Чи можна після масованих обстрілів, які переживає вся Україна з 10 жовтня, говорити про те, що Росія вже втратила значну частину бойового потенціалу і скоро їй банально не буде чим заряджати зброю? Що може дати подальша інтеграція нашої країни до НАТО? Чи нам потрібна зимова пауза в активних діях? І де, зрештою, довгоочікуваний ленд-ліз для України?
Про це та багато іншого «КП в Україні» поговорила з військовим експертом, полковником запасу ЗСУ, льотчиком-інструктором Романом Світаном.
Радянську зброю ворог може виробляти ще довго
- Чи справді РФ витратила вже більшу частину своєї ракетної потужності? Якщо так, то звідки всі ці масовані ракетні обстріли? Лише 15 листопада було випущено 96 ракет! Де країна-агресор бере нове озброєння?
- За різними номенклатурами є різні показники залишків озброєння. За деякими росіяни вийшли «у нуль». Але у військовому розумінні "нуль" - це не повний "нуль" - від слова "нічого, порожньо". Це так званий НЗ - недоторканний запас озброєння, який чіпати не можна, він може бути задіяний лише у разі нападу на країну. По ракетному озброєнню росіяни вийшли на НЗ, наприклад, по «Іскандерах», яких навряд чи залишилося більше сотні. Ракети Х-101 та Х-155 також вибираються зі стратегічного резерву, як і «Калібри». Тобто росіяни вже беруть те, що брати не можна.
Щодо старих радянських систем - у них ще залишилося більше половини за всіма показниками: і по танкам, і БМП, і артилерійським системам. Росіяни також можуть відновлювати старе озброєння і доводити його до ладу. Виробництво на таких заводах працює якщо не цілодобово, то в 2-3 зміни точно, поставляючи снаряди та ракети до РСЗВ («Град», «Смерч», «Ураган»). Вони можуть ніколи не закінчитися. Цей вид виробництва є неенергоємним: зробити болванку, порох, виточити снаряд – немає великої проблеми.
- А щодо літаків? Адже від них, як від ракетоносіїв, йде особлива загроза.
Десь навесні в Росії зможуть відновити повністю весь цикл виробництва старої радянської техніки
- У цьому напрямку вони мають серйозні проблеми. Адже авіоніку Росія отримувала здебільшого з-за кордону, а тепер поставки припинилися. Існують труднощі з виробництвом високоточних ракет, тому що своєї елементної бази в РФ немає. Доводиться діставати необхідні деталі за сірими схемами.
Втім, наші партнери працюють із обрізанням цих схем. Нічого нового росіяни зробити практично не зможуть. А ось усе старе, радянське, може виготовлятися ще кілька десятків років.
У кожному місті Росії обов'язково є оборонне підприємство: абсолютно не розвалене та у робочому стані. Стару техніку вони можуть клепати там ще дуже довго. Зрозуміло, що вони швидко не відновляться, але десь до весни зможуть відновити повністю весь цикл виробництва старої радянської техніки. Це для нас небезпечно, нам треба до весни закінчити цю кампанію та розбити їх на нашій території.
- Чи відомий маршрут, яким російські ракети з місць зберігання доставляються на позиції (в Крим, район Чорного моря тощо)? Що робиться для «закриття» цього маршруту?
- Неможливо нічого вдіяти і ось чому. Ракети прилітають до нас із літаків, які злітають із аеродромів теж десь за Уралом. Зліт якогось Ту-160 може бути будь-де. Він наближається до Каспійського моря, випускає ракету, яка може летіти ще 5,5 тисяч км. Її нікуди дуже далеко возити не потрібно, її можна пускати будь-де.
Так що цим шляхом йти неможливо. А ось потопити Чорноморський флот цілком реально. Найоптимальніший варіант – знищувати місця пусків, а місце пуску може бути на корветах, підводних човнах, інших судах. Тому і наносяться удари по кораблях, на яких можуть стояти пускові установки.
«Мінськ» був стратегічною помилкою
- Початок війни (2014 рік, Крим та Донбас) був щодо озброєння іншим, не таким, як з 24 лютого 2022 року в момент повномасштабного вторгнення. Що змінилося та чому? Чи можна було взагалі ліквідувати російську загрозу ще в зародку чи, з урахуванням проросійської обробки південно-східних регіонів, на той момент неможливо?
