«Медійна реформа, до якої ми йшли 10 років», - так оцінила проголосований 30 серпня в першому читанні законопроєкт «Про медіа» заступниця голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук (чит. «Довідка «КП»). Водночас 34 парламентарі напередодні дня голосування вимагали зняти з розгляду цей законопроєкт, оскільки, на їхню думку, в оновленому документі існують «небезпеки розмінування культурного кордону з Росією» (чит. «Важливо»). Критикує законопроєкт і медіаспільнота.
«КП в Україні» поспілкувалася з очільником Національного союзу журналістів Україні Сергієм Томіленком і дізналася, що не так з законопроєктом «Про медіа» і що конче необхідно змінити в тексті документу до другого читання.
- Пане Сергію, сьогодні народні депутати 233 голосами підтримали у першому читанні законопроєкт «Про медіа». Кажуть, що цей документ – масштабна реформа, яку зачекалась медіаспільнота. До того ж, законопроєкт «Про медіа» - вимога ЄС на нашому євроінтеграційному шляху. Як ви, як очільник НСЖУ, оцінює цей законопроєкт?
- Наша базова позиція, як найбільшої журналістської організації, зводиться до того, що всі, хто беруться за розроблення медіареформи, мають вступати в чесний, відкритий діалог із журналістами. І саме через цей діалог йти на зміни, вдосконалювати законодавство.
Сьогодні за законопроєкт «Про медіа» в тій редакції, яка є, виступають політики, чиновники, експерти, але не представники ЗМІ. Це не той закон, на який масово очікують журналісти. Скажу навіть більше: за нашими опитуваннями, які ми проводимо останні два роки, зокрема серед керівників друкованих ЗМІ, - 95% редакторів не підтримують цей законопроєкт. І ця цифра має бути дзвіночком для авторів закону.
- А що саме не подобається?
- Ключовий ризик – розширення повноважень регулятора в особі Нацради з питань телерадіомовлення. Після затвердження законопроєкту цей орган буде регулювати діяльність не лише телебачення і радіо, але й друковані, онлайн та цифрові ЗМІ. Враховуючи той факт, що регулятор сьогодні не є політично незалежним в Україні, не формується безпосередньо медіагалуззю, то розширення його повноважень до можливості контролювати і впливати на діяльність кожного українського журналіста – передчасний крок. Спочатку Нацрада має здобути суспільну довіру, довести, що може забезпечити ефективне регулювання ТВ і радіо, а лише потім можна говорити про розширення її повноважень.
- Наскільки відповідає дійсності тезис про те, що після вступу закону «Про медіа» в дію Нацрада зможе, як то кажуть, «без суда і слідства» закривати будь-яке видання в країні?
- Наразі існує така модель впливу на ЗМІ: якщо держава вбачає якісь порушення, то зобов’язана довести їх в суді. І лише суд може встановлювати міру покарання. Цим законопроєктом передбачено інший підхід: регулятор на власний розсуд може розцінити ту чи іншу публікацію, встановити покарання. Звичайно, у законопроєкті є певний перелік видів порушень (норм мовного законодавства, законодавства про декомунізацію, рекламу тощо), за які Нацрада може давати приписи, виписувати штрафи.
- Тобто є ризики суб’єктивного підходу до оцінювання публікацій журналістів?
- Ми не говоримо, що суб’єктивно. Зрозуміло, що в законі декларуються певні стандарти, процедури. Але водночас виникає питання: після затвердження цього закону регулятор, який неодноразово критикували щодо недостатньо ефективного регулювання телерадіо, чи справиться він з ефективним і політично незаангажованим регулюванням онлайн-медіа, «газет»?
- Якщо Нацрада отримує нові повноваження, то логічно, щоб під новий функціонал відбулось кадрове перезавантаження органу. Законопроєкт передбачає оновлення складу Нацради?
- Ні, навпаки, передбачає, що члени діючої Нацради зберігають свої крісла. Також у документі зазначається, що у держбюджеті закладається певний відсоток коштів на діяльність регулятора, як гарантованого забезпечення функціонування.
А оскільки представники Нацради були інтегровані в Робочу групу (по напрацюванню законопроєкта), то вони заклали також підхід, що неприйняття звіту за попередній рік не є підставою для звільнення членів Нацради президентом або Верховною Радою.
- Автори законопроєкту апелюють, що закон «Про медіа» - не їхня забаганка, а вимога ЄС. І всі його норми гармонізують з європейським законодавством.
- Держава має зобов’язання імплементувати (привести у відповідність) у вітчизняне законодавство конкретну Директиву ЄС – Директиву про аудіовізуальні послуги.
Сьогодні було оприлюднено порівняльний аналіз відповідності законопроєкту «Про медіа» цій Директиві. І що ми маємо? Лише 10% норм законопроєкту корелюються з цією Директивою, є дійсно важливими для Європи. Тому наша пропозиція – не конструювати такий величезний медійний кодекс, а імплементувати 10% норм законопроєкту, які напряму стосуються європейських зобов’язань. Такий би підхід точно підтримали і журналісти, і експерти, і Європа.
