В умовах війни, погіршення психічного здоров'я українців, нестачі вузьких фахівців та зниження доступності медичної допомоги дозвіл сімейним лікарям виписувати препарати проти розладів психіки, поведінки та епілепсії виглядає логічним та правильним.
Багато пацієнтів, які змушені залишити свої будинки або живуть у зонах бойових дій, тепер не мають можливості звертатися до неврологів і психіатрів, які їх спостерігали, не можуть не тільки проконсультуватися, але й взяти новий рецепт на ліки. А для цієї групи регулярний прийом препаратів без перепусток та збоїв означає можливість жити звичайним життям.
Звичайно, сімейним лікарям знову побільшало роботи, але не все так просто і в отриманні від них рецепту для пацієнтів з розладами психіки.
Які препарати входять до програми «Доступні ліки»?
До переліку ліків, які пацієнти можуть отримати безкоштовно або з незначною доплатою, було включено 57 препаратів розділу «Розлади психіки та поведінки».
З них 27 найменувань призначені для лікування епілепсії, 30 – проти шизофренії, шизотипічних станів та марення розладів; розладів настрою (афективних розладів); невротичних, пов'язаних зі стресом та соматоформних розладів.
На думку фахівців, які складали перелік, це основні діагнози, які мають більшість пацієнтів із психічними розладами. Щоправда, у коментарях на сторінці НСЗУ в соцмережі люди дивуються з того, чому так мало діагнозів підпадають під програму «Доступні ліки», внаслідок чого безліч «неохоплених» пацієнтів, як і раніше, змушені купувати часом дуже дорогі препарати власним коштом.
Перевірити, які ліки входять до списку доступних, можна у Реєстрі лікарських засобів, що підлягають реімбурсації за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, можна на сайті МОЗ.
Сума доплати, якщо вона потрібна, вказана в останній колонці. Загалом, із 57 найменувань 18 є абсолютно безкоштовними, решта вимагають незначної доплати.
Що змінилося у процедурі видачі рецепту?
До війни рецепти на препарати проти розладів психіки та поведінки, а також епілепсії за програмою «Доступні ліки» міг виписувати лише психіатр чи невролог. Для цього пацієнт звертався до згаданих фахівців для складання плану лікування, який обов'язково має бути внесений до Електронної системи охорони здоров'я. І, власне, це головна умова, щоб видача рецепту зараз запрацювала по-новому, за допомогою сімейних лікарів.
Відповідно до дозволу МОЗ, рецепт на препарати проти розладів психіки, поведінки та епілепсії тепер може виписати лікар первинної медичної допомоги – терапевт чи педіатр. І не потрібно шукати психіатра чи невролога, якщо ліки закінчились і необхідно купувати нові.
Але! Сімейний лікар може виписати лише повторний рецепт, після того, як знайде в електронній системі план лікування, складений раніше неврологом або психіатром, в якому вказано діагноз та призначений препарат. І лише на підставі цих даних сімейний лікар може видати рецепт на ці ліки.
Здавалося б, нововведення має спростити процедуру отримання рецепту, але не така бездоганна наша і електронна, і медична система в цілому.
– Це як з інсуліном: рецепт може виписати сімейний лікар на підставі плану ендокринолога, – пише на сторінці НСЗУ родичка пацієнта Тетяна. – Але плани ні ендокринолог, ні психіатр, ні невропатолог не складають, бо хочуть, щоб люди йшли на уклін та випрошували ці ліки. Адже вони ще розповідають хворим, що нічого за програмою «Доступні ліки» немає. Посилають пацієнтів до сімейників, розуміючи, що план не складено. В результаті люди бігають по колу і нічого не можуть добитися. Чому не спростити умови виписування ліків та не дати прямий доступ сімейним лікарям до інсуліну та психотропних засобів?
Що потрібно для того, щоб скористатися програмою?
Щоб потрапити на первинну консультацію до невролога для встановлення діагнозу та складання індивідуального плану лікування, потрібно взяти електронний напрямок у сімейного лікаря.
Якщо пацієнт переїхав, він може звернутися до будь-якого лікаря первинної допомоги навіть без укладання декларації. Після візиту до невролога та складання плану із зазначенням призначеного препарату надалі рецепт можна брати у сімейного лікаря.
Щоб потрапити на прийом до психіатра, електронний напрямок від сімейника не потрібний. Вибрати його можна в будь-якій медустанові, яка має договір з НСЗУ і, звичайно, такий фахівець. Далі схема така сама: складання плану лікування, призначення препарату та електронний рецепт спершу від психіатра, а пізніше – і від сімейного лікаря.
Чи може видати рецепт лікар, з яким не укладено декларації?
