Мешканці Курахового: Жорстоко обстрілювали. Дісталося навіть єдиному «Пункту незламності»

Пекло у Кураховому триває… Ні, не останні кілька днів, а останні вісім років. З того самого дня, як раптом виявилося, що містечко розташоване надто близько до Донецька і лінія розмежування сторін конфлікту (як усі ці 8 років вишукано називали війну) проходить чи не городами місцевих жителів. Якісь 30 кілометрів прямо від центру до центру… Не найбільша відстань для сучасного озброєння.

Ціляться у Курахівську ТЕС

7 грудня Курахове обстріляли особливо жорстко з боку окупованого Донецька. Бойовики люто мстять мирним жителям України за все: за свої ж невдачі на фронтах, за «кошмар мирняка», який вони самі й влаштовують у Донецьку, видаючи обстріли за «справу рук ЗСУ». За злидні та розруху, які влаштували самі ж, переконуючи інших, що ось-ось настане процвітання… Дістається всім - і мешканцям Курахового зокрема, і нещасній Мар'їнці, від якої залишилися лічені будівлі ближче до центру.

У середу, 7 грудня, страшний обстріл забрав життя десяти людей, п'ятьох було поранено. Удари РСЗВ припали на промзону, приватний житловий сектор, ринок, автостанцію. Адміністрація Курахового оголосила про закриття всіх магазинів у центрі міста, відділень пошти, про припинення роботи автостанції та міських АЗС, а також ринку до особливого розпорядження.

– А за добу до цього були "прильоти", мабуть, близько 20 штук. Вирубило електрику у другій половині дня, і лише вранці у середу відновили. Але ненадовго. Знову "прильоти", і знову немає світла, – розповів «КП в Україні» мешканець Курахового Михайло Кречетов. – До цього були "прильоти" на Курахівську ТЕС, відчуття, що її хочуть розбити вщент. Через пожежу на станції аварійно вимикалися трансформатори.

Жителі міста залишилися на довгий час без світла, тепла й води. Навіть «Пункт незламності», розташований у Будинку культури на Запорізькому проспекті, поки що не може виконувати свої функції – він також потрапив під обстріл, власне, як і увесь проспект Запорізький. Але вже наступного дня, як з усмішкою розповіли курахівці, на цій вулиці продовжувало працювати одне з відділень банку.

Їдуть у села, щоб перезимувати

Втім, мешканцям не до широких усмішок, їм би хоч вижити. Закритий на невизначений час міський ринок означає неможливість придбати необхідні товари та продукти. Непрацююча автостанція – відсутність шансу на виїзд у більш-менш спокійне місце. Мешканці домовляються про виїзди у соцмережах (інтернет ще знайти можна у місті) та виїжджають до Богоявленки, Берестків та інших довколишніх сіл.

- Люди просяться у будинки з пічним опаленням, заготовляють дрова, дерева, хтось вугілля привозить – так і готуються зимувати. У Берестках навіть не просяться, просто знаходять будинки й дачі, де людей немає, заходять і живуть. Але не можна так, – вважає наш співрозмовник Михайло.

Та він нікого не засуджує, каже, якщо треба виживати, то люди робитимуть все для цього. Сам 40-річний мешканець Курахового збирається виїжджати до сім'ї, яка з початку року обжилася на заході країни.

- Ми побачили в інтернеті звернення Путіна про визнання «республік», і я тоді сказав, що все наше спокійне життя тут закінчилося. Хоча з 2014 року воно спокійним і не було. Дружину з дитиною відправив потягом до рідні, сам лишився квартиру стерегти. Війна триває, квартирами ходять лихі люди, смикають двері, перевіряють, чи є хто. Ми вже все цінне вивезли і відправили поштою, тож якщо зламають двері та зайдуть, то нічим не поживляться, – розповідає курахівець.

Вдалося поспілкуватися з колишніми донеччанами, які вісім років тому переїхали з окупованої столиці Донбасу до крихітного Курахового – просто тому, що найближче до Донецька.

– Курахове – це був такий невеличкий центр життя переселенців. Воно найближче було до міста, до нього не треба було добиратися так довго, як через блокпости дорогою до Маріуполя чи Бахмута. 2015-го сюди їхали просто натовпи пенсіонерів, переселенців, тут оформляли допомогу й карти, наш супермаркет торгував як божевільний, черги на касах були постійно, навіть уночі, на ринку торгівля йшла активно. Побільшало народу в місті, люди навіть квартири тут купували, вони не дуже зросли в ціні, як у тому ж Маріуполі. Можна було за 5000 доларів купити непогану "двушку". А зараз я навіть не знаю, куди людям подітися, двічі переселенцям, – прокоментувала колишня донеччанка Людмила Куриленко.

Росіяни натякають

Курахівці кажуть, що страшні обстріли останніх днів схожі на ті, що були у серпні, а раніше - у червні. Ніч на 12 серпня запам'яталася мешканцям міста особливо: після того як росіяни обстріляли Курахове ракетами, загорілися кілька багатоповерхових будинків і приватні будівлі. Одразу ж і після розбору завалів було знайдено тіла двох загиблих. Ракети прилетіли ще й у Центр культури та дозвілля, де перебували вимушені переселенці. Влада закликала людей до евакуації, як це робили починаючи з лютого. У червні під ударами касетних боєприпасів загинули троє мешканців Курахового.

- Усі, хто міг, виїхав, інші залишилися приглядати за домівками, бо мародерство у воєнний час ніхто не скасовував. Випадки є, про них особливо не базікають, але околицями по квартирах ходять, - попереджають городяни.

У Кураховому розуміють, що місто зазнаватиме постійних обстрілів, як і Авдіївка, Мар'їнка, Бахмут… Натяки росіян жителі міста бачать чудово: мовляв, не чекаючи розгрому міста, вони мають звернутися до керівництва України і вимагати припинення вогню та переговорів з Росією (яка вважає, до речі, всю Донецьку область вже «новим регіоном РФ»). Але за настроями мешканців легко читається відповідь: краще вже посидіти без світла та тепла певний час, ніж із ними.