Коли лідер очевидний
З першого погляду, обговорювати тут нічого, говорити нема про що і назва команди-переможця не викликає ні в кого сумніву. Знайомий нам у фіналі ЛЧ–2018, що відбувся у Києві, мадридський «Реал». Справді, у чому сумніватися?
Букмекери ставлять на мадридців з коефіцієнтом на перемогу 1,18, віддаючи "Шахтарю" - дуже скромні 17,00. Астрологи-фанати виключно для себе складають карти зоряного неба та приречено зітхають. Прості вболівальники сперечаються, скільки голів ми пропустимо - 4 або 5 і чи зможемо забити хоча б гол престижу. Та й фінансовий статус команд ще ніхто не скасовував. За версією Transfermarkt, мадридці за сукупністю оцінюються на ринку в 837,5 мільйона євро, тоді як «Шахтар» у 10 разів менше – 80,3 мільйона євро. Та що там: у «Реалі» є гравець, ціна якого 120 млн євро – це Вінісіус, ще двоє – Вальверде та Чуамені – оцінюються по 80 млн кожен. Кожен – за ціною всього «Шахтаря»!
Здавалося б, жодних шансів. А раптом? Тим більше що у нас є і свої козирі.
Амбіції Йовичевича
У головного (і поки що фартового головного тренера «Шахтаря» Ігора Йовичевича ) з «Реалом» свої рахунки.
У далекому вже 1990 році, ставши найкращим молодим гравцем Європи, він підписує контракт із «Реалом» і опиняється у другій команді. При якісній та дорослій грі його вперто не переводили до першого складу. Молодий та амбітний гравець дивувався – «чому так?».
- Мені було 17 років, я навіть не знав, що в моєму контракті це залежало від моїх агентів. Коли я вже прощався із клубом, виявив один пункт у контракті. Якби я дебютував у першій команді, то "Реалу" довелося б заплатити мені багато грошей, а також пропонувати новий контракт. Це було перешкодою. До того ж одночасно грати могли лише троє іноземців, а на моїй позиції вже були зіркові Хаджі, Лаудруп... – розповідав Йовичевич в інтерв'ю AS.
Напередодні розлучення з «королівським» клубом (до речі, у грі проти збірної України) Ігор отримує серйозну травму – розрив хрестоподібної зв'язки. Це не було ще кінцем кар'єри, але на рівень супергравця Йовичевич так і не вийшов, ігрову кар'єру він закінчував у скромному китайському «Зухаї».
Тепер питання: чи має тренер «Шахтаря» амбіції? Безумовно – так. У грі з якою командою він має їх виявити? Звичайно, з «Реалом», клубом, який став для нього нездійсненою мрією.
- Я маю приємні відчуття, бо я повернувся на стадіон, де починав як гравець. І завтра я вийду на цей стадіон, представляючи найбільший клуб України. Звичайно, це гордість – повернутися на «Сантьяго Бернабеу» та розуміти, що ми здатні досягти успіху, - наголосив тренер на передматчевій пресконференції.
Андрій проти Анатолія: протистояння воротарів збірної України
Ще одна особливість майбутнього поєдинку – битва голкіперів. У рамці «Реала», швидше за все, опиниться Андрій Лунін, наші ворота традиційно захищатиме Анатолій Трубін. У перспективі обидва претендують на футболку з №1 у національній збірній України. Гра в Мадриді – чим не привід показати тренерському штабу національної команди свої лідерські та професійні якості. У Луніна роботи буде менше, він виступає за «рідних» трибун, і команда напевно проводитиме більше часу в атаці. Це хороший шанс для контратак, а стримати реактивного Мудрика з товаришами ой як не просто - на «Сантьяго Бернабеу» це вже всі бачили на власні очі.
У Трубіна роботи буде в рази більше. Але воротар «Шахтаря», якщо зловить кураж, зазвичай хапає усе, що летить у рамку.
У цьому протиборстві я не замислюючись ставив би на Трубіна. І не тому, що він зростом вище (199 см проти 192 у Луніна). Анатолій (хоч йому лише 21 рік) – основний воротар «Шахтаря». Андрій – дублер Тібо Куртуа і з'являється на полі лише епізодично. Значить - нервуватиме.
Статистика дає «Шахтарю» шанс
У Лізі чемпіонів команди зустрічалися 6 разів, 4 рази перемагав "Реал", 2 - "Шахтар". Різниця забитих та пропущених м'ячів 17 – 9 на користь мадридців. Усі поєдинки проходили безкомпромісно, менше двох м'ячів за гру не забивали та обійшлися без нічиїх. Якщо не згадувати дві поразки «Шахтаря» у 2015 році (для футболу це вже історія), то останнім часом для «гірників» все не так уже й погано складалося. Дві перемоги у 2020 році у Мадриді (3:2) та у Києві (2:0) говорять самі за себе, з королівським клубом теж можна грати на рівних.
Чого і чекатимемо 5 жовтня і віритимемо в диво на легендарному «Сантьяго Бернабеу».
Де граємо
Домашня арена "Реала" - легендарний стадіон у Мадриді з ім'ям президента клуба Сантьяго Бернабеу, при якому команда стала одним з європейських грандів. Вміщує 81 044 глядача. Був збудований 1947 року і тричі переживав глобальні реконструкції. Арена має найвищу категорію УЄФА, тут проводилися фінали чемпіонату Європи 1964 року (коли у поєдинку між Іспанією та СРСР господарі здобули перемогу 2:1) та чемпіонату світу 1982 року. На «Сантьяго Бернабеу» чотири рази проходили фінали найпрестижнішого клубного змагання Європи – Ліги чемпіонів: у 1957, 1969, 1980 та 2010 роках. Вражає? І, звичайно, зіграти на ньому – мрія будь-якого професійного футболіста у світі.
Дивись по ящику
Поєдинок «Реал» – «Шахтар» транслюватиметься офіційним транслятором єврокубків – онлайн-платформою Megogo.
У середу, 5 жовтня, о 22.00 за київським часом.