Яскраві жовтогарячі фрукти на голих гілках
Чудо-сад Наталії Мартишинець із Закарпаття (околиця Виноградова) давно скинув листя, але погляд приковують до себе яскраві жовтогарячі соковиті плоди хурми, які все ще висять на гілках. Ні-ні, господиня не забула зібрати врожай – Наталя Мартишинець своєю скрупульозністю у догляді за садом вражає. Хоча вона без профільної освіти, садівник-аматор. Усьому навчалася самостійно і тепер може дати фору навіть вченим! Ще б пак, у нашому кліматі, нехай Закарпаття і є більш-менш теплим регіоном, вона навчилася вирощувати не тільки персики, що вже стали буденністю, а й тропічну хурму, гранат, ківі, інжир, фісташки та багато іншого.
- Хурму скоро зрізатиму – залишилося ще пара десятків дерев, - зазначає «КП в Україні» Наталія Мартишинець. – У нас найближчими днями обіцяють мінус три-чотири градуси, тож час…
Загалом у саду Наталії – 300 дерев хурми. За нею тягнеться сад ківі, персикових дерев і абрикос, гранатових дерев, азіміни – плоди родом із Північної Америки, інжиру… З недавніх пір тут ще й пальми ростуть, просто так, для краси.
Зимовий виноград уже розкупили
Найбільша гордість Наталії – виноград. Вона зібрала 150 сортів. Щороку визріває врожай із 600 кущів. Весь столовий, тільки невелика частина придатна для десертного вина.
Серед сортів винограду є такі, що можна збирати на Різдво – дозрівають наприкінці грудня. Щоправда, цього року Наталі довелося весь зрізати раніше – на Закарпаття йдуть морози, тож ризикувати вже дозрілою ягодою не хотілося.
– Вже весь реалізувала, – зазначає Наталя. – А наступні два дні – збір хурми.
За професією жінка – філолог, знає чотири іноземні мови, крім української та російської. Жила в Італії, куди виїхали всі родичі, але, захворівши на гепатит, прийняла рішення повертатися на Батьківщину, щоб, якщо вже судилося відраховувати час до своєї смерті, то хоча б провести його на своїй землі. З того часу минуло майже 20 років.
На спокій піти поки що не виходить
Наталі Мартишинець – 76 років. Вона відомий на Закарпатті фермер, який вирощує екзотичні для нас фрукти без жодної краплі хімії. Машину з плодами вивозить до траси: зазвичай все це призначається для постійних клієнтів, замовлення без попереднього дзвінка купити з рук не вийде, хіба що пощастить.
Рік тому господарка єдиного в Україні екзотичного саду надумала продавати його. Сил на все вже не вистачає, та й хочеться на спокій, відчути себе бабусею. Запросила ціну – 95 тисяч євро за все: будинок, з меблями та технікою, сад, весь садовий інвентар із бензопилами, бензокосами, насосами. Спочатку народ цікавився, але не наважувався братися за таку справу, а з початком війни дзвінки стихли.
- Людей більше цікавить, коли скінчиться війна, що зрозуміло. Але ж треба вже й про майбутнє думати, - зітхає Наталя Мартишинець. – Такого «дурня», як я, поки що не знайшлося. Це ручна робота - ніхто не хоче стільки вкалувати! Але я не передумала та не втрачаю надії, що вдасться знайти нового власника. Готова віддати сад із будинком уже за 70 тисяч євро.
Жінка має квартиру в сусідньому Виноградові, та й сестра кличе жити до неї в Італію.
– Той, хто купить, навряд чи мене відпустить, – сумнівається Наталя Мартишинець. - Дуже навряд... Це екзотика - треба знати, як за всім доглядати. Сад можна угробити за рік!
Якщо новий господар все ж таки знайдеться – Наталя Мартишинець обіцяє три роки доглядати сад і навчати нового власника. Адже, як вона вважає, цей сад - рукотворна реклама того, наскільки родюча українська земля, благодатний наш клімат і, головне, зайвий доказ - за бажання можна в житті досягти будь-якого результату. Головне – вірити у себе і не опускати руки.