Блогер Богдан Шелудяк - про заробіток в Інстаграмі під час війни, кастинг в “ЖВЛ” та акторську кар'єру

"КП в Україні" поговорила із кумиром мільйонів про те, як інфлюенсери пристосовуються до нових реалій у соцмережах.

instagram.com/bushe8

Інстаграм-блогери через війну втратили десятки рекламних контрактів і, як наслідок, заробіток. Міжнародні компанії на певний час пішли з українського ринку, а у вітчизняних немає грошей, щоб замовляти рекламу у такій кількості, як раніше.  Тому навіть блогери-мільйонники вимушені змінити умови співпраці - вони ввели або значні знижки на рекламу, або взагалі роблять її безкоштовно.

Як виживає блогерська діяльність, який контент доречно постити у соцмережах сьогодні та чим інстакумири заробляють собі на життя, ми розпитали у Богдана Шелудяка (bushe8 - 1,2 млн підписників в Instagram). 

Розважальні пости наразі недоречні, краще сторіз

- Богдане, оскільки у нас з вами інтерв'ю про бізнес, то почну з бізнесу, а саме з вашого блогу в Інстаграмі. Як він змінився за час війни (активність, контент)?

- Я гадаю, наразі немає блогерів, у яких не змінився блог від початку війни. Я був одним з перших, хто почав 24 лютого о п'ятій ранку висвітлювати всі події, оскільки бачив все зі свого вікна. Наприклад, ввечері 24 лютого засняв "приліт" та заграву від нього на лівому березі. Але 27 лютого мені заблокували сторінку майже на місяць. Тому коли вийшов у Інстаграм після блоку, почав трохи фільтрувати контент. 

- А кількість підписників змінилася?

- Щодо підписників, то кількість їх зменшилась на тисяч 20 у перші три дні. У подальшому кількість підписників також зменшувалась і на сьогодні сттановить мінус 60 тисяч. Аналізуючи, можу зробити висновок, що це була аудиторія з Росії, бо їх відсоткова кількість стала меншою. Активність спочатку була дуже високою, особливо весною, бо люди дивились і прислуховувались. Нині активність трохи впала.

По-перше, як не крути, зараз літо, а по-друге - трохи змінюється сама робота Інстаграму, сервіс переінакшує алгоритми. Також Інстаграм не дає блогерам великих охоплень через висвітлення подій, пов'язаних з війною. Тому контент потрібно робити обережно.

- Перед багатьма блогерами постала дилема – чи коректно постити щось окрім війни, особливо лайфстайл, коли десь люди сидять під обстрілами? Коли ви почали повертатися у блог з розважальним контентом і як це обгрунтовували для себе?

- Для мене та для багатьох блогерів це стало дуже великою дилемою, оскільки не було зрозуміло, що показувати і як. Спочатку я демонстрував тільки свої волонтерські рухи, інформацію про війну, але на другий місяць війни стало зрозуміло, що люди дуже втомились від новин. Мені навіть писали: "Де твій блог? Де твій гумор? Ми сумуємо за цим, нам не вистачає цього". Також багато хто писав, що актуальні новини можна подивитись і у телеграм-каналах.

Неодноразово проводив опитування у блозі "Чи доречно зараз показувати лайфстайл і гумор?". Дійшов висновку, що так, доречно. Хоча, не зважаючи на це, все одно гумор був побудований на фоні інформації про війну, наприклад, про російських солдат. Жарти все одно створювались в рамках воєнного контексту. Стосовно лайфстайлу: по-перше, сам лайфстайл змінився, по-друге, змінилось його висвітлення.

Але, чесно кажучи, спочатку я собі міркував: "Якщо я піду кудись відпочивати, наприклад, до басейну, то як це показати та й чи показувати це взагалі?" Я не знайшов відповіді, але мені й не довелось її шукати, тому що багато було роботи і відпочинку як такого не було.

- Наскільки коректно постити розважальний контент у такій кількості, як до війни? Є якийсь рецепт, як нині вести блог (обмежувати активність, міксувати з постами про війну)?

