Війна, яка торкнулася кожного з нас, не оминула і зоопарки країни.
Один із них – Василівський центр реабілітації хижаків – розташований практично на лінії вогню. Тому ювілей не вдалося організувати. Але, як пишуть у соцмережах численні шанувальники зоопарку, 21 рік – теж гарна дата, за рік зберемося!
А поки що Василівка – районний центр за 50 кілометрів від Запоріжжя – знаходиться на окупованій території, і понад сотню найрізноманітніших тварин, яким центр дав другий шанс на життя, живуть під щоденними вибухами та «прильотами».
Про їхнє життя в умовах війни «КП в Україні» поговорила з директором та засновником Центру реабілітації Олександром Пилишенком.
Вбита корова за дві тисячі доларів – їжа на один день
24 лютого було зрозуміло, що запасів їжі в зоопарку залишалося на 5-7 днів, і на початку березня годувати тварин вже не було чим. Бої у Василівці точилися з кінця лютого, і, як писали запорізькі ЗМІ, містечко було на межі гуманітарної катастрофи – не вистачало ні продуктів, ні ліків, люди жили у підвалах, не маючи можливості не те що кудись виїхати, а просто вийти.
– Вісім діб нічого не їли ні люди, ні звірі, – згадує Олександр Пилишенко. – Потім щоденні обстріли стихли, і з'явилася можливість виїхати, щоби щось купити. Щоправда, за зовсім шалені гроші. Наприклад, нам запропонували вбиту корову за дві тисячі доларів. Для нашого реабілітаційного центру це одна доба харчування – 270 кілограмів м'яса. Згодом усе якось стабілізувалося, ціни зменшилися вдвічі-втричі. Але на сьогоднішній день, якщо порівнювати з довоєнним часом, ми все одно платимо втричі більше.
Тому на тлі повної відсутності відвідувачів питання «як виживає зоопарк?» повисає в повітрі. Там, де ворота не встигали зачинятися, а до вольєрів шикувалися черги, сьогодні порожньо і безлюдно.
Нинішні гості центру – це люди з автоматами та кілька осіб на тиждень з-поміж місцевих жителів або з евакуаційних колон. Через пропускний пункт до Василівки їдуть машини та автобуси з мешканцями Запорізької, Херсонської, Донецької областей, які прямують на неокуповану територію. Процес це не швидкий, тож можна встигнути і в зоопарк сходити.
- Грошей із людей, які потрапили в таку складну ситуацію, ми, звичайно, не беремо – совість не дозволяє, – каже Олександр Олександрович. – Тож за останні шість місяців доходів від відвідувачів у нас немає.
Вижили завдяки «безіменним помічникам»
Тварин же потрібно годувати щодня, їсти через війну вони не перестали, і якщо влітку на їжу тратилось трохи менше, то холодної пори в день потрібно 250-270 кг м'яса. Виручають ті небайдужі люди, які знають про центр або бували в ньому і тепер надсилають гроші на карту. Приходила допомога від Європейської асоціації зоопарків, Української асоціації та благодійної організації UAnimals.
- Але переважну частину грошей ми отримували саме від приватних осіб, від наших безіменних помічників, які надсилали свої 100-200-300 гривень. І яким ми безмежно вдячні, бо завдяки їм ми живемо.
За час війни Центр реабілітації хижаків не втратив жодного зі своїх вихованців, а це кілька десятків левів, тигрів, ведмедів, леопардів, пум, рисів – лише близько семи десятків великих хижаків та м'ясоїдів.
Плюс кілька десятків собак – своїх та прийнятих у людей, які виїхали з окупованої території. І вони теж м'ясоїди і потребують повноцінного харчування: алабаї, німецькі вівчарки, хаски, мисливські собаки, стаффордшири, мастифи. За словами директора, центр дав притулок близько двадцяти собакам, господарі яких хотіли, щоб тварини утримувалися в нормальних умовах доти, доки вони не повернуться назад.
Нервова система у тварин міцніша, ніж у нас
Були за минулі півроку і поповнення – у зоопарку народилися левенята та сервали.
- З малечею все теж непросто, - зітхає Олександр Олександрович. – Лев'ятам зараз трохи більше місяця, але через стресову ситуацію, щоденні вибухи та канонади у левиці зникло молоко. Ніколи раніше у нас такого не було, але що робити – годуємо двох левенят штучно. Кожні кілька годин забираємо їх від мами, вони відчайдушно протестують проти гумової соски, бо люблять свою маму, але молока не має.