Все це потрібно було задавити ще в Криму, якби Крим не здали, віддавши команду нашим військам вийти звідти
- Все це треба було задавити ще в Криму, якби Крим не здали, віддавши команду нашим військам вийти звідти. А у нас у Криму було військ більше, ніж російських. Якби не команда на вихід, то, згідно з бойовим статутом, кожен командир частини виконав би своє завдання та знищив би будь-кого, хто нападає на частину.
А після того, як прозвучав наказ вийти з Криму (а деяким частинам – ще й без зброї), то це називається «Крим здали». Тоді можна було обійтись малою кров'ю. Аналогічна ситуація і з Донецьком. За кілька днів до першого «Мінська» я говорив Петру Порошенку, що зараз не можна вести переговори із сепаратистами. Мене послухали та зробили навпаки.
А напередодні "Мінська-2" практично вся російська армія зібралася в районі Дебальцевого, і Донецьк був практично порожнім. Тоді, у лютому 2015 року, до Донецька можна було заходити та видавлювати росіян. Але цього не було зроблено, бо стояло завдання підписати «Мінськ-2». Чому? Питання вже до Порошенка та Меркель, яка начебто натиснула на президента. Потім вся світова спільнота нам викручувала руки: «Підписали – виконуйте!», а росіяни протягли через ООН резолюцію щодо вирішення питання щодо Донбасу. І ця резолюція нас постійно била по руках, не давала нам працювати. Поки ми не отримали 24 лютого 2022 року.
Можливо, ленд-ліз так ніколи і не ввімкнеться
- Що нам потрібно від західних країн щодо озброєння? Чи є шанси, що Україна закриє небо? І де ленд-ліз?
- Ленд-ліз не включився, оскільки він поки що нам не потрібен. Можливо, він і не ввімкнеться ніколи. Сама система ленд-лізу – це аварійна система на той випадок, якщо раптом не спрацьовуватимуть основні програми (зараз їх чотири), за якими ми отримуємо озброєння. У принципі нам їх ніхто не гальмує. Якщо почнуть гальмувати, тоді й увімкнеться ленд-ліз.
Росіяни бояться двох речей - НАТО і чеченців, і ще незрозуміло, кого більше
Далі: закрите небо – це певні дії збройних сил країн НАТО щодо вступу у війну на нашому боці. Будь-який контакт із російським літаком чи ракетою у повітрі чи землі витягуватиме НАТО на конфлікт із РФ. На це НАТО поки що не піде.
Але якщо воно прийме таке рішення, то це означатиме вступ у війну на нашому боці.
У НАТО ми поки що не вступаємо, але ця організація передає нам все необхідне, щоб ми самі закрили небо. Наша система ППО навчається та інтегрується в систему ППО НАТО. Незабаром ми станемо однією з перших систем ППО у натовській системі. Це навіть краще для нас – ми самі себе закриємо куполом.
- Чи є перспективи в Україні увійти до НАТО хоча б у найближче десятиліття?
- Цілком у наших силах за кілька місяців розбити росіян і видавити їх за межі України до кордонів 1991 року. Ми можемо це зробити до весни, поки росіяни не перезарядяться, не нагромадять сили і не створять багатомільйонну армію, не озброять її. Часу у нас лише 4-5 місяців. Але є й проблема: ми виходимо до Криму та на кордони Донецької і Луганської областей із Росією. У нас залишаються тисячі кілометрів кордонів із Росією, які стають лінією фронту.
Нам доведеться воювати з ними далі, бо війна не зупиниться, вони нападатимуть. А щоб вони не нападали, нам треба закритися натовською «парасолькою». Росіяни бояться Альянсу. Вони взагалі бояться двох речей – НАТО та чеченців, і ще незрозуміло, кого більше. Отже, варіант повністю зупинити війну – вступити до НАТО. Інакше ми воюватимемо стільки часу, скільки існуватиме Росія як держава. Зупинити її може лише вступ України до військово-політичного блоку, і інших варіантів немає.
Але вже є плюс: наша армія в Альянсі!
Ми маємо можливість вступити до Альянсу після виходу на кордони 1991 року. Отже, як тільки ми виходимо на кордони - звільняємо всю свою територію.
І тоді вже можна вступати. Заявку ми вже подали, двосторонні переговори тривають. Деякі країни вже підтвердили свою згоду.
У НАТО зараз 30 країн. Ми повинні укласти 30 договорів із кожною з них на допомогу при нападі на членів Альянсу. Росіяни навіть з рогатки не зможуть стрельнути в наш бік, якщо опинимося там.
Але вже є плюс: наша армія в Альянсі! Нашим збройним силам уже передали технології, ключі доступу до секретних даних, зокрема. Тобто ми вже інтегровані до натовських структур.