Щоби окупанти грабували музеї – такого в Херсоні не було з часів Другої світової війни, коли німецько-фашистські війська розносили музеї та бібліотеки. Через 70 років представники російської держави «з найкращою у світі освітою та найбільш начитаними людьми», не боячись порівняння з фашистами, викрали цінні експонати та відвезли їх до Криму. Що це – варварство, жадібність, заздрість – розбиралася «КП в Україні».
Херсонський краєзнавчий музей
До окупації у фондах краєзнавчого музею налічувалося понад 173 тисячі музейних предметів, серед яких одне з найкращих в Україні археологічних зібрань із знахідками, яким понад 7000 років: колекція монет античних міст Північного Причорномор'я, комплекс зразків холодної та вогнепальної зброї XVI – XX століть, скіфські золоті прикраси, давньогрецькі мармурові скульптури… А також експозиція, присвячена заснуванню Херсона, колекція флори та фауни, створена відомим вченим-біологом Йосипом Пачоським і навіть 30-метровий скелет кита – всього не перерахувати, але можна зрозуміти, що окупанти забрали з собою все унікальне. Але насамперед їх цікавила... зброя. Так-так, старовинна і що давно стала музейним експонатом.
- Вони забирали антикваріат та зброю. Наприклад, ми мали мисливську рушницю Йосипа Пачоського, виготовлену наприкінці XIX століття. Забрали! – розповів «КП в Україні» колишній співробітник краєзнавчого музею Михайло Підгайний, який зараз допомагає колегам у відновленні. – Також обчистили повністю виставку, присвячену греко-римській культурі, винесли майже весь лапідарій (сховище кам'яних артефактів), залишивши лише великі статуї, які важко було тягнути. Напевно, тому вони не забрали досить цінний кам'яний експонат.
На думку фахівця, грабіжниками керували люди, які розуміються на археології та музейній справі. Можливо, це співробітники кримських музеїв, які буквально пальцем показували, що брати, а що інтересу для них не становить. Проігнорували окупанти та й відділ природи музею, що знаходиться в окремій будівлі на вулиці Театральній.
- Але вони зламували двері скрізь, де тільки можна було, хоча знайти ключі і нормально відчинити не важко. У нас у музеї була золота кімната, яку незадовго до війни почали ремонтувати. Співробітники акуратно перемістили звідти усі експонати. Так що окупанти без толку ламали двері, намагаючись потрапити в місце, на їхню думку, набите золотими артефактами. Даремно, тільки нові двері пошкодили, - журиться Михайло Підгайний.
Можливо, вся справа не лише у варварстві, а й у банальній заздрості кримських музеїв до херсонських колег, які мають найбагатші експозиції? Михайло Підгайний запевняє: справжні професіонали музейної справи заздрості до колег не мають.
- Усі розуміють, що музейні колекції – це єдиний організм, який не можна розривати. І загублені предмети завжди повертають. Наприклад, наш Херсонський краєзнавчий постраждав у 1943 році, він був пограбований німцями та вивезений до Німеччини. І за кілька десятків років хтось із археологів побачив у берлінському музеї предмети з Херсона. Їх негайно повернули, – розповідає фахівець. – Усі музейники націлені на те, щоб колекції не розривалися та залишалися у тих музеях, де їх збирали. Крадіжка колекції, в якій брали участь кримчани, – це не лише кримінальний, а й професійний злочин!
При цьому окупанти повідомляли, що вивозять колекції херсонських музеїв задля порятунку – мовляв, евакуація. Можливо, експонати зберігаються десь у Генічеську, куди перемістилися колаборанти, що втекли з Херсона. Але не факт, що ми взагалі побачимо колись ці колекції – кримські «співробітники музеїв» можуть покласти око, скажімо, на речі епохи стародавнього Пантікапея (зараз це місто Керч).
Херсонський художній музей ім. Олексія Шовкуненка
Цей музей також оплакує втрату своєї колекції, розграбованої та вивезеної у невідомому напрямку. Як каже його директор Аліна Доценко, колекції Херсонського художнього, може, й не найбільші, але найдобірніші.
– Для мене завжди було головне не «скільки», а «що», не кількість, а якість, – каже керівник музею, яка очолює його вже 35 років. – Те, що було у нас, не було у жодному музеї в обласних центрах України, та й не у всіх київських музеях. Майоліка Врубеля, блакитна та кольорова, найкращі твори Миколи Пимоненка («Великодня заутреня», «Колядки»)… Ми мали твори найкращих художників XVII – XXI століття. Деякі твори у нас просили британці, італійці, німці, французи… Яка в нас була Італія XVII – XIX століть, які ікони XVII ст.! У нас було 19 робіт Михайла Шибанова, різьблений позолочений іконостас його роботи.
Аліна Доценко також запевняє: грабували музей не лише «орки», а й колишні співробітники установи, які показали, де що лежить. До краєзнавчого музею окупанти увірвалися 1 березня, до мистецького – 17 липня. До цього часу з початку окупації Доценко переконувала загарбників, що музей перебуває на ремонті та жодних музейних цінностей тут немає (музей справді закрито на ремонт із листопада 2021 року).
- На жаль, перед ремонтом нам ніхто не допоміг вивезти колекцію, яку ми запакували та підготували до переміщення, - нарікає директор музею.
Співробітники-колаборанти двох музеїв – художнього та краєзнавчого – зійшлися на ґрунті любові до «Росія тут назавжди» і заявили в комендатурі, що директор худмузею водить «визволителів» за ніс. Мовляв, колекція на місці та чекає, коли її вивезуть.
- Колаборантка Кольцова разом із новим «директором» краєзнавчого музею (співачкою з кабачка) у супроводі озброєних людей та «фсбшників» взяли ключі від фондів та розкрили сховище музею. 60 «бурятів» п'ять днів вантажили безцінні експонати у величезні фури, що стояли біля музею. У Сімферополі вивантажували та кидали, наче сміття, – розповідає Аліна Доценко.
Окупанти вивезли з художнього музею понад 15 тисяч експонатів, не забувши прихопити сантехніку та дрібну побутову техніку. Якщо з останнім все зрозуміло, то де і як побачать світ вкрадені музейні колекції – невідомо. Повернути їх, на думку співробітників музеїв, неможливо. Чи осядуть вони у приватних колекціях, власники яких не гидують краденим – цілком можливо, бо на жодні професійні виставки чи авторитетні мистецькі аукціони вони не потраплять.