У Китаї у віці 96 років помер колишній лідер цієї країни - Цзян Цземінь. Китайське агентство Xinhua з посиланням на Центральний комітет Комуністичної партії Китаю повідомило, що смерть сталася через лейкемію та поліорганну недостатність.
Цзян Цземінь прославився тим, що у своїй політиці продовжив реформи, започатковані Ден Сяопіном.
Нащадок інтелігентів
Цзян Цземінь народився 1926 року в сім'ї інтелігентів, у 1940-х роках під час навчання в Шанхайському університеті транспорту та зв'язку приєднався до підпільної роботи, а 1946-го вступив до Компартії.
Стажувався на Московському автозаводі ім. Сталіна, непогано вивчив російську мову. Майже 30 років працював у китайській системі міністерства машинобудування, також був міністром електронної промисловості. У роки "культурної революції" Мао Цзедуна піддавався "трудовому перевихованню", але без висилки в село, а шляхом зниження на посаді.
Прийшов до влади після кривавого розгону демонстрантів
З 1985-го до 1989 року – він мер Шанхаю. 1989 року Цзян Цземінь змінив на посаді генсека Комуністичної партії Китаю (КПК) Чжао Цзіяна, який підтримав вимоги протестувальників під час студентської демонстрації на площі Тяньаньмень у Пекіні. Тоді студенти та частина інтелігенції виступили за радикальніше проведення економічних та політичних реформ – запровадження ринкової економіки та лібералізації комуністичної системи.
Однак демонстрація на площі Тяньаньмень була жорстоко придушена військовими.
Ця подія викликала запеклу боротьбу за владу у верхах Комуністичної партії Китаю між прихильниками жорсткої реакції та реформаторами.
Ден Сяопін, якому на той момент фактично належала найвища влада в країні, потребував ставленика, лояльного і одночасно не пов'язаного безпосередньо з кривавими подіями. Вибір ліг на Цзян Цземіня, який керував парторганізацією в Шанхаї і зумів утримати контроль над містом без насильства.
Внаслідок цього Цзян Цземінь був обраний як компромісний лідер. Очікувалося, що він об'єднає прихильників жорсткої лінії та ліберальніших представників.
Ден Сяопін помер 1997 року. На той час Цзян Цземінь встиг повною мірою утвердитись у своїй ролі.
Проводив поступові реформи
1993 року Цзян Цземінь став головою КНР. У своїй політиці продовжував реформи Ден Сяопіна. Він вивів економіку КНР на сьоме місце у світі. При ньому Китай вступив до СОТ, прийняв саміт АСЕАН у Шанхаї, виграв заявку на проведення Олімпійських ігор 2008 року. Цзян Цземінь проводив поступові економічні перетворення за збереження соціальної стабільності та керівної ролі Компартії.
Цзян Цземінь зробив частиною партійної програми КПК теорію «трьох представництв», згідно з якою Компартія оголошувалась «виразником інтересів передових продуктивних сил» китайського народу, а інтелігенція та підприємці – ключовою частиною цих продуктивних сил нарівні з робітниками та селянами.
Чотири рази їздив до США
Цзян зайняв жорстку позицію щодо статусу Тайваню: Тайвань – це Китай, що сприяло його популярності серед китайських військових.
1999 року Цзян Цземінь став першим главою китайської держави, який відвідав з візитом Великобританію, де його постійно переслідували маніфестанти, які вимагали демократичних змін.
Відносини Китаю із Заходом, і особливо зі США, епізодично загострювалися. Зокрема, коли в 1999 році авіація НАТО помилково завдала удару по китайському посольству в Белграді і після примусової посадки в Китаї американського розвідувального літака.
Однак, вичавивши з цих подій максимум вигоди, Цзян незмінно дозволяв стосункам повернутися до нормального русла. Сам він чотири рази їздив із візитами до США, а після 11 вересня 2001 року Пекін запропонував Вашингтону сприяння у війні з терористами.
Владу передав добровільно
У листопаді 2002 року Цзян Цземінь почав готувати ґрунт для передачі влади. Спочатку він поступився своєму наступнику Ху Цзіньтао посадою голови партії, а в березні 2003 року Ху зайняв головну посаду голови КНР.
До вересня 2004 року Цзян зберігав за собою важливу посаду голови Центральної військової ради ЦК КПК, а, на думку спостерігачів, після звільнення з усіх постів тривалий час зберігав великий вплив.
Грав на фортепіано
Він любив читати вірші, напам'ять знав знамениту "Геттісберзьку промову" президента США Авраама Лінкольна про "уряд народу, для народу і силами народу", грав на фортепіано та традиційному китайському двострунному інструменті ерху. На саміті АТЕС у Манілі в 1996 році він запам'ятався проникливим виконанням пісні Елвіса Преслі Love me tender ("Люби мене ніжно").