- Коректно, але треба, звісно, його міксувати, щоб не було забагато. Якщо блог на цьому базувався, то це треба робити, бо підписники від вас цього чекають, оскільки дивляться вас, щоб відволіктися, посміятися. Зрозуміло, що у країні війна, новинний фон перенасичений, але люди все одно хочуть відволікатися.

- Ви активні у сторіз, але за 5 місяців війни усього 5 постів. Чому?

- По-перше, я не так часто робив пости. По-друге, чесно кажучи, не було настрою щось взагалі робити у стрічці. Повторюсь, мені видаляли сторінку на місяць, і дуже важко вдалось її поновити. У мене є декілька постів, які пов'язані саме з війною, але потім я почав дуже обережно робити пости, бо видалення сторіс не так впливають на акаунт, як видалення посту. Також сторіс для мене вже давно є першочерговим способом комунікації з підписниками, оскільки не треба робити або шукати гарну фотографію.

У сторіс викладаю лайв, свої думки, не прикрашаючи їх обробкою. Щоб пости набирали хоч якесь охоплення та люди бачили їх, над ними треба попрацювати. Але також є внутрішнє відчуття, що розважальні пости наразі недоречні. Повторювати та висвітлювати якусь думку краще у сторіс, тому що так підписники розуміють тебе і реагують на це.

З 24 лютого у моєму блозі ще не було платної реклами

- Як змінився ринок інстаграм-реклами за цей час - її стало менше, вона  здешевшала?

- Ринок реклами змінився, особливо у перші місяці війни, оскільки її взагалі не було. Люди не розуміли, що доречно рекламувати та взагалі чи доречно купувати рекламу у блогерів. Для бізнесу робили рекламу безкоштовно або на підтримку ЗСУ, якщо бізнес віддавав відсоток прибутку. Потім поступово, з дуже великими знижками блогери почали робити рекламу. Нині все повільно відновлюється разом із цінами, але це все ще не та вартість, яка була до війни. Це якщо загалом говорити про ринок реклами.

- Чи заробляєте ви наразі на рекламі в Інстаграмі?

- До війни я працював тільки з великими брендами. За увесь цей час, як розумієте, бренди не повернулися на ринок України, і незрозуміло коли це станеться. Тому в моєму блозі реклами, з якої б я щось заробив, взагалі не було. Була тільки підтримка волонтерських рухів або реклама бізнесу на підтримку країни.

- Які альтернативні джерела заробітку знайшли?

- Ще з початку 2021 року почав цікавитись трейдингом та криптовалютами. Блокування моєї сторінки стало тригером більше зануритись у цю тему. Зрозумів, що може статися що завгодно, тому треба ретельно вивчати тему, бо це чудовий варіант альтернативного заробітку. Вважаю, що ці часи нас зайвий раз навчили тому, щоб ми не фокусувались на одному джерелі прибутку, а шукали щось нове. Крипта стала для мене таким джерелом.

За час війни інтерес до криптовалют збільшився у десятки разів

- Разом із партнером ви запустили курс, як заробити за допомогою криптовалюти. Інтерес до крипти за час війни зріс чи, навпаки, впав? Не кожен готовий йти на ризики та вкладати гроші з огляду на ситуацію.

- Вже після того, як я почав сам цікавитись криптою, зрозумів, що там можна заробляти гроші, яких там багато. Зрозумів, що крипта - це не тільки про те, що тобі треба 40 тис. доларів для того, щоб купити біткоїн. Не обов'язково мати великі кошти для того, щоб заробляти там великі гроші. За час війни до крипти, мені здається, інтерес підвищився просто в десятки разів. Багато людей про неї щось чули, але не розуміли, як почати.

Коли люди залишилися без роботи, вони почали шукати альтернативні джерела прибутку. Занурюючись у тему, зрозуміли, що тут реально можна заробити і це не настільки важко, як здавалося на перший погляд. 

