Олександра (прізвище вона просила не називати) – сапер гуманітарного розмінування. З 2015 року вона займається звільненням території України від «подарунків», залишених росіянами. До 2022 року працювала у Донецькій та Луганській областях, а зараз географія діяльності міжнародної організації, в якій працює наша співрозмовниця, розширилася ще на кілька областей.
«Протитанкові міни терміну придатності не мають»
- До 24 лютого ми й так були однією з найзамінованіших країн, адже тоді йшлося лише про деякі території Донецької та Луганської областей. Зараз ми, схоже, лідери замінованих територій. Тому постійно потрібні люди, і деякі організації проводять навчання майбутніх саперів із гуманітарного розмінування. Обмежень жодних, крім фізичних: потрібно витримувати спеку, холод, зміну погоди, важку вагу (носити з собою віхи та інструменти) та бути готовим до важкої ручної праці у будь-яку пору року, – розповіла Олександра «КП в Україні».
Сапери гуманітарного розмінування йдуть гарячими слідами: після закінчення бойових дій у звільнених районах минуло замало часу. Існує небезпека самоліквідації боєприпасів або їх спрацьовування від зміни погоди. Частково демінерам «допомагають» тварини, які зривають розтяжки або наступають на протипіхотну міну. Наша співрозмовниця зітхає: шкода їх, але добре, що не люди.
– При цьому табличку «Міни» люди можуть і ігнорувати! Випадків підривів за вісім років було чимало. Стільки людей загинуло на Донеччині… Ми завжди пояснюємо: протитранспортні (протитанкові) міни терміну придатності не мають. Вони можуть лежати скільки завгодно і чекати на свою жертву, - продовжує Олександра. – Зараз ми працюємо на сільгоспполях, це великий фронт робіт, адже треба ретельно перевірити кожне поле. Якщо воюючі сторони стояли з різних боків цього поля, то, крім уламків, там можуть бути міни і снаряди, що не розірвалися. Наприклад, на Київщині з боку Білорусі, де заходили росіяни, дуже багато забруднених полів після бойових дій. А ще ліси! Ми просто благаємо місцевих жителів – не треба ходити до лісу за ягодами-грибами! Навіть якщо бачили, що хтось уже проходив там – не треба! Зробили крок на сантиметр ліворуч-правіше – і все. Дочекайтеся перевірки та офіційного повідомлення про розмінування цієї ділянки лісу.
Що ж до озвученої вартості робіт з розмінування, то Олександра вважає: говорити про це поки що немає сенсу.
- Все залежить від методів роботи та швидкості. Одна річ, коли ми розмінуємо поле у зоні бойових дій. Там ми працюємо широкоформатним детектором (рамка розміром на метр на два), рухаємося швидше, ходимо і можемо навіть їздити. А коли перевіряється район, забруднений протипіхотними мінами чи розтяжками, там люди буквально повзають на колінах, перевіряючи 20-30 см вперед. На день так можна перевірити лише кілька квадратних метрів. Лісосмуг може розмінуватися два роки, а сільгоспполі, яке в десять разів більше, – три місяці. І це дуже різні витрати людського ресурсу.
На запитання, чому розмінування називається гуманітарним, Олександра дає просту відповідь: у цьому випадку виявлене «привітання» не підривається на місці, його взагалі не чіпають і не рухають. Підірвати знахідку на місці мають право лише військові.
- Ми викликаємо спеціалістів ДСНС. Начебто ще й у поліції створено групу піротехніків для таких випадків, але я з ними не стикалася. Фахівці забирають знайдене та утилізують у спеціальних місцях, ми ж продовжуємо працювати.
За словами співрозмовниці, якщо до 2022 року вона та члени її команди знаходили на Донбасі якісь стандартні боєприпаси, то зараз «асортимент» значно збільшився – від авіабомб та ракет до якихось експериментальних одиниць озброєння невідомого походження.
Демінери кажуть, схоже, що Росія кинула в Україну практично всі види свого озброєння плюс розробки запрошених «фахівців» із Сирії. Тому демінери підвищили рівень своєї обережності в роботі вдесятеро – невідомо, чого очікувати від «гранат не тієї системи».
Із 603,7 тис. кв. кілометрів території України заміновано 185 тисяч. Тобто майже третина країни потребує глобального очищення від мін та вибухонебезпечних предметів. І це можна вважати гарною новиною. Тому що ще кілька місяців тому рівно половина нашої території (300 тис. кв. км) становила загрозу мирним жителям.
Вибухонебезпечна територія в Україні – це дві Угорщини
Для любителів порівнянь: на даний момент площа замінованих територій України дорівнює всій площі такої держави, як Сирія. Без невеликого «хвостика» – як усієї Білорусі. Або так: вибухонебезпечна територія в Україні – це дві Угорщини. Або дві Сербії. Масштаб цієї трагедії важко висловити майданами інших держав (цим грішить одна сусідня держава, яка любить вимірювати себе територіями інших країн), але факт залишається фактом.
Процес розмінування українських територій іде з 2014 року, землі і моря очищаються від смертоносних «подарунків», але… До початку повномасштабних бойових дій Україна входила до сумної трійки лідерів світового антирейтингу за площею замінованих територій та за кількістю підривів мирних жителів на протипіхотних мінах боєприпаси.
Сьогодні ситуація змінилася на гірший бік: російські бойовики «засіяли» мінами та вибухонебезпечними предметами річки, водоймища, водосховища, акваторії Азовського та Чорного морів. Як повідомив на брифінгу начальник управління піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Департаменту реагування на надзвичайні ситуації ДСНС Олег Бондар, зараз в Україні забруднено вибухівкою близько 19 тис. кв. км акваторій України.
"Один день війни дає п'ять-шість днів розмінування"
Наразі рятувальники, поліцейські та демінери працюють у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській, Донецькій, Луганській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Вже знайдено та знешкоджено майже 200 000 боєприпасів, у тому числі понад 2000 авіабомб.
Скільки загалом коштує розмінувати Україну? Це питання неодноразово порушувалося до лютого 2022-го у зв'язку з ситуацією в Донецькій та Луганській областях, але все що могли сказати експерти – близько мільярда доларів плюс-мінус пару десятків мільйонів. Точніше сказати було неможливо через відсутність доступу на тимчасово окуповані території та неможливість оцінки її стану.
ОБСЄ називала Донбас найзамінованішим регіоном на Землі – сапери міжнародної організації HALO, яка займається розмінуванням територій по всьому світу, повідомляли про наявність і мін, і розтяжок, і боєприпасів, що не розірвалися, на підконтрольних Україні територіях регіону. Скільки їх там, за колючим дротом окупації, невідомо.
У березні минулого року Олексій Резніков, тоді віце-прем'єр-міністром і міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, заявив, що щільність наявності мін і вибухонебезпечних речовин на території України більша, ніж у будь-якій точці світу.
– І якщо математично підійти, то один день війни дає п'ять-шість днів розмінування. Тобто якщо у нас війна триває сім років, то нам доведеться розмінувати 25 років, а то й 30, - заявив тоді голова Мінреінтеграції. Додаємо ще півтора року – і в уяві вже спливає термін 50 років.
До того ж розмінування – дуже дорогий процес. Очистити квадратний кілометр території, за підрахунками тієї ж ОБСЄ, коштує 2-3 млн. доларів, а у нас їх 185 тисяч. Зрозуміло, що таких сум у бюджеті України не знайдеться і за 50 років, тому допомога інших держав нам потрібна як повітря.