Три дні. Саме стільки Україна дала Міжнародному комітету Червоного Хреста, щоб направити свою місію до колонії в окупованому Росією селищі Оленівка Донецької області. Саме сюди окупанти доставили частину захисників «Азовсталі», і саме в цьому селищі росіяни влаштували масове вбивство частини з них.
Чи зможе МКЧХ виконати «ультиматум» України? А якщо ні, то що далі? Куди ще варто навідатись представникам МКЧХ та чи обґрунтована критика міжнародних правозахисників? «КП в Україні» шукала відповіді на ці питання.
Депутати зголосилися стати охоронцями представників МКЧХ
Вперше Україна публічно звернулась до Міжнародного комітету Червоного Хреста і вимагала проінспектувати оленівську колонію ще 29 липня, одразу після теракту, який забрав життя близько 50 наших захисників, яких у полоні утримували окупанти. Президент Володимир Зеленський тоді акцентував увагу МКЧХ на тому, що вони виступали гарантами життя «азовців» і мають реагувати. Правозахисники ніби зробили спробу навідатись в Оленівку, але все обмежилось тим, що МКЧХ звернувся із відповідним запитом до Росії, а Кремль спочатку погоджувався, але потім відмовив їм у доступі до поранених військовослужбовців. Все! А далі була заява МКЧХ, що вони не обіцяли гарантувати безпеку українських полонених.
- Ігнорування МКЧХ очевидних фактів просто жахає. Все це відбувається на фоні геноцидної війни і терористичних актів проти мирного населення та обстрілів об’єктів критичної цивільної інфраструктури, які вчиняє Російська Федерація.
Але МКЧХ вперто продовжує грати в «нейтральність», ніби у хованки, з тисячами людських життів, - поскаржився на діяльність МКЧХ в Україні омбудсмен Дмитро Лубінець. Він зауважив, що Україна забезпечує доступ представників МКЧХ до «місць утримання російських військовополонених, надаючи полоненим медичну допомогу, зв’язок з рідними, організовуючи харчування та перебування, згідно з вимогами міжнародного права». А от від російської сторони МКЧХ не вимагає дзеркальних дій.
За словами народного депутата Єгора Чернєва, представники МКЧХ банально бояться їхати в Оленівку.
- Щоб зробити їх трохи сміливішими, я запропонував їм також власний супровід. Адже якщо вони бояться робити те, для чого призначені, то ми боятися не маємо права, там у нестерпних умовах перебувають наші люди, - зазначив Чернєв. Супроводжувати МКЧХ на окуповані території публічно зголосилися й омбудсмен Дмитро Лубінець та немало народних обранців.
Чекати лише на дозвіл?
А чи можуть міжнародні правозахисники прорватися в місця утримання українських воїнів, якщо Росія категорично проти? На думку Єгора Чернєва, в МКЧХ є можливості. Парламентар навіть радить брати приклад з МАГАТЕ.
- Місію МАГАТЕ також не пропускали. Але вони їхали і стояли там на лінії розмежування і тисли на РФ. І дотисли. Червоний Хрест може докласти все ж більше зусиль, - зауважує народний обранець.
В той же час, за словами представника Центру громадянських прав Володимира Ярославського, МКЧХ не може нічого зробити, якщо сторона конфлікту ігнорує міжнародні зобов’язання і конвенції.
- Всім відомо, що вони (МКЧХ) надсилали багато запитів до РФ, щоб їх туди пустили, і їм відмовляють. Всі знають, що МКЧХ не має засобів примусити РФ це зробити, – звертає увагу Ярославський. - У місії МАГАТЕ є погроза санкціями «Росатому». В МКЧХ нема нічого проти РФ.
Слова українського правозахисника підтвердили і в МКЧХ
- Ми хочемо підкреслити, що наші команди готові на місцях – і були готові протягом декількох місяців - відвідати пенітенціарну установу в Оленівці і будь-яке інше місце, де утримуються військовополонені. Але, окрім надання доступу вищою владою, це також потребує практичних заходів для реалізації на місцях. Ми не можемо силою проникнути в місце утримання під вартою чи інтернування, куди нас не пустили, - сказано в офіційному пресрелізі МКЧХ.
Перезавантажити чи позбавити фінансування
Закономірно виникає запитання: якщо в МКЧХ і справді немає важелів впливу на РФ, щоб отримати доступ до українських військових і цивільних полонених, то чи варто сподіватись на виконання «ультиматуму»? Що далі? А далі, як зауважує народний депутат Олександр Качура, Україна буде піднімати питання щодо перезавантаження міжнародної правозахисної організації або взагалі припинення її існування.
