У дипломатичному корпусі України наразі відбуваються кардинальні зміни. Пости керівників посольств в інших країнах залишили або залишають дипломати, які ведуть надмірно жорстку лінію щодо російської агресії.
Говорити про вбивство агресора – це табу у дипломатії
Президент Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Петра Врублевського з посади посла України в Казахстані. Причиною стало інтерв'ю Врублевського, яке він дав казахстанському блогеру Діасу Кузаїрову 21 серпня. У ньому він сказав такі слова: "Намагаємося вбити їх якнайбільше. Чим більше ми вб'ємо росіян зараз, тим менше доведеться вбивати нашим дітям".
У відповідь на це міністерство закордонних справ Казахстану передало Києву "принципову позицію щодо провокаційної поведінки пана Врублевського" і повідомило, що Україна отримала "прохання про призначення нового посла" замість Врублевського.
- Наш посол у своєму інтерв'ю сказав абсолютно стандартну з військової(!) точки зору фразу. Це те саме, що й зведення Міноборони – вбито стільки й стільки російських військових. Зрозуміло, що Врублевський не закликав убивати росіян на вулицях Москви чи Петербурга. Йшлося виключно про те, що буде ліквідовано виключно російських військових, які прийшли на нашу землю. Проте президент України ухвалив рішення про відкликання посла. І це співпало з такою ж вимогою російського МЗС, - розповів «КП в Україні» політичний оглядач Тарас Чорновіл.
«Посол має кричати!»
Але це не перший випадок, коли українське керівництво нервово реагує на дії своїх послів за кордоном. Найяскравішою з них є історія з послом України в Німеччині Андрієм Мельником. Цей дипломат дозволяв собі висловлювання, які були на користь Україні, але найчастіше виходили за межі дипломатичного етикету.
Мельник неодноразово негативно відгукувався про Німеччину. З початку вторгнення РФ в Україну він кілька разів в різкій формі критикував німецьких політиків, зокрема найвищого рангу. Він неодноразово звинувачував екс-канцлера Ангелу Меркель і колишнього міністра закордонних справ, нині президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмайєра за те, що, на його думку, проводячи свого часу політику умиротворення щодо Москви, саме вони уможливили напад Росії на Україну.
Він викладав пост із равликом, що тягнув патрон, натякаючи на повільність німецької влади в постачанні зброї. На початку травня Мельник обізвав Шольца «ображеною ліверною ковбасою», коли той відмовився їхати до Києва. У жовтні дипломат нецензурно висловився про план досягнення миру між Росією та Україною, запропонований мільярдером Ілоном Маском.
Свої різкі висловлювання сам український дипломат порівнював із криком про допомогу. "Коли хтось тоне, він не чемний. Він має кричати. І іноді доводиться трохи голосніше, ніж зазвичай", - так пояснював свою позицію Андрій Мельник в ефірі німецького телеканалу ARD.
Зрештою, президент України Володимир Зеленський звільнив Мельника з посади посла в Німеччині 9 липня. Швидше за все, він продовжить роботу у центральному апараті Міністерства закордонних справ у Києві. А коли Мельник залишав Берлін, він сказав: "Я повертаюся додому з високо піднятою головою, чистою совістю та почуттям виконаного обов'язку перед Україною".
- Мельник поводився не дипломатично щодо керівництва країни, в якій він працював як посол. Це викликало дипломатичну напругу. Але його не відкликали, а він просто пішов за ротацією, бо відбув два терміни перебування на цій посаді, – пояснює Тарас Чорновіл.
Потрібні активні посли
Як повідомляло Deutsche Welle, присутність українського посла у німецьких ЗМІ та його вплив на суспільні настрої важко переоцінити. Він постійно закликав німців до підтримки України, переконував у її необхідності, вимагав, нарешті, конкретної допомоги та не боявся різких випадів на адресу керівництва ФРН. Багато хто в Німеччині по праву вважає його голосом України, яка відчайдушно бореться проти російської агресії. Вистачає і тих, хто давно закликав відправити його додому за неналежні для посла висловлювання.
- Багато хто вважає, що "без його зусиль, без його присутності у ЗМІ та громадського тиску, наприклад, здійснювати постачання зброї з Німеччини було б ще складніше", - зазначає програма Tagesschau першого каналу німецького громадсько-правового телебачення.
- Він як лев бореться за свою країну, - вторить таблоїд Bild.
То чому ж президент звільняє таких людей? Що йому важливіше: яскраві особистості на посаді глав диппредставництв чи нікому невідомі працівники прихованого фронту?
- Нам дуже потрібні активні посли, яких немає у більшості наших закордонних диппредставництв. Які мають особисті контакти з урядовцями, президентами, прем'єрами, ЗМІ. Наприклад, колишній посол України в Польщі Андрій Дещиця досі вважається одним із головних фахівців у нашому дипкорпусі. Це був найвищий рівень, який впливає на позиції Польщі щодо України. У цьому велика заслуга послів. А ось у тій же Угорщині наш посол Людмила Непоп відбула дві каденції – 7 років, а користі з цього – ніякої. Будапешт займає відверто ворожу позицію щодо України, – пояснив Тарас Чорновіл.
Але при цьому експерт вважає, що потрібно дотримуватися норм міжнародних відносин і дипломатичного етикету. І те, що робив у Німеччині посол Мельник, – це неприйнятні речі, які руйнують відносини між країнами.
– Він дуже класний дипломат, який активно обстоював інтереси нашої країни. Але потім його висловлювання почали завдавати шкоди. Без епатажу та провокаційних заяв – такі посли нам потрібні. А з такою поведінкою – ні, - вважає аналітик.