Для отримання повторного рецепту підійде будь-який лікар «первинки», незалежно від того, чи прикріплений до нього пацієнт, чи ні. Головне, щоб він знайшов в електронній системі план лікування та призначений неврологом чи психіатром препарат.
Якщо пацієнт переїхав, він може скористатися допомогою і свого сімейного лікаря, тільки дистанційно, аби у лікаря був доступ до електронної системи. У таких випадках виписаний рецепт він надсилає як смс-повідомлення.
Як і з рецептом на антибіотики, для препаратів проти розладів психіки, поведінки та епілепсії на час воєнного стану актуальні як електронна, так і паперова версія.
Відмова фармацевта приймати паперовий рецепт є порушенням, повідомити про яке можна до територіального підрозділу Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками.
Як знайти аптеку з безкоштовними ліками проти розладів психіки та поведінки?
Електронна карта аптек-учасниць програми реімбурсації лікарських засобів на сайті НСЗУ, на жаль, не працює. Тому доведеться діяти по-старому, додзвонюючись у контакт-центр НСЗУ за номером 16-77, щоб дізнатися, в яких аптеках є ці препарати. При цьому в МОЗ радять спершу зателефонувати і в знайдену аптеку, щоб упевнитись у їх наявності ще раз. Рекомендація правильна, ось що робити пацієнтові, який не може переривати лікування, у разі відсутності препарату в аптеках – питання відкрите.
На тему
Як оцінити серйозність проблем із психічним здоров'ям
Експерти МОЗ зазначають, що сигнали, які потребують уваги, можна поділити на три групи: зміни настрою, поведінки та фізичні зміни.
Настрій:
- туга та пригніченість без видимої причини;
- «гойдалки» настрою;
- спустошеність, апатія;
- постійне чи надмірне хвилювання з приводу і без них;
- спалахи гніву, агресії, насильницькі дії стосовно інших;
- проблеми з емпатією щодо думок та почуттів інших людей.
Поведінка:
- суїцидальні думки;
- заподіяння собі ушкоджень;
- провали у пам'яті, відчуття втрати часу;
- відмова від спілкування з близькими, друзями;
- нав'язливі думки;
- галюцинації чи сенсорні переживання, які здаються реальними.
Фізичні зміни:
- раптова пітливість, нудота, прискорене серцебиття, утруднене дихання, сильна тривога, страх;
- порушення режиму сну, коли його замало чи багато;
- втома незалежно від навантаження та відпочинку;
- зміна сексуальної активності та статевого потягу;
- зміни в харчовій поведінці: переїдання, неможливість їсти, страх перед їжею.
Якщо хоча б кілька симптомів тривають понад два тижні, це знак, що потрібно звернутися за допомогою до фахівця. Адже чим довше людина обходитиметься без лікування, тим серйознішими можуть стати наслідки для здоров'я.
Навіть не лікована депресія здатна призвести до інфаркту, інсульту, гіпертонії, розладів шлунково-кишкового тракту, проблем з опорно-руховим апаратом.
До речі
Як зрозуміти, до якого фахівця йти
Для цього потрібно розуміти різницю між психологом, психотерапевтом та психіатром, кожен із яких працює з проблемами психічного здоров'я.
Експерти Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки характеризують кожного з цих фахівців таким чином:
1. Психіатр
Завжди має вищу медичну освіту та може призначати лікарські препарати. Займається патологіями, діагностуючи та проводячи експертизу психічних хвороб, призначає медикаменти, коригує лікування.
З чим звертатися:
- емоційні порушення, невротичні стани, у тому числі після травматичного досвіду ;
- розлади настрою;
- тривала тривога, панічні атаки, фобії;
- тривалі розлади сну;
- нав'язливі думки, слухові чи зорові галюцинації;
- розлади харчової поведінки;
- залежності;
- суїцидальні думки, думки про заподіяння шкоди собі чи іншим.
2. Психотерапевт
Може мати вищу медичну чи гуманітарну освіту, не призначає ліків та використовує специфічні психотерапевтичні методи. Психотерапія може використовуватись і самостійно, і в комплексі з медикаментозним лікуванням.
З чим поводитися: психічні та поведінкові розлади, спричинені внутрішнім конфліктом чи зовнішніми чинниками.
3. Психолог
Не завжди є лікарем, має вищу гуманітарну освіту. Не може призначати ліків. Спеціалізується на вивченні поведінкових та розумових процесів, взаємодії людей з навколишнім світом та іншими людьми. Допомагає впоратися зі стресовими подіями, подолати залежність.
З чим звертатися:
- переживання травматичних подій та життєвих змін;
- втрата близької людини;
- схильність до тривожних очікувань;
- психологічні чи міжособистісні проблеми.