Поки що візитів не було
Мешканці 12-тисячного міста Гнівань, що за 20 км від Вінниці, сидять без світла вже другу добу. Вночі техніка мигнула вогником, але електрика так і не повернулася.
Слідом за електрикою зникла вода, охолонули батареї... Багато хто користується електричними котлами чи обігрівачами, які без світла перетворюються на непотрібні крижані залізяки. А якщо з метою економії жителі раніше перейшли з газової на електроплиту, то під час кожного відключення електрики, які в деяких містах тепер відбуваються по кілька разів на день, залишаються навіть без можливості зігрітися бодай чаєм чи приготувати поїсти.
Жителька Гнівані Ольга Бобрус із чоловіком переїхала до цього тихого містечка на березі річки з Вінниці лише рік тому. Піч у будинку, як і стару дров'яну плиту у мазанці у дворі, розвалити та викинути не встигли. Планували, коли розпочнуть ремонт...
– Дякувати богові, що ми її не розвалили, хоч чоловік планував, але я вмовила почекати, – каже Ольга. – Сьогодні вранці прокинулася – від казана вже не було опалення. Закинула дрова - і нагріла дві кімнати. Тож у мене наразі тепло, та й на голову нічого не капає.
Гріючись біля грубки, Ольга подумала про інших мешканців містечка – адже вони зараз, можливо, замерзають у холодних будинках… І вирішила запросити всіх, хто забажає погрітися, до себе. У неї можна приготувати їжу, якщо відключать ще й газ.
- Нині важливо, щоб ті, хто має можливість таким чином допомогти, відчиняли свої двері для інших, - продовжує Ольга. - Це важкий час, і ми маємо об'єднуватися. Нас нічого не зламає, ми будемо без світла, без води, без опалення, але головне - що без Росії. Якщо я зараз допомагаю собі, то чому б мені не допомогти ще комусь?
Оголошення із запрошенням Ольга Бобрус розмістила у фейсбуці. Каже – поки що дзвінків та візитів із проханням пустити погрітися чи зварити обід не було. Але вона готова до гостей. Є диван, крісла, стільці, на підлогу можна накидати матраци, приготовлені й ковдри.
Самотніх чоловіків чи п'яних не пустить
Пускати до своєї оселі Ольга буде безкоштовно. Жінка пересувається за допомогою ходунків і працює з дому, тож, за винятком часу виїздів, пов'язаних із її громадською діяльністю, її можна застати за адресою.
Чоловік Ольги – священник, наразі він із волонтерською місією на передовій.
– Приготувала нову ковдру – може, прийде хтось із дітками, хто зараз не має опалення, – розповідає «КП в Україні» Ольга Бобрус. - Я готова прийняти їх на ночівлю, щоб вони вдома не мерзли.
На подвір'ї – криниця, яка виручить, коли немає води. У Ольги вода в крани надходить із свердловини, але насоси, зрозуміло, без світла не працюють - тоді беруть відра і набирають воду по-старому. На вулиці також є туалет.
- У мазанці - піч, яку можна використовувати як для обігріву, так і для приготування їжі – туди можна поставити каструлю і щось зварганити, - усміхається Ольга. - Мій чоловік наразі поїхав на передову, з ним немає зв'язку, але я думаю, він не буде проти, коли приїде. Звичайно, я не пускатиму людей з алкоголем чи самотніх чоловіків – думаю, вони можуть погрітися у пунктах обігріву, які працюють від держави. У нашому місті таких три. Щодо своєї безпеки я насторожі – Бог нам дав мудрість, щоб відрізняти тих, кому нема чим зайнятися або тих, у кого недобрі наміри. Але якщо прийде жінка з дитиною чи бабуся, я пущу, не бачу у цьому жодної проблеми.
Ольга працює журналісткою та є головою громадської організації, яка займається допомогою переселенцям, малозабезпеченим, багатодітним, також працювала з безпритульними. Тому допомагати тим, хто цього потребує, для неї не в новинку.