В українському бджільництві проблем вистачало й раніше, а тепер його зачепила й війна. Багато пасіків зруйновано бойовими діями та руками окупантів, частина кинута господарями, які переїхали у безпечне місце або пішли воювати.
Розгромлені вулики та обладнання, непридатні для посіву поля, ускладнена логістика – все це не могло не позначитися на підсумках цьогорічного медового врожаю.
Про особливості сезону 2022 року «КП в Україні» розповів пасічник із 20-річним стажем із Дніпропетровської області Сергій Колесніченко.
Стало менше ріпаку – став кращим травневий мед
- Сергію Васильовичу, яким був цей сезон для бджіл та пасічників?
- Остаточні підсумки підбиватимемо у вересні, але на 90% його можна вважати закінченим. Останній етап медозбору – це соняшник, а він уже відцвів. Сезон, звісно, був дуже непростим та неоднорідним, якщо брати всю Україну. На окупованих територіях та в зонах бойових дій його, вважай, не було: безліч пасік просто знищено, десь вони залишилися без хазяїв, бо господарі виїхали у безпечне місце чи пішли воювати. Частина полів не була засіяна, частина виявилася замінованою – війна завдала серйозної шкоди виробництву українського меду.
- Як справи там, куди не дісталася війна?
Що стосується якості травневого меду, тут, як не дивно, позитивний внесок опосередковано внесла війна
– Вперше за останні 3-4 роки травневий мед був зібраний у більшій кількості, а головне – якості. І це попри холодну весну. Попередні кілька років через погоду акація дуже швидко відцвітала – як тільки починалося цвітіння, раптово холоднішало або були дощі.
Цвіт, звісно, опадав, і медозбір замість 14 днів тривав 3-5 днів. Цього року погода дозволила акації довше поцвісти, а бджолам – «попрацювати».
Щодо якості, тут, як не дивно, позитивний внесок опосередковано зробила війна. Було засіяно набагато менше ріпаку, який зазвичай псує якість акацієвого меду. Цвітуть вони одночасно, тому був змішаний мед. Цього року ріпак не заважав, акація цвіла довше, і бджоли мали час. Тому у нас вийшов чистий травневий мед - без домішок, рідкий, який не кристалізуватиметься.
- А що з головним українським медоносом – соняшником? Чи позначилося на зборі меду скорочення посівів на територіях, близьких до бойових дій?
- Так, соняшникового меду зібрали менше, ніж звичайно. Як правило, співвідношення його з травневим завжди було 1:3, а то й 1:5, цього року цей розрив менший. І менше соняшника було посіяно не лише на лінії зіткнення, а й у таких районах, як у нас, де фронт далеко. Якщо на моєму власному прикладі, то минулого року я взяв 150 літрів такого меду, а цього – 60. Мій товариш травневого зібрав 30 літрів, а соняшникового – 15. Бджолярі, які тримають по 150-200 сімей та качають у середньому по 10 -15 тонн, цього року одержали на 2-4 тонни менше.
Бджоли обігрівають себе самі і не бояться суворої зими
- Які ще зміни в аграрному секторі, спричинені війною, вплинули на врожай меду?
- Через війну зменшилися посівні площі, десь ведуться бойові дії, десь йде розмінування. Соняшника поменшало, на першому плані злакові культури, але вони не є медоносами. Десь збільшилися посіви гречки, але це зовсім не означає збільшення обсягів гречаного меду. Все залежить від того, чи є там пасічники. Якщо на 50 гектарів поля завезли дві пасіки, то великого результату від цього не буде.
На незасіяних полях виросли медоносні рослини та трави, що збільшує у складі врожаю частку меду так званого називається «різнотрав'я»
На незасіяних полях виросли медоносні рослини і трави, що відповідно збільшує у складі врожаю частку меду так званого «різнотрав'я». Це дуже хороший продукт, який може набувати різного кольору та аромату залежно від того, які медоноси ростуть на полі і їх дуже багато.
Тобто, за підсумком сезону можна говорити про те, що війна змінила сортову лінійку врожаю, а щодо спокійних регіонів навіть доповнила. Але водночас сильно скоротила його у Харківській, Херсонській, Запорізькій областях, де завжди брали велику кількість меду.
- Люди зараз готуються до важкої зими, чи може вона бути суворою і у бджіл?
- Зимівка бджіл залежить від підготовки, яку пасічники проводитимуть зараз: підгодувати, обробити від кліщів, попрацювати з болячками, згрупувати сім'ї. Допустимо, зараз у вулику стоїть 20 рамок, з яких бджоли вже після відкачування зберуть залишки меду, заберуть, запакують. Потім з 20 я залишу 7-8 рамок для сім'ї - цього достатньо, щоб бджоли були в одному вулику і могли самі обігрівати себе.
