З Херсона окупанти вивезли кілька пам'ятників та останки князя Потьомкіна-Таврійського, засновника Херсона. Мовляв, щоб уникнути осквернення чи руйнування снарядами під час боїв. Той факт, що прах князя нікого не турбував і ніхто не збирався з ним нічого робити ні з моменту поховання, ні 2014-го, ні в лютому 2022-го, окупантів не збентежив. Історична цінність – і все. Але чи справді це цінності?
Той факт, що Росія не цурається «експропріювати» чуже майно та території, принагідно вбиваючи населення в безглуздій війні, вже не підлягає сумніву. Вже вкрадено Крим та частину Донбасу, райони Запорізької та Херсонської областей, причому в останньому регіоні відбувається ще й крадіжка пам'яток культури. Точніше чергове пограбування, оскільки ці території були захоплені силою.
Евакуювати спочатку пам'ятники, а потім людей – це, звичайно, дуже «здорово придумано», але що є, то є. Спочатку з лівого на правий берег «переїхали» пам'ятники Федору Ушакову та Олександру Суворову, потім – постамент Потьомкіна, а потім – і останки князя зі Свято-Катерининського собору.
Погруддя Олександра Суворова: не оригінал
Бронзове погруддя Суворова було створено російським скульптором Миколою Рукавишніковим в 1904 році за посмертною маскою Суворова. Тобто тут полководець схожий на себе як ніде. Але оригінальне погруддя було встановлено в одному з сіл Пензенської області і в 1920 році зруйновано революційними вихорами.
Точну копію цього бюста, відлиту в експериментальній майстерні Академії мистецтв Росії, подарували Херсону співробітники Ленінградського музею в березні 1950 року у зв'язку зі 150-річчям від дня смерті великого полководця. Пів століття бюст Суворова стояв на вулиці його імені, його не раз намагалися вкрасти, часто фарбували у коричневий та чорний колір комунальники, а студенти-моряки іноді «одягали» Суворова у морську форму.
Про те, що це не оригінальна пам'ятка, а копія, у Херсоні знає багато хто – ця інформація розміщена у різних путівниках по місту і закритою не є. Зараз співробітники музеїв, які працюють під окупантами, скромно замовчують цей факт, видаючи копію за оригінал. На це й повелися окупанти.
Пам'ятник Федорові Ушакову: не той і не в тому
Із цим пам'ятником теж не все просто. З доступних джерел дізнаємося, що скульптуру Федора Федоровича відкрили 1957 року біля корпусу Херсонської державної морської академії на проспекті імені, звичайно ж, Ушакова. Спочатку скульптура була виконана з оргскла, а через 20 років її відлили у бронзі.
Далі херсонські краєзнавці розповідають, що є плутанина із датами народження флотоводця на цій пам'ятці. У Херсоні - Ушаков 1745 року народження, у Пітері, на пам'ятнику на Ушаківському мості, - 1744-го, як і у Мордовії, де адмірал похований на території Санаксарського монастиря, за його заповітом.
Мистецтвознавці не шанують херсонську пам'ятку. Кажуть, що автор полінувався і не домігся бодай якоїсь схожості. Та й зі скульпторами плутанина була, хто саме створив цього Ушакова (зупинилися на Петрі Кравченку). Обличчя, зріст, мундир, відзнаки, взуття, зброя – знавці історії знатно пройшлися скульптурою, вказавши на нестиковки та явні помилки. Еполети замість військових погонів, не адміральський мундир, нагороди розміщені абияк… Отже, з погляду історії, пам'ятник Ушакову в Херсоні цінності не становить. Як і для мистецтва загалом.
Пам'ятник князю Потьомкіну: 19-річний «новодєл»
Ось хто навіть через 300 років після своєї смерті - і його пам'ятник, і його останки - знову бентежить суспільство. Отже, пам'ятник Григорію Потьомкіну, засновнику Херсона, з'явився у місті 1836 року, автором скульптури був італієць Франц Боффо (також він виготовив п'єдестал до пам'ятника Рішельє в Одесі). Після 1917 року бронзового Потьомкіна закрили брезентом на 10 років, потім розпочалася війна, а коли 1944 року Херсон звільнили, пам'ятника вже на місці не було. 2003 року до святкування 225-річчя міста херсонський скульптор Юрій Степанян відновив пам'ятник Потьомкіну, щоправда, з численними змінами. Незмінними залишилися римські лати, шолом у ногах, фельдмаршальський жезл у правій руці та меч, на який князь спирається лівою рукою.
Херсонці всі ці пам'ятники або ігнорували, або ставилися до них як до даності. Наприклад, як колись – до пам'ятників Леніну у різних позах у кожному місті та селі. Стоять собі та й стоять. Декомунізаторам вони теж начебто не заважали, адже ще не всі пам'ятники Іллічу були повалені та вивезені на міські околиці чи запасники музеїв.
