На початку війни переїхали до тварин
Власники зоопарку перевезли вихованців до Кам'янця-Подільського після влучення ракети до сусіднього житлового будинку. 21-річний макака Вітя освоюється у своєму новому будиночку у торговому центрі. Тут він уже близько двох тижнів – переїхав із ще сотнею вихованців сімейного зоопарку Крістіни Нестеренко та Едуарда Парфентьєва із Запоріжжя.
Сім'я до останнього не думала виїжджати із Запоріжжя. Але за своїх тварин, які їм як діти, хвилювались. Щоб бути ближче до них і мати змогу допомогти, якщо що, Крістіна та Едуард навіть проміняли комфортну квартиру на напівпідвальне приміщення зоопарку. Розклали диван, поставили пару сумок з речами – і так і жили до 6 жовтня, доки не прилетіло до сусідньої п'ятиповерхівки та не обрушило її.
- До того дня ми навіть не думали тікати - працювали, приймали свійських тварин від тих, хто їхав, - згадує Крістіна Нестеренко. – Але тут ухвалили рішення за секунду. Відразу ж спалахнула сусідня крамниця, ми хвилювалися, щоб вогонь не перекинувся на нас. У зоопарку від вибуху вибило двері, сипалася штукатурка, але ми і тварини не постраждали.
Коли пішли рятувальники, подружжя почало пакувати вихованців. Деяким із них довелося давати заспокійливе – за призначенням лікаря. Війну та вибухи гостро переживали мавпи, єноти, гризуни, які теж можуть мати інфаркти, інсульти.
- Також довелося заспокоювати ворона – це розумний птах, а, як відомо, чим вище інтелект, то більше переживаєш, - каже Крістіна Нестеренко.
А ось змій налякати складно, недарма кажуть – «спокійний, як удав». Щоправда, через переїзд і стрес першим зліг саме пітон – зараз його лікують від застуди.
За час війни врятували 800 домашніх вихованців
За час війни Крістіна та Едуард врятували близько 800 тварин, яких їм приносили городяни. Більшість із них прилаштували у добрі руки, а ті, що залишилися, трохи більше 40, поїхали з ними до Кам'янця-Подільського.
– З першими обстрілами люди почали до нас звертатися щодо передачі тварин, – зазначає Крістіна. - А потім ми розмістили пост, що можемо взяти. Подумали – хіба ми не можемо дати притулок парі морських свинок і з десяток кішок? А вийшло, що одних котів нам принесли 450!
Люди йшли потоком. Зверталися заводчики – приносили одразу по парі десятків гризунів. Деякі господарі виставляли клітки з тваринами, птахами на вулицю та виїжджали. Їх Христина не судить. Каже: «Якби я ще думала про те, хто прав, а хто ні, такий обсяг роботи ми б і близько не зробили».
- Намагалася сконцентруватися на допомозі тваринам, які вже точно ні в чому не винні, - каже Крістіна Нестеренко. – Хоча для мене кожен вихованець – як дитина. Дітей люди не відвозять до дитбудинку, коли їдуть...
Коли фура вже була майже зібрана, колекція раптово поповнилася плямистою рогатою жабою – її також привіз чоловік, що виїжджав із Запоріжжя. Ще є три «прийомні» сови, шість бородатих ящірок, шість павуків-птахоїдів та дві змії. Був ще зелений пітон Лаймік – він постраждав під час обстрілу наприкінці вересня. Змію врятували з-під обвалів та вилікували – велику рану довелося зашивати. Але перед від'їздом до Кам'янця-Подільського його віддали господарям.
У фурі-рефрижераторі вихованці подорожували добу. Так випало, що поїздка розпочалася першого дня масованого ракетного обстрілу України. Під час комендантської години довелося стояти до п'ятої ранку.
У такій фурі підтримується не лише мінусова температура, а й плюс – як вирішить водій. Помістилися всі вихованці, а деякі меблі та мішки яблук забрали волонтери для відправки на передову.
Домашню мавпу боялася навіть господиня
У Кам'янці-Подільському зоопарку довелося в'їжджати майже в двічі менше приміщення.
- Добре хоч, що у нас немає левів чи слонів, - усміхається Крістіна. – У Запоріжжі ми мали 400 квадратних метрів, тут – 250.
Зірка зоопарку – макак-резус Вітя.
– Усі, хто хоч раз у нас був, його запам'ятовують, – усміхається Крістіна Нестеренко. – Він вважає себе головним. Якщо йому не сподобалося, як на нього подивилися, він стукає по клітці. Клітки у нас зроблені так, що вихованці не дістануть відвідувачів – лапку не просунуть. Головна фішка Віті - якщо йому щось не до вподоби, він розвертається до відвідувача спиною, нахиляється і показує зад. Любить залишати незабутнє враження про себе.
Цю мавпу купили разом із частиною інших вихованців, зміями та ящірками у попереднього господаря звіринця. Другу половину зооколекції купували самі, декого віддали мешканці міста. Наприклад, зелену мавпу Петю. Як розповідає Крістіна, його господиня з дитинства мріяла про мавпу, але, втіливши свою мрію в життя, зрозуміла, що будні з мавпою виглядають зовсім інакше, ніж вона собі уявляла.
– Просила нас: «Заберіть його, будь ласка! Приїжджайте, ловіть його - він уже три тижні замкнений у кімнаті, я боюся туди заходити! - згадує Крістіна. – Тільки їжу йому туди закидала. Справа в тому, що мавпи від природи агресивні. Їм важливо домінувати, а домінують вони з допомогою агресії. Це абсолютно не домашній вихованець. Хоча зараз із Петею ми нормально спілкуємося, але якщо він відчує суперництво – виявить характер. До цього Петю носили пляжами у Кирилівці – з ним фотографувалися.
Близько тижня пішло, щоб зібрати виставку у Кам'янці-Подільському. З 19 жовтня зоопарк працює на новому місці.