За станом на кінець липня в українській армії нараховувалось понад 38 тисяч жінок військових професій, з яких більше 5 тисяч перебувають на передовій. А з цивільними жінками, які працюють у ЗСУ, ця цифра перевищує 50 тисяч.
Ми називаємо їх героїнями, захоплюємося мужністю та витримкою, але не завжди розуміємо, як нелегко пристосовуватися до світу, фізіологічно розрахованому на чоловіків.
Про проблеми, які переживають жінки в армії, і про те, як волонтери намагаються їх полегшити, «КП в Україні» бесідує із засновницею благодійної організації Zemliachky. Ukrainian Front Ксенією Драганюк.
Жіноча військова культура у нас тільки розвивається
- Ксеніє, як народився ваш проєкт?
- 24 лютого, коли ми всі перелякані сиділи вдома, сестра мого чоловіка - Настя пішла і записалася в ТрО. І почала розповідати, з чим зустрічається жінка, коли йде в армію. Ми з’ясували, що немає жіночої білизни, немає потрібних розмірів форми, не вистачає взуття, а тим паче засобів індивідуальної гігієни, які потрібні дівчині. Тому з чоловіком почали все те збирати і складати індивідуальні пакування для дівчат на фронті. А пізніше приєдналися друзі, і утворилася команда.
- Так багато говорили, що за прикладом Ізраїлю українок треба призивати в армію, а нічого в армії для жінок, виходить, не зробили?
- Є таке поняття, як жіноча військова культура. В Україні вона тільки розвивається. Але вже добре, що розвивається. Ви, мабуть, знаєте, що в 2014 році не було у жінки можливості записатися в армію за військовим фахом. Снайперів оформлювали кухарами, мінометниць - штабними працівниками.
Всі закони, які легалізують службу жінки в армії, приймалися поступово. Наразі ще немає такого, коли жінка і чоловік в армії однаково сприймаються за потребами. Але я вважаю, що це справа часу, Україна на правильному шляху.
Знаєте, чому наша організація називається «Землячки. Український фронт»? Тому що до повномаштабного вторгнення я займалася журналістикою і знімала тревел-проєкт про жінок під назвою «Землячки». Ми робили сюжети про дівчат різних професій, які здебільше вважаються чоловічими – про пілотес, ковальчинь і так далі. А тепер наші «землячки» пішли на фронт.
Маленьких розмірів немає, з великими - нюанси
- Ви казали, що не вистачає форми. Жіночу військову форму у нас же ніби розробляли.
- Форма, яку розробляють, тилова, а не бойова. Бойової для жінок немає. Є форма унісекс – це чоловіча форма, яка може бути менших розмірів. Але менші розміри, це коли ми говоримо про S та М. А якщо у дівчини розмір XS, то форму треба підшивати, допрацьовувати. Дуже маленьких розмірів в принципі не існує. І не існує форми, яка б враховувала особливості жіночої фігури.
- Либонь, на війну ідуть не тільки тендітні дівчата. Це щодо особливостей фігури.
- З великими розмірами теж є нюанси. Якщо це форма XXL або ХXXL, то ви її також легко не знайдете. Дівчата, звичайно, викручуються, а ми намагаємося полегшити їм цю справу. Зараз закуповуємо форму у Туреччині. Вона також унісекс. А щодо форми, яка б відповідала жіночій фізіології, ми зараз всією країною займаємося.
Однак поки розроблять лекала, почнуть відшиватися, допоки цей однострій потрапить до бойових частин, пройде купа часу. А в армії уже понад 50 000 жінок, і дівчата продовжують йти до військкоматів. Форма потрібна, як кажуть, на позавчора. Тому наша команда об’єдналася з великим Благодійним фондом імені Олексія Ставніцера. Закуповуємо речі і надсилаємо в ідеальних для кожної жінки розмірах. Це весь спектр - XS, S, М, L, XL, XXL, XXXL. Поки з’явиться уніфікована українська форма, ми це питання намагаємося закрити.
Замовлення в електронній формі
- А що саме присилаєте дівчатам?
- Бойові сорочки Ubacs, штани «мультикам», футболки, флісові кофти. Такі комплекти формуємо за запитами.
Друга позиція – це взуття. Ще одна велике проблема. Зазвичай чоловіче військове взуття стартує від 40-го розміру. Дівчинці, у якої 35-й, видають найменший, який можна знайти, - 38-й. Доводиться вкладати ще одну устілку, вдягати кілька шкарпеток. Ногам незручно, а влітку ще й дуже спекотно. Ми знайшли ідеальний варіант – жіночі берці з Туреччини. Відправляємо в гарячі точки, дівчата кажуть, що дуже класні.
- Ви кажете, що працюєте за індивідуальними замовленнями. А як тримаєте зв’язок?
- Раніше дівчата писали нам в Інстаграм, інформація розходилася «сарафанним радіо». А потім на сторінці фонду імені Ставніцера розробили електронну форму замовлення. Це дуже зручно. Дівчаткам не треба просити, перепрошувати, як було раніше. Вони просто ставлять відмітки, що їм треба, - як на шопінгу. Психологічно це сприймається як запит, а не як прохання.
- Які підприємства розробляють зараз форму для дівчат в Україні?
- Ми співпрацюємо з Ужгородською швейною фабрикою та «Швейною ротою» з Дніпра. Зараз дивимось, які краще взяти лекала, зокрема, придивляємось до американських. Щоб ніде не тисло, не висіло зайве.
Мінус три кілограми – це все-таки легше
- Ваші пакунки дівчата отримують безкоштовно. А хто ж донатить?
