Початок навчального року на окупованих територіях України схожий на трагіфарс: місцева псевдовлада рапортувала для картинки, як школярі разом зі студентами щасливі навчатися за російськими підручниками та отримати дипломи невизнаних у світі вишів. Водночас українські вчителі писали заяви на звільнення, не бажаючи співпрацювати з ворогами. А батьки підлітків просто панікували.
Коли спроби окупантів зобразити навчальну ідилію провалилися, вони перейшли від підкупів до погроз та залякування.
Вчимося дистанційно, але гроші у фонд класу здати
У Донецьку до кінця серпня окупаційна влада вирішувала: чи буде процес навчання дистанційним чи очним. Батьки школярів бомбардували соцмережі заявами, що не випустять дітей із дому навіть під загрозою позбавлення батьківських прав.
І це не метафора: у тому ж захопленому та розбомбленому Маріуполі місцевим жителям відкрито розсилалися повідомлення від батьківських комітетів про штрафи та позбавлення прав, якщо діти не прийдуть до школи 1 вересня.
Новини напередодні навчального року в окупованих школах Донецька звучали як із маячної реальності: «Путін доручив забезпечити озброєну охорону у школах «ДНР», «ЛНР», Запорізькій та Херсонській області з 1 вересня», «в усіх школах встановлять «тривожні кнопки» для виклику поліції у критичних ситуаціях», «навчання у школах буде, швидше за все, комбінованим: одні почнуть роботу в очному режимі, інші – дистанційно»… З майже 600 шкіл в ОРДЛО 250 збиралися відкривати очне навчання.
- Призначена росіянами відповідати за освіту на окупованих територіях Донецької області Ольга Колударова опосередковано та плутано пояснювала за добу до початку навчального року, що ще нічого невідомо за форматом навчання. Схоже, що вона взагалі не розуміє, що тут відбувається. У школах немає води – хто пустить туди дітей? А те, що у Донецьку проблеми з інтернетом та електрикою, нікого не бентежить? Як дітям навчатись дистанційно, якщо комп'ютер не працює? «Звільнили» від усього і Донецьк, і Луганськ, і Херсон... – з досадою каже мешканка окупованого Донецька Єлизавета Юсік (ім'я змінено). - Але що ви думаєте? У понеділок, 6 вересня, мені вже прилетіло повідомлення від батьківського комітету про збирання грошей до фонду класу! При цьому в класі залишилося трохи більше 10 осіб (багато хто виїхав), всі сидять по будинках, але треба скинутися на миючі засоби та антисептики і покласти щось у фонд школи. Якщо врахувати, що у нашій школі жили навесні люди з Маріуполя і всі наші попередні ремонти пішли прахом, я ані копійки не дам! Дитина у мене сидить удома.
У цій ситуації поява «тривожних кнопок» та «озброєної охорони» у порожніх школах виглядає як трагікомічне окозамилювання. Мешканці запевняють: виділені на це гроші дуже швидко розійдуться кишенями чиновників.
Телефонуйте Путіну
Щоб мешканцям окупованих територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей не було нудно, росіяни вигадали захоплюючий квест під назвою «Отримай 10 000 рублів на дитину». Суть у тому, що дітям від 6 до 18 років, які розпочали процес навчання, покладено цю суму, і щоб отримати її, треба надати до шкіл документи. У тому числі й банківські реквізити для зарахування грошей на картки.
Оскільки банківська система в тому ж Донецьку померла в 2014 році, а єдиний «центральний республіканський банк», що існує там, є пародією на всі банки разом узяті, батьки дітей вишикувалися в гігантські черги біля входів у відділення «ЦРЛ», щоб отримати реквізити для виплат.
Через пару днів «влада» промимрила, що реквізити можна взагалі-то роздрукувати з онлайн, прости господи, банкінгу. Або хоча б зробити скрін екрану з ними. Проте не всі донеччани зрозуміли зміст цих слів і продовжили стояти у черзі. До того ж онлайн-банкінг "ліг" дуже швидко.
Ще через день посипалися питання від тих, кого у лютому-березні переконливо попросили вирушити на еміграцію на територію Росії. "Як нам бути? - Запитували з еміграції донеччани. – Наші діти розпочали онлайн-навчання у донецьких школах, але всі оригінали документів у нас тут. І як нам отримати гроші?
