Останнім часом здійснюються спроби окремих європейських політиків прирівняти російську агресію проти України до дій Азербайджану щодо Вірменії. Нібито агресором у конфлікті за Карабах виступає Азербайджан. Жертва, відповідно, - Вірменія.
Проте подібні твердження спотворюють історичну реальність, говорить у сюжеті 5 канал .
«Два роки тому відбулася 44-денна війна, під час якої Азербайджан відновив контроль над значною частиною територій, яка йому належить, і це визнається світовою спільнотою», - нагадує український політичний експерт Євген Магда.
Він звертає увагу на явні паралелі. У 90-х роках минулого століття Кремль усіляко підтримував сепаратистський рух у Карабаху: йому вигідно було заморозити конфлікт на Південному Кавказі, встановити вплив в регіоні та розмістити там свій військовий контингент. У 2020 році, після Другої карабахської війни, там з’явилися так звані російські миротворці, і росіянам вдалося отримали військову присутність у всіх трьох країнах регіону. Те ж саме росіяни повторили у 2014 році на українському Донбасі. Якщо проводити подальші паралелі, то легко зауважити, що одні й ті самі російські ракети літали у 2020 році над 80 містами та селами Азербайджану і у 2022 – над населеними пунктами України.
Про те, що Вірменія не може бути жертвою, свідчить ставлення цієї країни до війни в Україні. Ні в кого немає сумнівів, що саме Україна є жертвою російського нападу, проте Вірменія не проявляє жодної симпатії до своєї «посестри за нещастям». Навпаки: вона на всіх рівнях підігрує Росії – в тому числі, на міжнародній арені. Натомість Азербайджан постачає до України, знекровленої війною, безкоштовне пальне, медичні препарати та обладнання, продукти, надає прихисток вимушеним переселенцям.
Попри очевидні факти, у Європі почала ширитися інформаційна кампанія, яку підігріває вірменська діаспора. Її мета – дискредитувати Азербайджан, ототожнивши його з Росією, а Вірменію – навпаки, порівняти з Україною і зробити її жертвою азербайджанської «агресії».
З такими наративами виступило кілька французьких політиків. Це не дивно: у Франції проживає найбільша вірменська діаспора у Європі, чимало місцевих сенаторів мають етнічне походження, у тому числі, заступниця мера Парижа Ануш Торанян. Французи погрожують навіть відкликати свого посла у Баку та закликають надати Вірменії засоби протистояння «диктатурі».
Таким чином вони намагаються досягти дві мети – з одного боку, змістити фокус уваги з підтримки України на допомогу вірменським сепаратистам у Карабаху. А також – відвести увагу Європи від російської агресії на «азербайджанську». Не секрет, що ці європейські політики лобіюють інтереси великих корпорацій, які втрачають величезні прибутки від вимушеної втрати російського ринку і хочуть якнайшвидше повернутися до бізнесу з рф. Вони зацікавлені у перемир’ї за будь-яку ціну, навіть якщо ця ціна – залишити Росії анексований Крим та окупований Донбас.
Саме тому Україна рішуче виступає проти подібних маніпуляцій з історичними фактами. Адже така політика деяких європейських лідерів спрямована не лише проти Азербайджану, якого несправедливо звинувачують в агресії, але й проти самої України.