Влітку вони самі себе охолоджують: у структурі сім'ї є «водокачка» - стара бджола, яка навесні нанесла травневого меду і на соняшник вже не полетить. Вона літає на водопій, приносить у вулик воду і напуває матку і молодих бджіл. Інші працюють як охорона – кожна бджола має свою функцію, і взагалі це виключно організована структура.
Бджоли не «ляжуть» і не здохнуть, а шукатимуть вихід зі становища
- Пасіки, що залишилися без господарів, які переїхали чи пішли воювати, розбиті обстрілами пасіки – це може спричинити загибель бджіл?
- Ні, це загибель пасіки як такої, а не комах. Бджоли не «ляжуть» і не здохнуть, а шукатимуть вихід зі становища. Коли вони бачать, що не вистачає місця, куди нести мед – усі рамки забиті, коли їм стає тісно в одному вулику, коли порушується побудоване життя, яке підтримувалося з допомогою пасічника, що вони роблять? Беруть певну кількість яєць, відкладених маткою, і роблять із них маточник – народжується нова молода матка, з якою можна вилетіти зі старого вулика.
Для бджолярів, що натрапили на відокремлений рій, це велика удача: роєві бджоли - найсильніші, і це найміцніша сім'я
Але спочатку посилаються розвідники в усі боки світу у пошуках нового будинку, і протягом доби вони злітаються назад. Звичайно, бджолину мову ніхто не розуміє, але, як кажуть бджолярі-знавці, хто був переконливішим, за наводкою того й летять.
- Але у чужий вулик вони ж не полетять?
- Ні, вони можуть знайти порожній вулик, покинуту пасіку, порожні ящики, дупло. У чужий вулик з маткою вони не сунуться, хоча без неї так, їх впустять. Але без матки вони не вилітають, а якщо летять із маткою, отже, заздалегідь знають, куди летять. І ось цей роєвий стан характерний для травня та більшої половини червня, до дня літнього сонцестояння.
- Втікачів можна якось «вирахувати»?
- Так, вилетівши з вулика, вони знаходять дерево і висять величезним клубком. Для бджолярів, які натрапили на рій, це велика удача: роєві бджоли – найсильніші, і це найміцніша родина. До того ж, відлітаючи, вони забирають із собою 30-40% меду. Плюс сім'я в середньому коштує півтори тисячі гривень. Так що знайти півтори тисячі на гілці та мед – це везіння.
Тобто бджоли з покинутих через війну пасік не пропали, вони мігрували. І пасічники, що повернуться восени, можуть в кращому випадку знайти стару родину, що залишилася, але стан її буде сумним.
Оцінити масштаб руйнувань зможемо лише наступного року
- У мирний час були випадки масової загибелі бджіл через обробку полів. Зараз обприскування хімікатами скоротилося внаслідок воєнних дій, отже, стало безпечніше?
- Цього року у нас практично ніхто нічим поля не опрацьовував, але тут у кожному регіоні своя ситуація. І, з одного боку, бджоли менше гинуть. З іншого - на прифронтових територіях заборонили нічні роботи на полях, а денні обробки згубніше позначаються на бджолах, бо вдень вони працюють, а вночі сплять.
Зниклі пасіки - це велике лихо, оцінити масштаб якого ми зможемо тільки наступного року
І по-третє, у нас, на жаль, як і раніше, немає етики взаємин фермерів і пасічників, коли одні могли б попереджати інших про обробку, але не роблять цього.
Хоча фермери отримують від роботи бджіл пряму та суттєву вигоду – в середньому, врожайність зростає на 30 відсотків, коли запилюються поля та сади.
- Якщо говорити про цінність із приземленої точки зору: прогнозують, що ціна на мед у роздрібному продажу зросте на третину, чи це так?
- Вартість травневого меду зросла не на третину, а на 10-20%. А якщо брати його якість, то вона стала кращою на 60-70%. Так що тут зростання цін несумірне зі зростанням якісних характеристик. Що стосується соняшникового меду - так, вартість зросла на 20-30%, але я взагалі думав, що вона зашкалюватиме внаслідок того, що багато пасік або знищено, або кинуто. Але цього не сталося через компенсацію травневим медом, якого у всіх, як ніколи, багато – він ніби врівноважив той мед, який не змогли дати південні регіони. Природа сама відрегулювала процес, порушений війною. Але зниклі пасіки – це велике лихо, оцінити масштаб якого ми зможемо лише наступного року.
Ціна питання*
- Акацієвий – 300 – 400 грн
- Липовий – 300 – 350 грн
- Гречаний – 350 - 400 грн
- Лісовий – 200 – 250 грн
- Травневий – 200 – 300 грн
- Соняшниковий – 170 - 250 грн
*Ціна вказана за 1 літр при покупці в роздріб.