Херсонський депутат Віталій Богданов: В окупації ми чинили спротив, як могли і вміли

Херсонський депутат розповів, як Херсон пережив окупацію, як мешканці зустрічали українських захисників та чому заяви мера міста Ігоря Колихаєва у містян викликали величезний дисонанс і коли російські спецслужби почали зачистку своїх людей в кавуновій столиці країни.

Херсонський політик Віталій Богданов перебував в окупації з першого дня, як в місто увійшли російські війська. Він виходив на протестні мітинги, допомагав українським спецслужбам викривати колаборантів та сприяв військовим з координатами командних пунктів окупантів, складів зі зброєю. Після звільнення Херсона отримав подяки за свою роботу в окупації від ДБР та центрального апарату СБУ.

В інтерв’ю «КП в Україні» Віталій Богданов розповів, чим жило місто під час окупації, хто влаштовував «показательные казни», як меру Херсона Ігорю Колихаєву вдалось провести шість виконкомів під дулами російських автоматів та чому його здивувала людина, яка піднімала український прапор на міськраді. Це дуже емоційне, подекуди навіть різке інтерв’ю, і ми вирішили його подати без купюр.

Спочатку в місто зайшла російська «спецура», а потім – «спеціалісти по фаршу»

- Віталію, ви, як і інші херсонці, провели майже 9 місяців в окупації. Як вам вдалось не просто бути в окупації, але й чинити спротив російським окупантам?

- Херсон окупували не відразу. 24 лютого російські війська в’їхали на Антонівський міст. Декілька днів йшли бої. А місто в цей час тримали в облозі.

- Тобто був певний люфт часу, щоб виїхати?

- Навіть якби я хотів, у мене особисто такої можливості не було. Я ще з 2014 року у російських списках осіб, яких прирівняли до так званих членів терористичних організацій. До того ж на Херсонщині немало зрадників, колаборантів були готові здати мене та інших активістів за першої можливості. Це ті люди, з якими я боровся протягом своєї політичної кар’єри – колишні представники Партії регіонів, які потім «перефарбувалися», і різні ОПЗЖ, Опозиційний блок і т.д. Було багато «друзів».

Зокрема, пан Журавко (народний депутат V-VI скликань від Партії регіонів, який ще з 2014 року висловлював антиукраїнські заклики, закликав до повалення конституційного ладу в Україні, а після повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно сприяв російській владі в проведенні так званих референдумів в Херсоні та укріпленню окупаційної влади. - Авт.) і особисто, і публічно озвучував погрози «повісити Богданова на галявині біля Білого дому» (міської державної адміністрації. - Авт.). Але ми вистояли, а він «зустрівся» з «Хаймерсом» в приватному готелі в Херсоні (25 вересня стало відомо, що Олексій Журавко загинув від ракетного удару по приватному готелю Play Hotel by Ribas, де він перебував разом з прокремлівськими представниками ЗМІ, які приїхали висвітлювати «референдум». - Авт.).

- Повернімось до перших днів окупації…

- Десь 1-2 березня вже під моїм будинком стояв російський БТР. Багато російських військових. Чесно кажучи, не було розуміння, як себе вести, що говорити… Ми чинили спротив, як могли і як вміли.

Перші протестні мітинги проводили біля облдержадміністрації. Люди демонстрували неабияку рішучість. Дивувались навіть окупанти. Але, зауважу, спочатку в місті була не Росгвардія, а так звана «спецура». Якось ми з хлопцями розговорились з її керівником. Він був в шоці від побаченого. Каже: «Я впервые вижу, что, когда мы говорим: «Стойте, стрелять будем», люди бегут не от нас, а на нас. Мы с парнями поняли, что разгорается война и что к чему. Мы же думали, что вы - фанатики, а вы – просто вольные люди. У нас скоро ротация, и мы сюда не вернемся. Вместо нас сюда приедут «специалисты по фаршу». І дійсно, вони тримали дистанцію.

А потім приїхали Росгвардія і, як ми з’ясували, представники «Беркуту», які в 2014-му втікли в Крим.

Багато було смертельних випадків на мітингах. Під час одного з них люди йшли вулицею, а по них відкрили сліпий вогонь. Загинуло десь 190 осіб. Російські пропагандисти потім висвітлили це як - «стали случайными жертвами».

Після 6 березня ситуація погіршилась. З’явились слідчі з Краснодара, навезли різної техніки. Часто запускались дрони, щоб фіксувати і розпізнавати активістів. Багато їхніх людей почало працювати в натовпі.

