. Захисник хорватів Йоско Гвардіол успішно замкнув навіс Івана Перишича та реабілітувався певною мірою за провальну гру проти Мессі в епізоді з третім пропущеним м'ячем від аргентинців.
Марокканці відповіли голом через дві хвилини. Після подачі Зієша зі штрафного хорвати невдало зіграли в обороні і м'яч відскочив до Дарії – той не схибив. Рахунок став 1:1.
Далі гра набула досить гойдалки. Обидві команди носилися в атаку, забувши абсолютно про те, що є ще й центр поля. І в цьому відкритому, дещо хаотичному футболі у хорватів виходило значно краще. Все-таки хаос це стихія хорватів. Марокканці часто помилялися під тиском і втрачали м'яч під час виходу з оборони у безпосередній близькості від воріт. Одна з таких помилок завершилася чудовим голом Мислава Оршича на 42 хвилині матчу.
Після того, як Хорватія повела в рахунку, гра трохи заспокоїлася. Хорвати взяли м'яч на контроль та спокійно грали у перепасування фактично до кінця першого тайму.
Статистика за 1 тайм говорить про перевагу хорватів: 59:41 за володінням м'ячем, 8:3 за ударами, 4:1 за ударами у площину воріт.
На другий тайм хорвати вийшли зберігати рахунок
Валід Реграгі розпочав другий тайм із замін. Спершу випустив Ільяса Шера, який раніше не грав на турнірі, а потім і працелюбного півзахисника Аззеддіна Унаї, який провів чудовий матч проти збірної Іспанії на цьому турнірі. На Унаї покладалося завдання створити перевагу у центрі поля.
Чисто за змістом – другий тайм у цьому матчі був радикально іншим. У ньому відбувалося те, чого від цього матчу і очікували – хорвати сіли низьким блоком на своїй половині поля, перекривши всі зони. Віце-чемпіони світу зосередилися на утриманні переможного рахунку. «Атлаські леви» нарешті заволоділи м'ячем, стали тиснути переважно через правий фланг, де грає зв'язка Ашраф Хакімі – Хакім Зієш. Валід Реграгі сподівався, що їхня швидкість та креатив допоможуть продавити цих хорватів ще раз. Але марокканським геніям постійно чогось не вистачало.
У скоріш травми гравців обох команд почали змушувати робити ще заміни, через що втратили темп гри та початкову напругу. Хорвати просто перестали агресивно пресингувати та ходити до воріт Яссіна Бону – нуль ударів по його воротах за 45 хвилин тому зайве підтвердження. Марокканці ж підходили до штрафного майданчика, а далі щоразу здійснювали навіси на високого Ен-Несірі, але тому щоразу не вдавалося якось вдало зачепитися за м'яч крім двох моментів. Ен-Несірі міг забити в середині тайму, але Лівакович потягнув удар впритул. А в компенсований арбітром час марокканець небезпечно пробив вище за ворота.
Дива не трапилося, хорвати, десь на досвіді, а десь на грамотній тактиці та надійній обороні здобули перемогу та поповнили свою колекцію медалей ЧС бронзовим комплектом нагород.
Що у залишку?
Для «шашкових» ця бронза – це логічне завершення життя золотого покоління. Чотири роки тому хорвати досягли свого піку, взявши срібло ЧС. З того часу у складі залишилося 8 гравців, які й сформували кістяк команди, яка приїхала до Катару. І ось зусиллями цього кістяка Хорватія дійшла до півфіналу, але вже не витягла проти понад мотивованих аргентинців.
Важко сказати чи побачимо ми ще Луку Модріча та Івана Перишича на Чемпіонаті Європи через півтора роки, але на ЧС через 4 точно немає. Ці два приголомшливі футболісти найімовірніше завершать свої кар'єри. Але ця бронза для цих двох як ще одне нагадування про те, який високий їх клас, не дивлячись на вік ці двоє продовжують показувати феноменальні речі на вищому рівні.
Для хорватів цей ЧС можна назвати успішним. Особливо з огляду на те, що в цій Хорватії відбувається прямо на ходу зміна поколінь. За 4 роки вже змінилося дві третини складу і на перші ролі вийшли нові герої: Домінік Лівакович, Йоско Гвардіол, той же Ліва та Оршич… Цілком собі бойова команда у «шашкових» буде і після відходу на спокій тих, хто ставав головними авторами срібла 2018 року, та й цієї бронзи, за великим рахунком, також.
Марокко не вдалося забрати медалі з Катару, що, мабуть, логічно. «Атлаські леви» отже зробили крок далеко на цьому Чемпіонаті світу. Вони стали першою командою в історії африканського континенту, якій вдалося потрапити до четвірки найсильніших команд світу. Принагідно хлопці Реграги обіграли на своєму шляху Бельгію, Іспанію і навіть Португалію – вони розбили мрію Кріштіану Роналду виграти ЧС. Команда Реграгі програла лише чинним чемпіонам світу та віце-чемпіонам світу. Що ще потрібно? Ця збірна Марокко вже увійшла в історію і приїде додому з високою головою. А ось чи втримає вона високо задерту планку через 4 роки? Сказати дуже складно. Занадто багато в цій команді може змінитися за такий довгий час.