- У нас досить багато джерел коштів. Наприклад, плити для бронежилетів, амуніцію закриває фонд Ставніцера. З одягу частково ми щось купуємо, на рахунок організації приходять благодійні пожертви. От зараз, наприклад, докуповуємо тактичні навушники, каски.
- Каски теж бувають жіночі і чоловічі?
- Ні, тут від розміру. Дівчатам зазвичай дістаються найменші – L. Вони можуть тиснути, бо середньостатична жіноча голова – це розмір М. Каски теж бувають різної ваги, наприклад, полегшені. Ми зараз закуповуємо «фасти» (кевларовий шолом FAST. - Авт.), у яких відкриті вуха. Під такі каски можна надягати тактичні навушники. Це така чарівна штука, яка глушить голосні звуки і посилює тихі. Шурхіт поруч з вами у таких навушниках ви почуєте, а при вибухах вони захистять від контузії. Такі навушники і каски, під якими їх можна носити, мають бути у кожного на передовій.
- А оті легкі плити для бронежилетів, які ви відправляєте жінкам в армію, вони забезпечують достатній рівень захисту?
- Ці плити виготовляє шведська компанія. Вони важать 2,9 кг. Якщо порівняти з плитами, які видає держава, то там понад 4 кг, а може бути і 5, і 6 кг. І от рахуйте: дві плити – це в середньому 10 кг плюс каска, зброя, аптечка, а якщо дівчина - парамедик, то ще й рюкзак з відповідним наповненням. У сукупності виходить до 20 кг. І от дівчина, яка сама важить 50 кілограмів, усе це на собі тягне. А коли вона парамедик, то витягує поранених бійців у всій тій амуніції.
Тому коли ми кажемо про полегшені плити, то мінус 2 – 3 кілограми від усього цього вантажу уже щось значать. За захистом вони ідентичні: 4+. Ми спеціально розмістили у себе на сторінках і на сайті фонду Ставніцера відео, де такі плити відстрілюються кулями різного калібру, щоб у дівчат була довіра.
«Лежу в окопі, навколо падають снаряди. Як сходити «по-маленькому?»
- Жінка має відмінну від чоловіка фізіологію, це неможливо змінити. А якщо жінка на передовій, то за прокладками в аптеку чи супермаркет не збігаєш. Дбає про таке армія?
- Армія не може подбати про все, армія дбає про найважливіше. Ми всі це розуміємо і нікого не звинувачуємо, коли до дівчат нема тої уваги, яка їм потрібна. Ці нюанси ми намагаємося закривати самі. Бо самі розумієте, наскільки вони суттєві.
У нас є пакуночок жіночої гуманітарки. Сюди входять різні засоби інтимної гігієни. Гелі – якщо є доступ до води, або дитячі вологі серветки, які не містять спирту. Звісно, кладемо прокладки, тампони, щоденні прокладки, трусики.
А от буквально вчора до нас заїжджала одна із захисниць і забрала велику коробку одноразових трусиків-прокладок, які нам прислали із-за кордону. По-перше, їх легко змінити, по-друге, є нюанс з туалетом. Дівчина пояснила: «Я лежу в окопі, навкруги падають снаряди. Я не можу встати і піти «по-маленькому». Чоловікам просто: розстебнув ширіньку - і вільний. А дівчатам у таких умовах часто доводиться ходити під себе.
Ми тепер такі трусики будемо шукати і закуповувати. На зиму маємо багато підготувати, бо холодно, можуть бути всякі застуди.
- Правда, що жінкам в армії видають чоловічі труси?
- Цитую, що кажуть дівчата: «Жіноча військова білизна десь є, але її ніхто не бачив, вона як легенда». Так, дівчатам видають чоловічі труселя. Тому, коли ми почали наш проєкт, перше, що відправляли, - це жіноча гуманітарка, де обов’язково були трусики.
- А як з ліфчиками? Чоловікам їх не шиють. А оті, що з мереживком, можуть сильно намуляти під бронежилетом.
- Це ми також відправляємо. У нас комплект: труси спортивні безшовні, щоб ніде не муляли, і спортивні безшовні топи.
Все залежить від командира
- Ви кажете, що дівчата самі замовляють, самі отримують. А чи звертаються до вас командири, щоб забезпечити своїх воїнок? Чи вони вважають, що жінка на війні – це чоловік?
- У нас кажуть: якщо хочеш знайти сексизм, то йди в армію, точно знайдеш. У командирів багато інших завдань, такі дурнички, як прокладки, їх не дуже турбують. Але є і командири, які звертаються, або волонтери. Однак ми все одно зв’язуємося з дівчатами, намагаємся тримати прямий контакт, щоб поставили запобіжники можливим зловживанням. До того ж, коли звертається чоловік, він не може дати конкретний запит, що потрібно жінці.
- Що кажуть дівчата про критичні дні? У декого вони починаються і проходять болісно. Командири дають послаблення?
- Армія - це така штука... Якщо скажеш, що тобі важко, то отримаєш відповідь: чого сюди прийшла? Все залежить від індивідуальних комунікацій всередині батальйону, від розуміння командира.
- У вас на сторінці в фейсбуці розміщено міні-замальовки про жінок, які на фронті. Це готується якийсь альбом, інтернет-проєкт?
- Я журналіст, і це те, що я вмію робити – нариси, інтерв’ю. Поки у нас немає часу готувати великі проєкти. Можливо, в майбутньому ми щось таке організуємо. Скоріше за все після війни. Тоді ми зможемо більш повно і відверто поспілкуватися з дівчатами.