Як уже стало традицією, «міністр від освіти» не спромоглася скласти слова в пропозиціях, щоб пояснити людям, що треба робити. Віддувались за неї викладачі, а у «міністерстві освіти ДНР» на всі запитання відповідали одне: «Дзвоніть Путіну».
Ну що ж ти, студенту
Вищі навчальні заклади також вийшли на заняття дистанційно, хоча до останнього ректорати прикидали, чи зможуть хлопці-студенти взагалі дістатися до навчальних корпусів без ризику взяти під локотки і відвести мобілізацію. Бронь від мобілізації є не у всіх (за яким принципом розподілялося – таємниця), а навіть якщо є, то вона діє до середини вересня. А продовжувати її треба було у серпні, коли відповідальні особи у вишах дружно вирушили у відпустки, і поставити потрібні підписи не було кому.
– Син навчається на факультеті митної справи, і з дому він ні ногою. Каже, що за результатами відеоконференції на його потоці залишилося від сили з десяток хлопців, решта – дівчата. Хтось мобілізований, хтось зміг вискочити хоча б у РФ. Зараз ніхто не уявляє, яким буде випуск із вузів – одні дівчата? Хлопців усіх відправлять на забій? Ми тільки й чекаємо на якусь можливість переїхати через кордон, - каже мама одного з донецьких студентів. За її словами, двоє студентів – друзів сина – вже загинули десь під Херсоном.
Якщо у 2014 році до вишів на окупованих територіях ОРДЛО надходило близько 50 тис. абітурієнтів, то зараз це число менше як мінімум утричі. Окупаційна влада сором'язливо замовчує статистику надходжень, але й цифрам, які іноді проскакують у повідомленнях, вірити не можна.
Херсон пручається
В окупованому Херсоні навчальний рік розпочався немов за донецько-луганською калькою: погрози батькам, дистанційне навчання із «стрибаючим» світлом, примусова заміна українських підручників російськими. Самі окупанти визнають: чи працюють майже половина шкіл у місті. Немає учнів, немає вчителів, кількість жителів, які виїхали з Херсона, оцінюється в 40-50%.
– З різних шкіл збирали учнів для однієї, базової у районі. Вчителів вкрай не вистачає, співпрацювати з окупантами погодилися небагато, тому один учитель може працювати у двох-трьох школах через брак педагогів. Хто не захотів співпрацювати – сидять удома, багато хто веде уроки онлайн із учнями за українськими освітніми програмами, - розповідає мешканка Херсона, яка побажала залишитися невідомою.
За її словами, так само, як і в Маріуполі, в інших захоплених містах дітей та їхніх батьків залякували штрафами та позбавленням батьківських прав, якщо діти не ходитимуть до шкіл.
- Діти пішли, але вони та їхні батьки впевнені, що це ненадовго. Росіяни всіляко показують, що вони тут «назавжди», показово привозять російські підручники з історії та мови та запевняють, що всім вчитися буде легше, бо російською. У нас школа україномовна, тож нашим точно не легше. Але всі впевнені, що ось-ось місто звільнять і треба просто трохи потерпіти, почекати, повчитися, щоб мізки не клювали… - продовжує співрозмовниця.
Перебір недобору
Недобір у херсонських вишах призвів до того, що вступна кампанія продовжується аж до жовтня.
Що ж, у Донецьку та Луганську ця картина спостерігається вже кілька років. Престижні в минулому виші з серйозним конкурсним відбором буквально закликали абітурієнтів на бюджетні місця, інакше виші з недобором чекала б на жорстку «оптимізацію».
- Мій друг навчається у Донецькому університеті на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики. Як на мене, це ходячий анекдот. І найсмішніше, що він ще й оплачує своє навчання! Майбутній диплом невизнаної «ДНР» за спеціальністю «міжнародні відносини» викликає подив навіть у росіян, яким він говорить про місце свого навчання. У нас теж розуміють усю абсурдність виданих в окупації папірців з написом «диплом», тому більшість студентів поїхала, в тому числі і за кордон, – каже молодий житель Херсона Ігор.
Як і скрізь на окупованих територіях, мешканці поставлені перед вибором: залишитися та працювати з примусу окупаційної влади чи виїхати та терпіти позбавлення заради права вважатися повноправним громадянином України. Але останнє слово за ЗСУ: чим швидше буде звільнено окуповані землі України, тим швидше закінчиться пекло, створене нашим північним сусідом для наших дітей.