В Туреччині «азовців» охоронятимуть від ФСБ

На яких умовах визволили командирів «Азова».

МВС

Головна новина 21 вересня – не оголошення часткової мобілізації в Росії, повернення 215 наших захисників з полону. 200 наших оборонців вже повернулись додому. 10 іноземців, які воювали за Україну і яким загрожувала «смертна кара», відлетіли до Саудівської Аравії, звідки їх доставлять у рідні країни.

Ще п’ятеро бійців – легендарні командири із «Азовсталі»: Денис Прокопенко «Редіс», Сергій Волинський «Волина», Святослав Паламар, Денис Шлега та Олег Хоменко - опинилися в Туреччині. Вони там перебуватимуть до кінця російсько-української війни. Такими були умови домовленостей про обмін полонених між Україною та Росією за посередництва Туреччини.

Де в Туреччині житимуть наші оборонці? Які права матимуть? Хто дбатиме про їхню безпеку? На ці та інші важливі питання по темі в бліцінтерв’ю «КП в Україні» розповів експерт-міжнародник Тарас Чорновіл.

Гібридна форма «екстракшн»

- Пане Тарасе, наприкінці квітня командир 36-ї бригади морської піхоти Сергій Волинський записав звернення до президента Туреччини Реджепа Ердогана, в якому попросив врятувати українських захисників та маріупольців за процедурою «екстракшн». Звільнення з російського полону 5 командирів із «Азовсталі» за умови їхнього перебування в Туреччині до кінця війни – це і є «екстракшн»?

- Класична процедура «екстракшн» – це якби після виходу із «Азовсталі» наших оборонців посадили в Маріуполі на борт якогось турецького десантного корабля і відвезли в Стамбул, де б вони перебували під захистом Туреччини до кінця війни. Але їх спочатку відвезли на окуповані Росією території України, а потім десь безпосередньо в РФ. І лише зараз відбувся ось такий обмін. Але в сухому залишку – це все ж таки процедура «екстракшн», хоч і в гібридному форматі.

- А чому їх відразу не повернути в Україну? Яка мета, щоб вони лишались в Туреччині?

- При процедурі «екстракшн» третя сторона, якою у нашому випадку виступила Туреччина, бере на себе відповідальність, що визволені з полону військові не братимуть участь в бойових діях проти країни, яка їх відпускає.

- Я так розумію, наші хлопці будуть обмеженні в пересуванні навіть Туреччиною?

- Так. Вони точно не зможуть покинути територію Туреччини. А по країні, скоріш за все, зможуть пересуватись, отримавши дозвіл приймаючої сторони. Хоча може бути варіант, коли українське посольство візьме їх під опіку – у такому випадку всі повідомлення про пересування «азовців» будуть відбуватись за посередництва посольства.

Їм не поновлять українські закордонні паспорти. Вони зможуть перебувати на території Туреччини, користуючись спеціальною довідкою або якимось внутрішнім турецьким документом, передбаченим виключно для їхнього випадку.

Мова про престиж Туреччини

- Де хлопці будуть жити – їм орендують квартиру чи помістять на якійсь закритій території?

- Можливі абсолютні різні варіанти. Їх можуть розмістити в якомусь готелі, як курортного типу з виходом до моря, так і з режимом обмеженого доступу. Це може бути і орендована квартира, і розміщення в якомусь офіцерському «блоці» чи готелі на території однієї з турецьких військових баз. Але враховуючи той факт, що їм пообіцяли зустрічі з родинами, то це житло має передбачати якесь сімейне проживання.

Який варіант вибрала турецька сторона - ще невідомо.

- У них буде можливість працювати, навчатись?

- Процедура «екстракшн» не настільки детально виписана. Тому ці та ряд інших побутовихпитань мали би бути предметом політичних домовленостей сторін.

- Хто охоронятиме звільнених командирів, адже за ними можуть полювати «феесбешники»?

- Забезпечення надійної охорони наших захисникам гарантує безпосередньо президент Туреччини. Тому охорона має бути серйозною. І повертаючись до питання, а де вони будуть жити – зважаючи на необхідність забезпечення серйозної охорони, їх, скоріш за все, розмістять все-таки на території якоїсь військової бази.

- Чи потрібно Україні повертати Туреччині кошти за перебування в країні 5 «азовців»?

- Ні, що ви. По-перше, мова йде про зовсім незначні кошти. По-друге, не забуваймо про момент престижу для Туреччини, яка прагне бути миротворцем-посередником в цій війні.