Стосовно ризиків крипта тим і прикольна, що є дуже багато напрямків, де можна заробляти. Людина, яка не має грошей, але має бажання, може заробити. Це довели наші студенти першого потоку курсу. Більшість з них окупили курс ще під час навчання і вийшли в гарний плюс. Найцінніше, що вони заробили гроші без вкладень та отримали стартовий капітал. А за допомогою отриманих знань зможуть помножити ці гроші. Ми робимо довгостроковий проєкт. Ця історія не про те, щоб заробити швидко під час війни. У перспективі хочемо зробити з цього курсу навчальну платформу, яка буде закривати багато напрямків у крипті.

- Для багатьох ринок криптовалюти донині здається чимось незрозумілим та ненадійним. Кому такий вид інвестицій підходить, а кому ні? Хто ваші клієнти?

- Я й сам раніше вважав, що у крипту не можна заходити, якщо у тебе немає грошей. У мене була така думка, що треба одразу купляти цілий біткоїн, але насправді все набагато легше. Я вважаю, що особливо зараз ринок на дні, тому є гарна можливість почати. Якщо у тебе є гроші, наприклад, 50-100$ і тобі не треба буде терміново ці гроші висмикувати, ти можеш проінвестувати їх у певні токени. Це довгострокова інвестиція. Півроку, рік, півтора року - і певний твій інвестиційний правильно складений портфель може дати х2, х3 прибутку.

Але, повторюсь, це треба робити не на останні гроші. У цій моделі я впевнений, тому що ринок крипти дуже швидко розвивається. Туди приходять багато нових людей, а коли є попит, то пропозиція дорожчає. Крипта входить у наше життя, у нашу буденність, тому найкращий час розібратися в цьому був ще вчора.

Народні комедії - це фільми не про неосвічене глухе село, а про народ

- Ви ходили на кастинг ведучого "ЖВЛ" разом з Дантесом та Добриніним. Розкажіть, як все пройшло? Чи зручно було у кріслі ведучого?

- На кастингу в мене була думка: "Чи це мені потрібно?" Я вчився на журналістиці, працював телеведучим, і коли переїжджав до Києва 8 років тому, то дуже хотів працювати у цій сфері. Але з часом трохи змінилось бачення цієї професії, тому на кастинг пішов, можливо, недостатньо підготовленим.

На самому кастингу першим, кого побачив, був Добринін. Я до нього підійшов і сказав: "Напевно, я пішов, бо й так зрозуміло, хто стане ведучим". Я реально вважаю, що Микита - один з кращих ведучих України, бо він професіонал своєї справи. Але мені було цікаво отримати досвід від кастингу, відчути себе ведучим саме "ЖВЛ". Не шкодую, що пішов, вибився із зони свого комфорту. Радий за Микиту, що він став ведучим.

Щодо Дантеса, то коли його побачив, це було у гримерці, подумав: "Камон, чуваки прям ведучі, а я хоча й артистична людина, але не маю такого рівня". Проте досвід все одно був прикольним.

- Фільм «Любов та блогери», у якому ви знімалися, під час війни показали у Польші. Чи чули ви відгуки польських глядачів?

- На жаль, ні. Але мені писало багато людей, які поїхали у зв'язку з війною до Польщі. Казали, що нарешті сходили на фільм "Любов та блогери". Тому можу сказати, що фільм вийшов вдалим, бо касові збори були такі ж, як і в Україні. Не буду брехати, я чув погані відгуки про фільм, але від людей, які дуже упереджено ставляться до всього українського кіно. Такі відгуки не вважаю конструктивними.

Для мене головний відгук - це касові збори фільму, бо це показник, що нам все вдалося. А ще важлива реакція людей у залі під час сеансу. Коли був прокат фільму, я часто ходив інкогніто на сеанси до різних кінотеатрів, стежив за реакцією. Людям дійсно подобався фільм, бо їхній сміх був щирим.

- У комедії «Любов та блогери» провінція показується як глухе село, де живуть неосвічені люди, над якими пропонують посміятися глядачеві. Такий само прийом застосовується у більшості касових українських комедій – «Скажене весілля», «Дзідзьо контрабас». Ви ці фільми дивилися, чи заходить вам такий гумор?