- Що означає - «працювати в натовпі»?

- Робили різні провокації, щоб влаштувати «показательную казнь». Розповім про один з яскравих випадків. У нас на площі є пам’ятник Героям Небесної сотні, на якому викарбувані також прізвища загиблих хлопців-атошників. Один з бійців Росгвардії на очах батька загиблого атошника написав на монументі червоною фарбою «Убийцы», а потім почав бити ногами його другого сина. Звісно, батько не витримав, кинувся захищати дитину – відразу почали лупцювати і його. Ми стали його рятувати, а в цей час полетіли світлошумові гранати, прозвучали постріли. Стріляли гумовими кулями з помпових рушниць. Один з чоловіків отримав такий забій грудної клітки, що його медики не змогли врятувати.

На наступних мітингах було все менше і менше людей…

Облави – це було найстрашніше!

- І я так розумію, що потім були затримання?

- Так. І з кожного затримання вони намагалися влаштувати шоу. Наприклад, коли затримали директора Театру ляльок, депутата облради, на 100% україномовну людину, то записали з ним відео, де змусили його сказати російською наступне: «На митинге хулиганы напали на вооруженных росгвардейцев и стреляли в них». Ми розуміємо, що його змусили це сказати, не засуджуємо його.

А ще був випадок, коли затримали нашого підприємця і видали його за відомого партизана. Забрали в нього телефон, закачали в нього всякого різного – ніби він на фоні російської музики виступає з закликом: «Херсон, вставай на борьбу».

Російська агентура працювала дуже активно. Масовим був інформаційний удар від російських ЗМІ, які активно запустили на Херсонщині своє радіо, ТВ. Радіо Симоньян дуже сильно бомбардувало херсонців з перших днів окупації. Кожні 15 хвилин перебивочки, реклама по типу «Сдай партизана – получи миллион рублей».

- По квартирах, будинках ходили, обшукували?

- Облави – це було найстрашніше! На початку і в кінці вулиці виставляли по БТР і починали зачистку. Дуже важливо було не попасти в облаву, бо не вибратись.

- А як не попадати?

- Постійно змінювати місце перебування. Мені з часом вдалось отримати технічну інструкцію від наших силовиків, як діяти в тій чи іншій ситуації, які кодові слова вживати, щоб не видати себе і не видати товаришів.

А на початку я наробив чимало помилок. Приміром, залишався зі своїм телефоном. Потрібно було порвати всі зв’язки. Тільки з декількома людьми спілкуватись. Це важливо! Чимало активістів погоріли без таких знань.

Колихаєв зник після відео Губарєва

- Як жило місто в окупації? Деякий час ми бачили включення в національному марафоні мера Ігоря Колихаєва, читали його сторінку в фейсбуці, де він повідомляв, що комунальна інфраструктура міста, хоч і в окупації, але вдається працювати: електроенергія, вода – є, сміття вивозиться…

- Якщо говорити про Колихаєва та його дії, то у нас виник величезний дисонанс, коли вдалось послухати його виступи в ефірі Нацмарафону, коли дізнались, що президент удостоїв його ордена «За мужність». А тим часом міськрада і фракція «Удар» на засіданнях виступають за те, що б квіти посадити, фракція ОПЗЖ – щоб фонтани запустити. Ви можете собі таке уявити? Ні? А в Херсоні було таке! В місті російські танки, БТРи, а міськрада проводить шість виконкомів. Шість!!! 9 травня Колихаєв урочисто покладає квіти, зганяє на торжество комунальників.

Щоб ви розуміли, під час окупації Колихаєв і Ко витратили 500 тисяч гривень з українського бюджету на висадку квітів на міських клумбах, не один мільйон гривень було витрачено на запуск фонтанів. Такої ілюмінації в місті не було навіть за часів Януковича. В місті стригли траву на закинутих кладовищах. Херсонці були в шоці з такого комунізму.

Лише потім ми дізнаємось, що в кабінеті Колихаєва сидів полковник ФСБ Науменко з позивним «Альфа». І це багато чого прояснило.

- А де зараз Колихаєв, щось відомо про його долю? Ще в червні було офіційне повідомлення, що його викрали. І більше не було інформації.

- Його затримання було дуже лагідним. Зайшли люди в формі в його кабінет і сказали: «Пройдемте с нами». Ми ретельно прослідкували за його затриманням та подальшим утриманням.

