Коли в Курахово в'їжджає ця машина швидкої допомоги, зустрічні осіняють її хрестом. Тому що вона повернулася з пекла. Звідти, куди не їздять звичайні медики та дуже рідко ризикують зазирнути волонтери.
Хто першим назвав екіпаж карети «білими янголами», невідомо, хлопці почули це від мешканців охопленої бойовими діями Мар'їнки. Звідти вони вивозять людей, які втратили дах, хворих та поранених. Туди везуть воду, їжу, ліки.
А між поїздками вони розслідують злочини, збирають докази, працюють із важкими підлітками. «Янголи» – це співробітники поліції Донецької області. Свою сповнену ризиком місію вони виконують разом із повсякденними обов'язками.
І шину накласти, і крапельницю поставити
У звичайному житті Василь Піпа – експерт-криміналіст. Такий собі класичний експерт з валізкою, шукає і фіксує сліди злочину. А ще він парамедик, як і кілька його колег.
- Першу долікарську допомогу можемо надати у повному обсязі – обробити переломи, зупинити кровотечу, зробити знеболюючий укол або поставити крапельницю, – розповідає Василь. – Наша машина обладнана для цього всім необхідним.
Василь каже, що ніхто з них не знає, куди і коли будуть виїжджати, але готовність цілодобова.
- Наприклад, серед ночі надходить сигнал, що чоловік упав із дерева та зламав ногу. На дерево він поліз, щоб спробувати зловити мобільний зв'язок і поговорити з дітьми, але обломилась гілка. Дзвонить у швидку допомогу, а там відмова: у цей район не виїжджаємо. Отже, терміново їдемо ми, – пояснює наш співрозмовник.
Не зовсім властиві для поліцейських функції Василь та його товариші освоїли ще з 2014 року. Хоча сам офіцер називає їх додатковими.
- У Мар'їнці під час боїв 2014-го було розбито відділ поліції. Ми там несли погодинну службу різним складом – по 7-10 осіб, була чергова слідчо-оперативна група. Охоплювали Красногорівку та навколишні села. Поліція повинна допомагати людям, ось ми й займалися всім, починаючи з фіксації безчинств, які творили сепаратисти та колаборанти, і закінчуючи організацією доставки продуктів. Тут була зона постійних обстрілів, вся логістика лягла на поліцію.
Ані лікарів, ані пожежників
Між минулим та нинішнім різниця у тому, що до березня 2022 року в цьому районі була своя швидка допомога та пожежні команди. Нині нічого цього немає.
- Раніше ми виїжджали на своїх поліцейських машинах, а у березні наш начальник відділу поліції в Кураховому Артем Щусь зумів роздобути карету швидкої допомоги. За кермо сів Рустам Лукомський – співробітник сектора реагування патрульної поліції, він і зараз в основному водій. Рустам сам родом із Мар'їнки. За однією з версій, коли місцеві побачили знайомого поліцейського за кермом швидкої допомоги, то й прозвали «білим янголом», а потім почали називати так і увесь екіпаж.
- Водночас в обласному главку було вирішено створити відділення парамедиків, - продовжує Василь Піпа. - Я, Рустам та ще один хлопець із ювенальної поліції пройшли курси.
Зараз у команді близько 20 осіб, всі взаємозамінні. Але Василь Піпа, Рустам Лукомський, Артем Щусь, начальник одного з підрозділів розшуку обласного главку Олександр Гаріп складають ядро і найчастіше виїжджають на виклики.
- Кілька днів тому серед ночі ми евакуювали з Мар'їнки подружжя, яке жило на вулиці Зелена. Це зона прямих бойових дій. Обом немає і 50 років, мобільні, але до останнього трималися за своє подвір'я, пересиджували бомбардування у підвалі. Зважилися їхати, тільки коли будинок згорів, і гараж, і весь двір, – згадує наш співрозмовник. – А вчора Рустам вивіз двох жінок, у однієї була переламана рука. Виклики постійні.
Від прямого влучення відділяли дві хвилини
«Янголів» бог береже, але одного разу вони були на волосинку від загибелі. 10 липня бажання евакуюватися висловили дві сім' з Мар'їнки, в обох неходячі пенсіонери. Оскільки район дуже небезпечний, вирішили їхати броньованим інкасаторським "бусиком", який також знаходиться в розпорядженні команди і іноді використовується разом з каретою швидкої допомоги.
- Перша родина, де мама та донька були, підготувалася ґрунтовно. Речей багато зібрали, навіть консервацію. Ми спробували пояснити, що це все ускладнює завдання, що потрібно брати тільки найнеобхідніше, ручну поклажу, що в нас ще будуть пасажири. А дочка вперлася: я машину замовляла для перевезення, нічого про інших не знаю. Пригрозила: якщо всі ці речі та банки не візьмете, ми нікуди не поїдемо!