- Я дивився "Скажене весілля". "Дзідзьо контрабас" не встиг подивитись, але чув, що там непогані відгуки. Можу сказати, що цей гумор - народний. Він не про тупих людей, не про неосвічене глухе село, а саме про народ. Такий гумор легкий і всім зрозумілий, саме тому ці комедії так подобаються нашим людям. В ніші народних комедій, я вважаю, такий гумор дуже доречний.

- Яке українське кіно вам сподобалося за останні роки і чому? Назвіть пару стрічок.

- Я не дуже сильно дивився кіно останні роки в принципі. Якось так склалось, що було багато роботи, не мав часу його дивитись. Але коли почалася війна, я переглянув "Кіборги. Герої не вмирають". Фільм мене дуже сильно вразив. На тлі того, що відбувається наразі в Україні, фільмом дуже пройнявся. У мене всередині заграла патріотична гордість за те, що люди готові стояти до останнього та боротися за країну, за її майбутнє.

- Кіно сьогодні потроху оживає. Вам пропозиції надходять?

- Для того, щоб мені надходили пропозиції, треба бути постійно в акторській обоймі, бути в цій темі. А я наразі взагалі не у темі кіно. В країні багато акторів, які залишились майже без роботи. Тому, можливо, мені це стане більше як хобі, а не основною діяльністю. Не дуже цим зараз цікавлюсь, але якщо були б якісь пропозиції, то я би з радістю їх розглянув. Нині мені вистачає зайнятості, тому сам ніяких ролей у кіно не шукаю. Проте, повторюсь, якщо це читає якийсь продюсер, то зв'яжіться з моїм агентом, розглянемо вашу пропозицію (сміється).

Хотілося б після перемоги не втратити розуміння, що життя треба прожити гідно

- Ви наразі живете одним днем чи плануєте наперед?

- Я ніколи не живу одним днем. Все одно планую наперед. Але зараз я став більше намагатись жити сьогоденням. Нещодавно дивився мультфільм, запам'яталася фраза, звучить приблизно так: " Що було - загуло. Що буде - те й буде. Цінуй те, що є, бо лиш сьогодні життя твоє".

Немає сенсу переживати за вчорашнє, немає сенсу жити завтрашнім днем. Треба жити сьогодні, отримувати задоволення від спілкування з рідними, близькими. Треба отримувати задоволення від буденних моментів, які раніше ти проживав на автоматі, а наразі намагаєшся смакувати ці моменти. Але, звісно, я будую плани на майбутнє, вірю та знаю, що ми переможемо. Планую розвиватись, розвивати бізнес у нашій країні та залишатися тут жити.

- За чим сумуєте з минулого життя?

- Перше, що спало на думку, це можливість їхати додому чи сидіти з кимось на вулиці до 12-ї години або до півночі, особливо влітку. Комендантська година обмежує, хоча я не можу назвати себе тусовщиком чи завсідником барів. Але є в цьому плюс, бо лягаю спати до дванадцятої ночі.

Проте літо, на яке я дуже чекав, проходить не так, як я собі намріяв. Для мене це взагалі мав був бути рік подорожей. На Новий рік дав собі слово, що я відкрию для себе як мінімум 5 нових країн. На квітень у мене вже були квитки на Мадейру, я хотів подивитися на прекрасні види. Але сталося як сталося. За чим я справді сумую, так це за свободою вибору, свободою дій. Проте розумію, що це тимчасово. Аби надалі була свобода, зараз треба напружитись і зробити все для нашої перемоги.

- Що зробите перш за все після нашої перемоги?

- Не хочу нічого вигадувати. Насправді, я багато про це думав, особливо коли Арестович ще весною казав: "Ще 2-3 тижні - і все закінчиться". Але, звісно, що розуміння, принаймні у мене, коли все закінчиться, немає. Коли ми все ж таки переможемо, я буду намагатися жити якомога свідоміше і якомога менше витрачати час на те, на що я не хочу його витрачати.

Війна дала мені розуміння, наскільки крихке наше життя і наскільки воно іноді залежить не від нас. Хотілося б, мабуть, не втратити це розуміння та прожити життя гідно. Сподіваюсь, що у багатьох така думка в голові.