Роботи Андрія Кутани, Тараса Дудки, Володимира Трутка та інших сучасних українських митців не будуть знищені і не потраплять до лап окупантів. Понад 300 полотен, що знаходилися на Донеччині, нещодавно перевезли до Хмельницького обласного художнього музею. Після деокупації Донецької області полотна повернуть назад.
«Мистецтво врятує світ. Але хтось має рятувати саме мистецтво», - написали учасники команди «ВсеБудеДобре», які здійснили евакуацію творів мистецтва.
Про те, як рятували картини, «КП в Україні» розповів голова благодійного руху «ВсеБудеДобре» Ярослав Бойко.
У бюджеті на порятунок мистецтва грошей немає
- Ярославе, чому саме ви вирішили рятувати картини?
– Головний меседж усієї операції з картинами: ці роботи – наша історія, наша спадщина. Ми повинні були їх врятувати.
Раніше картини вивезли з окупованих територій до підконтрольного Україні Краматорська. А згодом із Краматорська їх перевезли до Дніпра.
Для когось це було б занадто складно, для інших – звичайні будні. Оскільки ми займаємося евакуацією, проблеми, з якими зіткнулися в Краматорську, для нас не нові. Зараз туди мало хто їздить, окрім евакуаційних автобусів, тож знайти транспорт виявилося нелегко.
Для перевезення картин знадобився вантажний автомобіль: ми мали 17 квадратних метрів картин, це 300 робіт. З Краматорська до Дніпра ми перевезли їх двома невеликими евакуаційними автобусами. А потім наші хлопці, які займаються евакуацією, вивезли їх до Хмельницької області.
- Під обстріл по дорозі не потрапили?
- Евакуацію ми проводимо в межах Донецької області, яка зазнає постійних обстрілів. Вивозимо людей із гарячих точок, де йде повномасштабна війна. Гримить у Краматорську щодня. Щогодини лунає тривога і лунають вибухи. Імовірність того, що авто потрапить під обстріл, дуже велика. І хоча в Краматорську не бігають зі зброєю по дворах, як це було в Маріуполі, війна там дуже відчутна.
Але, незважаючи на це, евакуація картин пройшла легко. Тут не обійшлося без наших зусиль: ми не шукаємо складнощів, а намагаємось їх уникнути. Намагаємось забезпечити умови максимальної безпеки для своїх волонтерів – обираємо сприятливий час для евакуації, консультуємося з ЗСУ та компетентними людьми, щоб мати змогу вільно проїхати, вивезти людей чи, в цьому випадку, картини художників.
- А як було у Дніпрі, куди спочатку приїхали картини?
- Так, у Дніпрі ситуація спокійніша, проте місто також зазнає ракетних ударів. Залишати там картини недоцільно: ми побоюємося за їхню безпеку, ці роботи не можна виставити там у музеї. Зберігати в обстрілюваному місті культурні цінності, які мають залишитися в нашій країні і радувати людей наступні століття, немає сенсу. Тому ми вирішили перевезти картини до Хмельницької області.
Хмельницький обласний художній музей разом із директоркою Ольгою Віталіївною прийняв наш цінний вантаж, надавши сховище. І вже 22 серпня у Хмельницькому пройде виставка частини картин, перевезених із Донецької області.
- Вивезли не всі витвори мистецтва? Багато лишилося?
- Так, залишилося ще чимало, оскільки на евакуацію картин область і місто не мають грошей. Те, що до бюджету не закладено ці кошти – проблема нашої бюрократії. Не можемо врятувати навіть те, що ми маємо, на жаль. Ми як асоціація та громадська організація виступаємо свого роду меценатами та рятуємо твори мистецтва за власні кошти.
У Маріуполі картини знищили росіяни
- Евакуйовані картини – роботи сучасних художників?
- Так. Це сучасні українські художники, визнані в Україні та в усьому світі. Це дуже цікаві творці.
- Як ви вважаєте, чи повернуться вивезені картини назад до Донецької області?
– Ми на це сподіваємося. Скільки часу на це знадобиться, відомо, як то кажуть, Богу та ЗСУ. Як тільки з'явиться можливість, полотна, звісно, повернуться до Донецької області та виставлятимуться у музеях, як це відбувалося раніше. Сподіваємось і віримо.
- А що могло б статися з роботами художників, якби їх не вивезли?
- Я майже впевнений, що окупанти знищили б наші картини. Так уже було у Маріуполі – над українськими витворами мистецтва знущалися. Їх розрізали, вимазували, а потім викидали. Ми не хочемо, щоб таке повторилося.
- Скільки разів ще доведеться їздити до Дніпра, щоб перевезти решту робіт?
– Окрім картин, є й інші цінні речі, які треба рятувати. Які саме, поки що складно сказати. Чекаємо на інформацію про те, що залишилося. Незабаром дізнаємося, що треба вивезти терміново, а що може почекати.
- Ви відвезли картини до Хмельницького, бо зараз там максимально безпечно?
- Так, там зараз куди спокійніше, ніж у Краматорську та Дніпрі. У Хмельницькому є умови для зберігання робіт та можливість їх виставляти. Сподіватимемося, що в цьому місті картини залишаться в безпеці до кінця війни.