Тривалий час він був в «одиночці», в яку навіть привозили обіди з ресторану. А потім Колихаєв зник. Почали з’являтись різні чутки. За останніми - він перебуває в Каховці. Ми перевіряємо цю інформацію (тиждень тому мер Олешок Євген Рищук повідомив, що від Колихаєва надійшла звістка – він «живий та перебуває у полоні окупантів у Чаплинці». - Авт.).

До речі, він зник після відео, на якому Павло Губарєв (екскерівник «ДНР», дружина якого була заступницею голови окупаційної адміністрації Херсонської області Володимира Сальдо. - Авт.) після чергового візиту в Херсон не дуже приємно відгукувався про Колихаєва, заявляв, що той за час окупації тричі був в Москві. І щойно це відео з’явилось в Інстаграмі, на наступний день Колихаєв зник, нібито його затримали.

- Багато чуток лунало стосовно загибелі народного депутата Олексія Ковальова – це справа рук українських партизанів чи зачистка російських спецслужб?

- Ковальова, як і інших впливових осіб, вбили російські спецслужби. Дійсно, відбувались зачистки. Так, при загадкових обставинах помер заступник мера Херсона Анатолій Хоменко. Він був сепаратистом, його сини торгували під час окупації. Коли росіяни зайшли в Херсон, то перша зустріч в них була з мером і його першим заступником. Після цієї зустрічі Хоменко помер нібито від інфаркту. А ховали його дуже дивно - без розтину, він був синющий. Це точно не інфаркт.

Потім несподівано помер депутат облради Богдан Артющик - партнер народних депутатів Тараса Козака і Віктора Медведчука. Він теж поспілкувався з росіянами, а потім «інфаркт». Його хоронили в закритій труні.

Всі ці люди були своїми для окупантів. На думку росіян, вони мали працювати з містянами в облраді і міськраді. Не впорались - їх зачистили.

А потім почались арешти в Москві. Заарештували генерала Бєсєду (Сергей Бєсєда – керівник управління ФСБ. - Авт.). За що? За те, що було багато грошей використано на (те, щоб розхитати. – Ред.) південь України, але не зробили те, що треба. Зачищали кінці.

Загибель Кирила Стрємєусова (був заступником голови окупаційної адміністрації в Херсоні. - Авт.) – теж з серії російських зачисток.

- Скільки херсонських активістів було затримано за період окупації?

- Десь 500. Їх кидали до катівень. Чимало хлопців ще перебувають в руках окупантів. Їх спочатку відправили в Згурівку, потім в Каланчак, Крим, Росію.

В Херсоні ще є колаборанти, і деякі були на зустрічі з президентом.

- Як ви особисто дізналися, що Херсон звільнено?

- Ой, ми жили, як ельфи: пішли в душ – а там є вода (сміється). Так і зі звільненням було. Десь за 7-8 днів до відходу росіян на лівий берег нам вирубили все - світло, воду, телебачення, інтернет. Повний інформаційний вакуум. Потім знову увімкнули ТВ, і ми почули заяву Шойгу, що вони відходять на лівий берег. І знову все «вирубається». А потім - 2-3 дні, і по вулицях їдуть БТР з нашими прапорами, лунає українська мова. Хлопці вітаються, кажуть, що ми звільнені, а ми - ридаємо, ридаємо від щастя, дякуємо. Не передати емоції словами.

- За вашими спостереженнями, скільки ще в місті є колаборантів, «козачків»? Як довго доведеться вичищати Херсон від залишків представників "руського міра"?

- Слід розуміти, що колаборантів можна поділити на два види. Перші, яких використовували російські пропагандисти для телевізійної картинки: Сальдо, Сємєнчєв… Другі – заступники таких осіб, які не були особливо медійними.

Ви не можете уявити мій шок, коли в Херсон приїхав президент Володимир Зеленський, і я на зустрічі з ним побачив одного з чоловіків, хто все життя був на зарплаті помічником Сальдо. Я звернув на нього увагу нашої розвідки. Його допитали. А коли запитали, що він тут робить - відповів: «Мене запросив голова ВЦА»!

А ще у мене була істерика, коли я дізнався, хто піднімав український прапор на міськраді. Це був Казаков, який 12 років працював першим заступником Сальдо – і вони спільно грабували місто. Казаков, який реєстрував Партію регіонів в Херсоні, який в 2014 році на Майдані обіцяв нас топити, як кошенят. І тепер він став працівником кримської СБУ! Я на цей факт звернув увагу компетентних органів.

Так що залишилось ще немало роботи, але, я впевнений, ми все подолаємо.