Рівно опівдні під Генеральним консульством Росії у Монреалі лунають звуки сирени, чути постріли, після чого звучить гімн України – так канадець Серж Саввіль протестує проти російської агресії в Україні. Щодня чоловік підходить до паркану консульства, щоб ніхто не забував про те, що йде війна. Саввіль не дає спокою дипломатам із березня.
На біду для співробітників консульства, Серж живе прямо навпроти – на вікнах свого будинку юрист розвісив великі українські прапори, без діла не залишилася навіть клумба палісадника – її Саввіль прикрасив безліччю невеликих жовто-блакитних прапорів. Протестувати в такий спосіб він збирається до Перемоги.
Співробітники російського консульства намагалися боротися із порушником спокою, але де там! Вони не знали, що зв'язалися з юристом, який образити себе не дасть. Ми поспілкувалися з Сержем, щоб докладніше дізнатися про його протести.
"Вікна мого будинку прикрашають 8 прапорів України – так буде до кінця війни"
- Серже, чому ви вирішили організувати акції на підтримку України перед російським консульством?
- Я працюю в міській раді в центрі Монреаля і маю чотириповерховий будинок на авеню Музею, навпроти Генерального консульства Російської Федерації.
Коли 24 лютого 2022 року Росія оголосила Україні геноцидну війну, ми працювали віддалено. Я сидів у своєму офісі на верхньому поверсі свого будинку, який виходить на консульство РФ. З кабінету я бачив акції проти війни в Україні, що проходили перед консульством.
Демонструючи своє неприйняття військової агресії, українці та інші протестувальники розміщували на паркані консульства та деревах плакати, встановлювали прапори, залишали свічки. Але як тільки заходило сонце, співробітники прибирали залишені після акцій протесту предмети. Коли я прокидався вранці і дивився у вікно, складалося враження, ніби у Монреалі не було жодного протистояння війні та жодної підтримки українського народу.
Саме тому 12 березня я вирішив купити 8 великих українських прапорів та повісити їх на 8 вікон свого будинку, щоб постійно демонструвати своє неприйняття війни та підтримку українського народу. До цих 8 великих прапорів додалися менші прапори, які я встановив у моєму палісаднику з видом на вулицю.
15 березня я прочитав репортаж про російське бомбардування України, яке вбило маленьких дітей (йдеться про бомбардування Маріупольського драмтеатру, навпроти входу до якого величезними літерами було написано «Діти». Тоді загинуло, за різними даними, близько 600 осіб. – Ред.). Після цього вирішив щодня рівно опівдні приходити до російського консульства з коляскою, вкритою червоною фарбою, що зображує кров убитих немовлят. Я брав свій телефон із динаміком, щоб 3 рази програвати запис звуків сирен та автоматних черг: це те, що українці чують щодня з 24 лютого. Згодом звучить Державний гімн України.
Після першого включення я кричу «Слава Україні, Героям Слава!», після другого - «Ми підтримуємо Україну – Підтримаємо Україну!», після третього – «Arrêtez la guerre – Зупинити війну!».
Кілька тижнів я також ношу червоні рукавички, які символізують кров українців, убитих росіянами.
Тексти та фотографії про наші заходи щодня публікую у своєму Twitter, Facebook, в історіях у Instagram та LinkedIn.
- Ви плануєте так чинити до кінця війни?
- Мої українські прапори висітимуть на моїх вікнах, доки в Україну не повернеться мир.
Я також виконуватиму український гімн перед консульством Росії щодня опівдні, доки не закінчиться війна.
У ті кілька днів, коли я не можу вийти на акцію протесту, я бачу, що хтось замінює мене – приходить до консульства РФ і програє один і той самий запис 3 рази замість мене.
«Хочу, щоб українці знали: вони не самотні»
- Генеральне консульство Росії у Канаді якось реагувало на ваші дії?
- Декілька разів. Вперше – 18 березня – вони включили дуже гучну музику через динамік біля паркану, намагаючись заглушити моє виконання гімну України, але не змогли мене зупинити.
1 червня на мене напав співробітник консульства. Після цього я подав скаргу до Служби поліції Монреаля (SPVM), яка провела розслідування та рекомендувала подати заяву про порушення кримінальної справи. Співробітника більше ніхто не бачив.
Я регулярно стаю об'єктом агресивних демонстрацій із боку співробітників консульства. Один із них показав мені язик 18 серпня.
– Що ви думаєте про напад Росії на Україну?
- Ця війна, яка не має жодних підстав. Вона є геноцидом українського народу, перемежується з військовими злочинами, і ми маємо рішуче протистояти їй.
Росія намагається виправдати війну дезінформаційною кампанією, яка не витримує жодної критики. Усі країни мають збільшити свою допомогу Україні, щоб мир міг повернутися якнайшвидше.
- Ви вірите у перемогу України у цій війні?
- Мене вражають рішучість, гордість та стійкість українського народу. Я вірю, що за допомогою інших країн світу Україна виграє цю війну.
- Що ви хотіли б передати всім українцям?
- Я хочу, щоб українці знали, що вони не самотні, що таких, як я, багато в Монреалі, Квебеку, решті Канади та в усьому світі, які виступають проти війни, яку веде Росія в Україні, та підтримують український народ.
Я продовжуватиму підтримувати український народ (у тому числі регулярно співпрацювати в організації заходів у Монреалі з Українським конгресом Канади та Українським клубом Монреаля) доти, доки війна не закінчиться.
До речі
У щоденній акції Сержа Саввіля під консульством РФ у Монреалі з'явився власний документаліст – 91-річний режисер Клод Фурньє. Чоловік щодня знімає короткі ролики про акції Сержа та викладає їх у "Твіттер".
Судячи з роликів, завжди є люди, які приєднуються до протестів канадського юриста.