Довелося вантажити об'ємне добро в бус, через що втратили дорогоцінний час.
- Йде інтенсивний обстріл, на вулиці одна наша машина – дуже добре проглядається з терикону. Посадили ми доньку, маму Рустам на руках у машину заніс, поїхали, але відчуваємо, що нас помітили. Коли приїхали до центру селища за другою родиною, снаряди лягали дедалі ближче.
Тут справи пішли швидше. Неходячу занесли, сумки якісь покидали, тільки-но виїхали із двору, почали рух уперед, так рівно в те місце, де машина стояла, впав снаряд. Буквально кілька хвилин відділяли від прямого влучення.
Броневичок пасажирів урятував, а Рустама, який був у кабіні на пасажирському сидінні, та Олександра Гаріпа, який перебував за кермом, поранило у ноги уламками.
- Рустам накинув на себе два турнікети (перетискання для зупинки крові. - Авт.). Я перебрався на пасажирське сидіння та наклав турнікет Олександру. Але не такий тугий, як слід, оскільки наш Сан Санич керував машиною. Я хотів його підмінити, але він відрізав – ні, не можна більше гаяти ні хвилини. Так і їхали, я контролював турнікет і був готовий перехопити будь-якої миті кермо. Але наш Сан Санич молодець – він витримав!
Обидва поранені успішно пройшли лікування і давно повернулися в стрій.
Жінки сильніші за багатьох чоловіків
Головне завдання «янголів» – привезти людей у безпечне місце та передати на руки тим, хто про них подбає.
- У нас у Кураховому у Будинку культури працює центр соціальної допомоги та центр прийому тимчасових переселенців. Там волонтери розміщують, годують евакуйованих, є де помитися, переночувати. Якщо людям нема до кого далі їхати, соціальні служби для них шукають такі місця.
А виклики продовжуються. Разом із живими доводиться вивозити також мертвих. Якщо сім'я незаможна, то й труни з тілами до місць поховань доставляти.
- Пригадується історія, коли приїхали за трьома жінками. З ними була ще одна родина – мати та син. Пенсіонерка до нашого приїзду просто у підвалі померла, а сина напівпаралізувало, мабуть, від стресу. Жінки, які з нами їхати збиралися, допомогли винести покійницю та її неходячого сина. А чоловіки, які у підвалі залишалися, побоялися вийти назовні, щоб допомогти, бо був сильний мінометний обстріл. Знаєте, я помітив, що у таких критичних ситуаціях жінки виявляються морально сильнішими, ніж багато чоловіків, - ділиться своїми спостереженнями Василь.
Бабуся була схожа на живу мумію
Телефони членів команди люди вже вивчили як номери екстрених служб. Був "приліт" чи подавилася дитина якимось предметом, поранення чи інсульт – дзвонять до начальника поліції Курахового, Василя чи Рустама.
– Нам сильно допомагають медики ЗСУ, але, якщо йдуть інтенсивні бойові дії, вони фізично не можуть розірватися на поранених військових та цивільних, – каже Василь Піпа. – Іноді рятують люди, у кого на ходу автомобілі – доставляють нам пацієнтів як мінімум на пів дорозі.
Поліцейських турбує, що у Мар'їнці на вулиці Заводській досі залишаються шість сімей, разом із дорослими двоє дітей – 13 та 14 років.
- Зараз там точаться вуличні бої, ми фізично не можемо туди дістатися, але неодмінно придумаємо, як це зробити, - обіцяє офіцер. - Коли ми там востаннє були, ці люди відмовлялися їхати. А примусової евакуації в Україні нема. Можемо тільки опинитися поряд у важкій ситуації і вмовляти, просити, працювати психологами. Відриватися від своїх насиджених місць, навіть коли дуже велике лихо, багатьом нестерпно важко.
Василь згадує ще одну історію:
- Два тижні тому їздили до старенької пенсіонерки, яка під час падіння отримала перелом стегна. Вона пролежала чотири дні так на підлозі, поки на п'ятий не прийшли сусіди, не підняли на диван і не подзвонили нам. Виявляється, до цієї бабусі ходила якась жінка, але нікому про її стан не говорила, нікуди не дзвонила. Приносила крихти їжі та замикала будинок на ключ.
Коли примчали «янголи», нещасна була схожа на живу мумію. Вона казала, що… нікуди не хоче їхати, просила залишити в хаті, мовляв,прийде інша сусідка і зробить укол.
- Довелося буквально благати бабусю, заносити у нашу швидку майже силою. Коли привезли до лікарні, лікарі діагностували крайній ступінь виснаження. Травматолог сказав: «Можете ще одну врятовану душу собі записати. Два дні - і вона б померла».
Поліцейські відвідали пенсіонерку у лікарні та дізналися, що її долю буде влаштовано. Як і долю десятків інших людей, яких уже врятували та ще врятують «білі янголи». Адже якщо не вони, то - хто?