Ну, ось і почалося: росіян почали ловити на вулицях і готувати до відправки на війну з Україною. Ура-патріотизму у «новобранців» не спостерігається: жителі РФ всіма силами намагаються уникнути мобілізації, яку вже назвали «могілізацією». І не розуміють: як же так, війни немає, а мобілізація - є?
"А хто на нас нападає?"
Ще ввечері 20 вересня, не дочекавшись виступу Путіна, але підозрюючи, що саме він скаже, росіяни почали скуповувати квитки до Стамбула та Єревану, а також квитки на потяги «хоч куди подалі», до Білорусі, наприклад.
Щоправда, і РЗ, і Аерофлот швидко прикрили лавочку - за деякими даними, квитки за кордон чоловікам віком від 18 до 65 років не продаються. Офіційно ж – «квитки скінчилися» ще вранці 21 вересня.
У пошукових системах запит «як зламати руку» очолив рейтинг усіх пошукових запитів за добу, а у телеграм-каналах жителі міст обмінюються локаціями, де патрулі ловлять чоловіків та видають їм повістки. Також оголошено, що приписи з'явитися до військкомату прийдуть і на портал «Держпослуги» – усічений аналог української «Дії».
Від мобілізації не відкараскатися і мешканцям Москви, Калінінграда та Санкт-Петербурга, які до вчорашнього дня були впевнені, що служити забирають лише уродженців Туви, Бурятії та Чити.
У соцмережах стоїть виття: матері та дружини, не шкодуючи знаків оклику, пишуть, що не для того народжували (виходили заміж), щоб сина (чоловіка) відправили кудись воювати в неповних тридцять років. Поступово пробиваються боязкі питання: «А за що воювати?» та «Хто на нас нападає?».
А ось радість шістдесятирічних росіян не знає меж, але й вони обережні: мало що в головах їхніх божевільних воєначальників - можуть і 65-річних заголити. За кордон їх уже не випускають.
Справа не однієї ночі
Жирною родзинкою на мобілізаційному торті виглядає відстрочка від призову депутатів Держдуми, органів державної влади суб'єктів Росії, місцевих депутатів та голів муніципальних утворень. Звісно, в окопах не буде пропагандистів, які роками співгромадян мотивували піти і померти на славу незрозуміло чого. Не буде ведучих ток-шоу, які щовечора підігрівали рівень ненависті до України. Ну і, ясна річ, не буде дітей тих, хто зможе відкупитися (сума відкупу наразі уточнюється).
Вже відомо про повістки медикам та студентам, співробітникам банків та велокур'єрам. Дивує така готовність держави до утилізації чоловічого населення: повістки надруковані, маршрути патрулів розписані, адреси призовників відомі, медкомісії вже відсортували та відклали ненадовго у бік особисті справи «непридатних». Адже не за ніч це все зроблено?
«Поки прессекретар президента Пєсков запевнював усіх, що про мобілізацію не йдеться, десь друкувалися повістки і туди вписувалися прізвища», - нарікають росіяни, попутно гуглячи квитки до Мінська.
"Відпрацьовуємо подарунки на 23 лютого", - вторять їм інші, набираючи телефон травматологів, які вміють акуратно ламати кінцівки (всього за 1500 рублів). Треті їдуть до бабусі в село, де в хаті – гарний підвал чи горище і можна пересидіти місяць-другий…
Отримав паспорт РФ? У окопи!
За масовою істерикою росіян мовчки спостерігають мешканці окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також частини Запорізької й Херсонської. Перші вже добре знають, що таке мобілізація, другі ще тільки на початку цього шляху (всупереч заявам окупаційної влади, що «звільнених» не мобілізуватимуть).
- У Донецьку взагалі про це не говорять, а про що говорити? Наших чоловіків уже давно забрали - і 20-річних, і 50-річних. Росіяни ж кричали «Помру за Росію!» - ну хай ідуть воюють, помирають, - каже донеччанка Людмила. – У нас студенти з березня до червня по горищах ховалися і в селах, зараз вчитися та працювати нема кому…
Власники російських паспортів на непідконтрольних територіях України ще хоробряться, мовляв, немає реєстрації РФ у паспорті – отже, російські військкомати їх не бачать. Але реалісти-песимісти кажуть: після «референдумів», які затіяні на 23-27 вересня, жителі Донецька, Луганська та Херсона, що залишилися, можуть поповнити ряди «добровільно мобілізованих».
"Проблема не в "мобіках", а в танках"
Цифра в 300 000 осіб, призваних у рамках «часткової мобілізації», викликає особливий інтерес після заяви міністра оборони РФ Шойгу про те, що з 24 лютого російська армія втратила менше ніж 6000 вбитих солдатів, а українська – майже 100 тисяч. Якщо втрати росіян такі невеликі, то навіщо ж тоді потрібно мобілізувати 300 тисяч, адже це явно не межа.
- Можна згадати слова Путіна «Навіщо нам світ, якщо в ньому немає Росії?» та інші його емоційні висловлювання, щоб зробити висновок: хворий старий в істериці і хоче, йдучи, прихопити із собою тисячі життів. Як китайський імператор у давнину, з яким ховали всіх його слуг. Але я думаю, що не Путін уже ухвалює рішення в Росії, а його, скажімо так, команда – і це не путінське оточення, а зовсім інші люди, - коментує "КП в Україні військовий експерт Георгій Салманішвілі. – Вони бачать себе у майбутньому на чолі держави, а не Путіна. Але! Ми можемо скільки завгодно жартувати з російської «могілізації», справа зовсім в іншому. Росія відправляє на війну не лише "гарматне м'ясо", але й танки. Думаю, наша розвідка вже заглянула за Урал і виявила відправку кількох ешелонів з танками Т-90 до кордону з Україною, а також нарощування виробництва крилатих ракет «Калібр» та їхнього експортного варіанту – Club-S («Калібр підводного човна»), ракетних систем для підводних човнів. Нам треба думати не стільки про те, де в Україні утилізувати російських «мобиків», як про ефективну протидію танковим атакам і проривам.