На жаль, Україна перебуває в «червоній зоні» ризику внаслідок того, що останніми роками рівень охоплення щепленням проти поліомієліту не перевищував 80% за необхідних 95%. Відповідно, в країні накопичилася критична маса дітей без імунної відповіді до поліовірусу, яка досягається виключно вакцинацією.
Результатом стало повернення небезпечної хвороби: вперше з 2015 року минулої осені стався спалах на Рівненщині, де паралізувало півторарічну дівчинку, а у шістьох її братів і сестер був виявлений вірус.
Потім два осередки зареєстрували на Закарпатті – поліовірус виявили у чотирьох дітей, і в одному з випадків хвороба призвела до паралічу ноги.
І вже наприкінці січня 2022 року знову-таки на Закарпатті хворобу діагностували у дворічного хлопчика, на жаль, із паралічем обох ніг. Жодна дитина не була щеплена через негативне ставлення батьків до будь-якої вакцинації.
До кінця року ледве дотягнемо до 65% вакцинованих
Найсумніше, що така картина спостерігалася за мирних часів, коли, здавалося б, ніщо не заважало вчасно робити щеплення, а з початком війни вона значно погіршилася. За даними Центру громадського здоров'я, за 6 місяців 2022 року рівень охоплення вакцинацією проти поліомієліту виглядає так:
- діти віком до 1 року – 33,3%;
- діти 18 місяців – 33,5%;
- діти 6 років – 33,2%;
- діти 14 років – 28,6%.
Тобто про створення колективного імунітету, на жаль, не може бути й мови – про 95% вакцинованих до кінця року залишається тільки мріяти.
За інформацією лікаря-імунолога, голови Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики Федора Лапія, прогноз на 2022 рік приголомшливо поганий: охоплення щепленням проти поліомієліту у дітей до 1 року очікується на рівні 62,4%, у шестирічок – 57,3%, у підлітків 14 років – 53,7%.
- Зниження цього рівня у нас спостерігається за всіма інфекціями, у тому числі по кору, паротиту, краснусі, - зазначає імунолог. – Майже за всіма інфекціями цього року ми отримаємо рівень охоплення щепленням близько 65%. Нічого кращого для появи нових випадків поліомієліту чи поширення кору не можна й уявити. І ці ризики появи спалахів, які із затримкою, але прийдуть в Україну, викликають велике занепокоєння. Міжнародні організації стурбовані тим, що вірус може бути завезений до Євросоюзу і поширюватиметься насамперед серед українських біженців.
Додаткову імунізацію скасувала війна
Факторів, що підвищують ризики спалахів поліомієліту та інших інфекційних захворювань, дуже багато. Це і масштабна міграція, і необхідність перебувати в укриттях, контактуючи з великою кількістю людей, і руйнування медичної інфраструктури, і неможливість вчасно отримати кваліфіковану допомогу.
Окреме лихо – зупинення кампанії щодо додаткової імунізації через воєнні дії.
Так, у лютому вона мала розвернутися по всій Україні щодо поліомієліту після січневого випадку на Закарапатті. Звісно, кампанію згорнуто, люди роз'їхалися хто куди, зрозуміти, скільки дітей тепер проживає в кожному регіоні та потребує вакцинації, – непросте завдання, на окупованих територіях та у зоні бойових дій вакцинальні дії в принципі неможливі.
У результаті додаткова імунізація відкладена до перемоги, а ризики виникнення вогнищ поліомієліту дедалі зростатимуть, тому що навіть один випадок паралічу вказує на надзвичайну ситуацію та класифікується як спалах хвороби в країні.
На Закарпатті виявили нестачу оральної вакцини
Тому у випадку з поліомієлітом сьогодні, як ніколи, актуальною є фраза про порятунок потопаючих – що це справа рук самих потопаючих.
Хоча й контроль з боку МОЗ дуже важливий. Наприклад, тиждень тому фахівці Центру громадського здоров'я разом із експертами ВООЗ відвідали Закарпатську область у рамках кампанії з подолання спалаху поліомієліту. Обрано її було і через січневий випадок захворювання, і тому, що в регіоні зараз велика кількість переселенців з усієї України.
З'ясувалося, що найбільш затятими противниками вакцинації є представники деяких релігійних спільнот та особи ромської національності. Факт начебто і не новий, але виявилося, що якщо з людьми розмовляти і пояснювати, процес можна зрушити з місця. За інформацією прес-служби ЦОЗ, роми в результаті виявили зацікавленість вакцинацією. Головне тепер, щоби було кому «дотиснути».