Прах Потьомкіна... чи ні
Коли у справі з'являються чиїсь останки – чекай на якийсь детектив. Тим більше якщо це непересічний князь, який і місто засновував, і у війнах брав участь, і імператрицю ублажав. Прах Потьомкіна викликає великі сумніви щодо його справжності, і це не українці придумали, щоб позлити росіян, а пішло ще з середини XIX століття. Чутки, що у Свято-Катерининському храмі князь «несправжній», пішли гуляти світом: мовляв, це Павло I, який не дуже шанував Потьомкіна, наказав викинути його прах із склепу. І начебто церковні люди царя не послухалися і просто насипали на склеп із труною землі, мовляв, ось - викопали і забрали, як велено. Сто років тому ходили і байки, що племінник Потьомкіна-Таврійського цю труну забрав і поховав дядька десь у Білій Церкві.
Версія влаштувала всіх, окрім знавців історії. Але в склепі, як і раніше, залишалася чиясь труна і останки, і знавці історії хотіли б знати, хто це? Може, таки сам князь, якого ніхто нікуди не вивозив і не перезахоронював? У 1970 році створена спеціальна комісія досліджувала череп та частини скелета і винесла вердикт – не Потьомкін!
Через 14 років нова комісія знову відкрила дубову труну… Усі кістки були на місці, окрім черепа. Куди він подівся – досі невідомо. Витерши піт жаху, комісія передала кістки до Херсонського обласного бюро судово-медичної експертизи, де фахівці після вивчення невпевнено сказали: можливо, це останки Потьомкіна, а може, й не Потьомкіна…
Пам'ятник Василеві Маргелову: стояв і стоїть
Погруддя генерала армії, легендарного головного десантника СРСР "Дяді Васі", було відкрито 2010 року біля Будинку культури та відпочинку «Молодіжний». Стоїть він там і зараз, незважаючи на те, що призначений окупантами гауляйтер Херсона Володимир Сальдо повідомив, що «Дядю Васю» також евакуювали через можливе осквернення українськими військами. Проте, як кажуть самі українські воїни-десантники, претензій до Маргелова вони ніколи не мали. До синів його - можливо, так (старший був заступником начальника Служби зовнішньої розвідки РФ, зараз депутат Держдуми), а тато тут до чого?
Втім, з історії з пам'ятником Маргелову добре зрозуміло лише одне: що Сальдо – не лише зрадник, а й брехун. Чого "Дядя Вася" точно не схвалив би.
Значить, грабуватимуть
Російські депутати тієї ж Держдуми вже мріють, що до Москви та Петербурга привезуть цінні експонати, церковні реліквії, а також рідкісні екземпляри книг. Не соромлячись, роспропагандисти говорять в соцмережах, що «необхідно евакуювати... цінні експонати Херсонського краєзнавчого музею, Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру, цінності лялькового театру, цінності філармонії, найцінніші книги херсонських бібліотек...» Ну і пам'ятник Потьомкіну, чи не Потьомкіну.
Не хотілося б підказувати «експропріаторам», але, справді, у Херсонському краєзнавчому музеї є рідкісна археологічна колекція, де є предмети віком понад 7 тис. років. У художньому музеї імені Олексія Шовкуненка знаходиться унікальний іконостас, що частково зберігся, із Свято-Катерининського собору Херсона. Реконструйований, але не менш цінний за оригінал. Втім, у травні окупанти вже навідувалися до музею з метою інвентаризації предметів експозиції та підготовки до подальшого вивезення до Росії чи Криму. Нічого дивного, так само вони вчинили і з маріупольськими музеями. А те, що бойовики облаштовують вогневі позиції на стародавніх херсонських курганах, які простояли 2500 років і більше, але навряд чи витримають цю війну, російських «знавців мистецтва» не бентежить.
Страшно подумати, що малося на увазі під словами «цінності лялькового театру», але можна бути впевненими – вони і там знайдуть чим поживитись. А як окупанти чинять із книгами з українських бібліотек – ми всі чудово бачили на прикладі того ж Маріуполя. Їх просто спалюють.
Що ж, висновок простий: росіяни, розстрілявши та пограбувавши населення української Херсонщини підчисту, прихопили з собою на згадку не надто цінні фігурки, наділивши їх чи не сакральним значенням. Очікуються щемливі розповіді про те, як з ризиком для життя бюсти адміралів зривалися з постаментів і вивозилися таємно на інший берег Дніпра. Але ціна цих оповідань – як тих самих «потьомкінських сіл», якими так прославився один найсвітліший князь…