- Міжнародна організація такого рівня має пам’ятати та шанувати свою історію й відповідально ставитись до своїх обов’язків. Інакше вона має припинити своє існування, - каже Качура.
Теоретично Україна також може поставити питання щодо зменшення фінансування МКЧХ, якщо організація на практиці виявилась такою інфантильною. Для розуміння: 80-85% бюджету МКЧХ – це урядові кошти, зокрема США, Канади, Японії, Швейцарії, Нової Зеландії, тобто фактично всіх союзників України (решта 20-15% фінансування – пожертви приватних осіб). З початком повномасштабного вторгнення Росії до України місія МКЧХ в Україні попросила збільшити їхнє фінансування. І донори пішли назустріч. Якщо станом на кінець лютого 2022 року фінансування української місії МКЧХ, яка складається з 700 осіб, було на рівні 75 мільйонів швейцарських франків на рік, тоу березні організації докинули ще 150 мільйонів.
- Ми попросили у наших донорів 150 млн. У результаті наразінаш бюджет на Україну становить 250 млн швейцарських франків. Тобто донори дуже щедрі у всьому, що стосується ситуації в Україні, і це дозволить нам розширити нашу діяльність, – розповідав 17 березня в інтерв'ю агенції «Інтерфакс-Україна» президент організації Петер Маурер.
В тему
Кому допомагає МКЧХ в Україні?
Родичі цивільних і військових полонених вкрай незадоволені роботою Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні. Стверджують, що на їхні звернення правозахисники не реагують.
«Калинінська виправна колонія # 27 м. Горлівка. Там багато наших цивільних полонених. 7 місяців в одному й тому ж одязі. Який стан здоров'я - невідомо взагалі, як і умови утримання. Передачі передавати не дозволяють. Звертались до МКЧХ, а у відповідь - тиша та ігнор», - пише на своїй сторінці у фейсбуці харківчанка Галина Мірошніченко.
Про те, що надія на МКЧХ втрачена, зізнається і тернопільчанка Людмила Панасюк.
- Жодного полоненого з 57-ї бригади не було повернуто! Хлопці пройшли справжнє криваве пекло! Всі звернення до МКЧХ рідними полонених були марними. Адже ми не знаємо, де саме наші хлопці, в якому вони стані, чи живі взагалі... Відповідь була одна: "Шукаємо"... Довіра до даного комітету згасла, надію на їхню допомогу втратили! – констатує Людмила Панасюк.
- У Донецькому СІЗО на вул. Кобозева, 4, військовополонені у жахливих умовах, їхня кількість у камерах у багато разів перевищує допустиму. Полоненим не дозволяють сидіти, сплять вони по черзі, і це - протягом семи місяців! Пишу, оскільки там мій чоловік, його бачили після допиту. Чекаємо на повернення усіх полонених. Велика "вдячність" за вашу роботу, – пише Наталія Федченко.
Про ще більшу інертність МКЧХ розповідає відомий блогер Станіслав Асєєв.
- Якщо вже можна ставити якісь ультиматуми Червоному Хресту по Оленівці, то нехай би заразом заїхали і до "Ізоляції": за 8,5 року там не було жодного разу нікого. Вже майже 3 роки ніхто не виходив звідти, і ми жодного уявлення не маємо, скільки, кого саме там тримають та що саме роблять з людьми. Впевнений, вона також забита нашими полоненими - і не тільки військовими: про цивільних, що сидять по 5-7 років, не згадує вже майже ніхто, - зазначає Асєєв.
У той же час в Міжнародному комітеті Червоного Хреста в Україні апелюють, що вони дуже багато чим допомогли і продовжують допомагати починаючи з 24 лютого.
- Наші інженери забезпечують комунальні служби хімікатами, обладнанням і матеріалами, щоб близько 8 млн 250 тис. людей мали безпечну питну воду. За нашої підтримки оператори в кількох регіонах відновили централізоване опалення для близько 1 млн 313 тис. людей. Ми надали матеріали для ремонту 13 тис. пошкоджених будинків. Близько 650 тис. людей отримали від МКЧХ харчі, гігієнічні набори та інші предмети першої необхідності, а 333 тис. - гроші на свої потреби. 135 закладів охорони здоров’я отримали від нас медобладнання, ліки та витратні матеріали. Понад 18 тисяч попереджувальних знаків надано для позначення територій, забруднених мінами та боєприпасами, що не розірвалися. Ми сприяємо збереженню зв'язків між рідними, у тому числі через роботу з військовополоненими. Наші команди передали тисячі повідомлень і листів між розлученими родичами, - перераховує результати роботи радник глави делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Андрій Круглашов.