Із двох народжених малюків-сервалів один, на жаль, загинув – їхня мама теж не змогла годувати. Другому кошеняті – дівчинці Зойці – вже два з половиною місяці, вона вигодована штучним молоком, знайти яке було великою проблемою. Зараз Зойка цілком самостійна і добре харчується м'ясом.
Окремим «сектором розчулення» у зоопарку завжди були єноти, які потрапили сюди три роки тому з цирків, коли запрацювала заборона на виступи екзотичних тварин. Для всіх шанувальників привабливої п'ятірки повідомляємо: вони в повному порядку, тільки сумують за публікою, бо справжні артисти. І щодо їжі з ними найпростіше, оскільки єноти – істоти універсальні, їдять і натуральну їжу, і сухі корми.
Що стосується стресів, у тварин таки з цим простіше, ніж у людей, вважає Олександр Пилишенко. Хоча перші дні війни були проблемними для всіх.
– Зараз до канонади, яку ми чуємо з початку березня майже щодня, тварини вже звикли. Звичайно, якщо вибух «лягає» за 200-300 метрів від нас, вони ховаються у свої зимівники та печери. А якщо за кілометр-два, то просто не звертають уваги. Життя з вибухами та прильотами ракет для них стало абсолютно нормальним, і це навіть трохи дивує. Але нервова система у них точно більш «залізна», ніж у нас.
«Буде холодніше і голодніше»
Закінчуємо розмову роздумами про майбутню зиму, на яку з побоюванням чекають люди. Але одна річ - відповідати за себе і свою сім'ю, і зовсім інше, коли від тебе залежить майже сотня живих душ – вигодованих, врятованих та довірених.
На запитання – що ж буде? - Олександр Олександрович відповідає коротко:
- Буде холодніше і голодніше, ніж улітку, але давайте сподіватися, що все буде добре.
Поки що газ відключений, а електрика та вода бувають раз на 2-3 дні. А крім хижаків, у центрі живуть кілька десятків вкрай теплолюбних тварин, серед яких мавпи, папуги, великі та дрібні птахи. Їм потрібні спеціальні умови, що створюються вже зараз.
- Заготовляємо траву, сухе листя – все, що може допомогти пережити цю зиму. Зараз навіть суха солома, яку ми підстилаємо тваринам, може бути використана як енергоносій. Готуємося, щоб зима не прийшла, як завжди, несподівано, – усміхається директор.
Ще є шанс отримати допомогу від районної військової адміністрації. Згідно з Міжнародною Женевською конвенцією, сторона, яка окупувала територію, бере на себе відповідальність щодо соціального утримання об'єктів. Було озвучено суму в мільйон рублів на утримання тварин, але поки що в зоопарку про неї лише чули.
Як допомогти?
- Карта 5168 7574 0836 1907 – Пилишенко Олена
- Допомога з PayPal: pylyshenkodenis@gmai.com
Васильівський реабілітаційний центр для хижаків, який займається порятунком тварин, які постраждали від жорстокого поводження або важких умов, було засновано 13 вересня 2002 року. Родоначальницею зоопарку стала левиця Катя, привезена Олександром Пилишенком маленьким кошеням із Ялтинського зоопарку.
Відомими на весь світ Катя та її господар стали у 2011 році після 36 днів, проведених разом в одній клітці для привернення уваги до проблеми утримання диких тварин у приватних зоопарках.
За цей час Олександр Олександрович прийняв у левиці пологи та встановив три рекорди: найдовше проживання людини та лева, прийняття пологів у хижака та робота художника в умовах, в яких не виявлявся жоден живописець. Вільний час у клітці Пилишенко присвячував малюванню портретів своїх підопічних.
За 20 років роботи центру в ньому було врятовано понад двісті тварин – із цирків, заміських баз відпочинку, ресторанів, приватних розплідників, мисливських господарств. Хтось після відновлення переїхав до природних реабілітаційних центрів, як це сталося з ведмедями, врятованими з Покровська. Декілька левів були відправлені до Південної Африки. А хтось знайшов свій будинок у Василівському центрі реабілітації хижаків.