Виявили експерти і відсутність будь-якої зв'язки між відділами освіти та лікувальними закладами, і те, що дні вакцинації для школярів ніхто не організовує, і що наявністю щеплень, необхідних для відвідування школи, ніхто не цікавиться.
А аналіз забезпеченості препаратами для імунопрофілактики виявив, що інактивованої поліомієлітної вакцини в області достатньо, а от оральної не вистачає, і вона розподілена по регіону нерівномірно.
Кампанії, контроль та перевірки – це добре, але явно недостатньо. І головна відповідальність все ж таки лежить на батьках, яким потрібно пам'ятати: всі діти до 6 років, які не отримали або пропустили щеплення проти поліомієліту, перебувають у небезпеці. Врятувати їх може лише вакцинація, яка в Україні включена до Національного календаря профілактичних щеплень і є безкоштовною.
БУДЬ В КУРСІ
Як і чим щепитися?
До досягнення 14 років кожна дитина повинна отримати шість доз вакцини – у різному віці різними препаратами, це сформує імунітет до поліомієліту до кінця життя та захистить від безсимптомного носія інфекції.
- 1-а доза – у 2 місяці інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ);
- 2-я доза - у 4 місяці інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ);
- 3-я доза – у 6 місяців оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ);
- 4-та доза – у 18 місяців оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ);
- 5-та доза – у 6 років оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ);
- 6-а доза – у 14 років оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ).
У чому різниця між цими вакцинами і чому потрібні обидві:
- ІПВ – інактивована вакцина, в основі якої убитий вірус. Вводиться ін'єкційно, не допускає попадання дикого поліовіруса в центральну нервову систему та виникнення паралічів.
- ОПВ – оральна вакцина, в основі якої ослаблений вірус. Капається в рот, формуючи імунітет у кишечнику дитини та зупиняючи поширення інфекції.
Обидві вакцини ефективні проти всіх штамів вірусу, ін'єкційна забезпечує загальний імунітет, оральна – кишковий. Для захисту від хвороби важливими є обидва види імунітету.
В умовах війни та міграції, коли щеплення можуть пропускатися, їх потрібно обов'язково «наздогнати». Для цього потрібно лише звернутися до педіатра чи сімейного лікаря, який сформує заново порушений вакцинальний календар.
Тим, хто переїхав до інших регіонів, для отримання планового щеплення не потрібно ставати на облік до нового сімейного лікаря, достатньо просто привести дитину до лікарні. Зроблені щеплення одразу вносяться в Єдину електронну систему охорони здоров'я.
Тим, хто переїхав до інших країн, щеплення від поліомієліту зроблять із великим задоволенням: наприклад, в ЄС ще навесні закупили вакцини від поліомієліту, кору, туберкульозу для українських біженців, побоюючись нашого низького рівня вакцинації. До того ж, вакцина проти поліомієліту є обов'язковою та безкоштовною у більшості країн.
В ТЕМУ
Чим небезпечний поліомієліт
Гостре інфекційне захворювання, спричинене поліовірусом, характеризується ураженням центральної нервової системи з виникненням парезів та паралічів, найчастіше невиліковних. За статистикою, один із 200 випадків закінчується паралічем на все життя. Уражаються ноги, руки, обличчя, груди, живіт, плечі, дихальний апарат. У важких випадках хвороба призводить до смерті, 5-10% паралізованих вмирає внаслідок ураження дихальних м'язів.
Поширюється від людини до людини фекально-оральним способом, вірус потрапляє в організм найчастіше через брудні руки, заражену їжу та воду, побутові предмети, іграшки. Недотримання санітарних норм, відсутність туалетів, забруднена вода, недотримання особистої гігієни, масові скупчення людей – це чинники ризику.
Найбільш схильні до небезпеки діти до 5 років, у яких ще не сформований імунітет, здатний подолати такого сильного збудника інфекції. Але захворіти на поліомієліт може будь-яка невакцинована дитина і навіть доросла людина.
Підступність хвороби у тому, що у 70% випадків вона протікає безсимптомно, що у рази підвищує ризики для оточуючих. У середньому, інкубаційний період становить 1-2 тижні, хоча може розтягнутися до місяця.
Приблизно у чверті хворих розвиваються симптоми, схожі на грип, коли лихоманить, болить голова, живіт, горло, з'являється нудота і блювання.
У частини пацієнтів виникають рухові порушення із сильним болем у м'язах, слабкістю в кінцівках, неможливістю ворушити руками чи ногами. І найважчий симптом – параліч.
Крім того, можливий і постполіомієлітний синдром, коли у дитини, що одужала, через час відновлюються м'язові болі і слабкість у кінцівках. Трапляються навіть паралічі у дорослому віці, коли про перенесений у дитинстві поліомієліт всі давно забули.