Ми вважаємо, що наразі держава має реагувати на очікування та проблеми спільноти - вживати дієві кроки щодо економічного порятунку галузі українських медіа, а не під шумок євроінтеграційних зобов’язань конструювати українську реальність, де Нацрада буде впливати на всі медіа.
- Якщо говорити про економічний порятунок українських медіа: які механізми ви бачите, пропонуєте?
- Влада може бути лідером зі створення такої інституції як Фонд розвитку українських медіа. Закликати міжнародних донорів наповнювати його коштами. А потім цей Фонд міг би давати гранти, фінансувати медійні проєкти на масовій основі.
Довідка «КП»
Головні нововведення законопроєкту «Про медіа»
Співавторка законопроєкту «Про медіа» Євгенія Кравчук на своїй сторінці в «Фейсбук» окреслила головні зміни у медіасфері з ухваленням документу:
- Процедури отримання дозвільних документів стануть простішими та більш прозорими.
- Раніше ліцензійний збір для супутникової ліцензії складав 360 тисяч, а сама ліцензія видавалась на 10 років, наразі оплата за реєстрацію суб'єкта у сфері медіа може стати 4723 грн, а дія дозволу (реєстрації) - не обмеженою в часі.
- Регуляція буде поширюватись на онлайн-медіа, але реєстрація добровільна. (!) Водночас покращиться захист працівників онлайн-медіа. Працівники зареєстрованих онлайн-медіа отримають статус журналістів та всі відповідні гарантії. Блогерам, які працюють на платформах спільного доступу, наприклад, у Youtube, ми надаємо можливість реєстрації, щоб отримати офіційний статус. Але самі соціальні мережі не підпадають під регулювання.
- Запобігати цензурі та зловживанням щодо свободи слова стане простіше із запровадженням процедури спільного регулювання.
- Підвищиться прозорість регулювання діяльності компаній, що забезпечують трансляцію цифрового ефірного мовлення.
- Система санкцій стане більш зрозумілою і справедливою.
- Наше законодавство відповідатиме нормам директив Європейського союзу та стандартам Ради Європи.
- Ми матимемо якісне законодавче підґрунтя для розвитку мовлення громад та місцевих публічних аудіовізуальних медіа.
- Конкуренція на медійному ринку стане чесною та відкритою.
Мова також йде про те, що законопроєкт забороняє діяльність на території України медіа держави-окупанта та запроваджує чіткі механізми боротьби з ворожими ОТТ сервісами. Нацрада долучається до формування «чорних списків» артистів, акторів, журналістів і т.д. – зможе подавати їх на розгляд РНБО. Передбачається, кожна індустрія матиме свій орган співрегулювання.
Важливо
Чому 34 депутати розкритикували законопроєкт?
Головні претензії від «групи 34» щодо законопроєкту «Про медіа» озвучив народний депутат від фракціє «Європейська солідарність» Володимир В’ятрович. Їх чотири.
Перша - скасовується ухвалена у червні конституційною більшістю парламенту заборона на трансляцію фонограм, аудіограм та кліпів російських співаків.
Друга - нівелюється перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, який упродовж 7 років є дієвим інструментом захисту України від фільмів, серіалів, концертів, гастролей за участі осіб, що підтримують російську агресію.
Третя - знижується рівень контролю за українською мовою фільмів, дозволяється практично безкарне порушення на 10% квоти на українські пісні на радіо.
Четверта - робляться недієвими норми, які забороняють позитивне висвітлення органів влади держави-агресора.
Основний автор резонансного законопроєкту, очільник профільного комітету Верховної Ради Микита Потураєв спростовує закиди В’ятровича. Зокрема, він на своїй сторінці в «Фейсбук» повідомив, що захист української мови не послаблюється.
- Зараз у законопроекті схема така, що порушення (норм мовного законодавства) від 0,01 до 10% - припис, від 10% і більше – штраф. Тому про жодні послаблення позицій української мови говорити просто нечесно, - зазначає Потураєв.
Спростовує політик і тезис про те, що законопроєкт «скасовує заборону популяризації органів русні». Ні, не скасовує, а, за словами народного депутата, лише уніфікує з чинним законодавством.
- Думати про комплексність змін до законодавства і його уніфікацію треба було одразу, а не роздмухувати штучний скандал тоді, коли хтось нарешті вирішив розібратися з цим правовим хаосом, який не допомагає, а навпаки, заважає захищати інтереси і безпеку суспільства і держави, - апелює автор законопроєкту.
Розширення повноважень Нацради щодо складання «чорних списків» Микита Потураєв називає не інакше, як«новий механізм, який якраз зачиняє існуючі можливості для оскарження або маніпуляцій з Переліком».
- Старий механізм формування "чорних списків" від самого початку був, м’яко кажучи, проблемним - у першу чергу, через повну непрозорість, і дозволяв як довільно вносити туди осіб, так і довільно їх звідти виключати. Згадаймо Кіркорова, Галкіна і ще кількох людей або ж те, як магічним чином під погрозою звернення до ЄСПЛ звідти виключили Аль Бано. Усі ці випадки свідчать про те, що механізм створював і продовжуватиме створювати ризики з точки зору дотримання Україною прав людини - а ми ж тут, наче дійсно, прагнемо бути членами ЄС і демократичною державою, - озвучує свою позицію Потураєв.