На розгляді у президента Володимира Зеленського перебуває сім петицій, які набрали 25 тисяч голосів, у тому числі і про оголошення подяки самому собі. На черзі ще дві – про знесення пам'ятника Катерині ІІ в Одесі та заміну кам'яної імператриці на статую актора гей-порнофільмів Біллі Херрінгтона.
Цікавість до нового для України інституту петицій, яка особливо розгорілася у 2015 році, останніми роками помітно спала, але ось зараз знову зросла. «КП в Україні» запитала: чому?
Бажають дії і отримують її
Ініціатори гучних петицій ставлять як актуальні питання, так і такі, які ніби не на часі. Всім зрозуміло, чому петиція про заборону очного навчання школярів та студентів набрала понад 25 000 голосів – йдеться про безпеку дітей. Але паралельно впевнено збирає підписи звернення легалізувати в Україні еротику та порно. Автор посилається на досвід цивілізованих країн, апелює до свободи слова та до того, що вебки-моделі… жертвують гроші на ЗСУ.
- Написати чи підписати петицію – це одна із форм участі у нинішніх процесах, - вважає заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. – Не всі можуть волонтерити, брати у руки зброю чи фінансово підтримувати армію. А така проста форма громадянської активності доступна кожному.
Популярність нестандартних, скажімо так, петицій соціолог пояснює тим, що до них привертається увага.
– Новина про петицію, де Катерину пропонують замінити Біллі Херрінгтоном, була розтиражована в мережі, а у людей зараз великий ухил в інтернет-джерела, особливо в телеграм-канали, – продовжує Антон Грушецький. – Прочитав, здивувався, подивився, посміхнувся – підписав. Насправді я не впевнений, що більшість підписантів вірять у те, що петиція може допомогти чи щось змінити, але вони хочуть дії і отримують її.
Все переправляється до Кабміну
Щодо допомоги або зміни ситуації в країні, то за сім років існування інституту петицій у це справді важко повірити. Свого часу Петро Порошенко підтримав кілька петицій, зокрема про позбавлення депутатів мандату за прогули, але далі – тиша.
Щодо Володимира Зеленського, то він твердо висловився «за» петицію про запровадження візового режиму з Росією, що й так уже було вирішено. Решту петицій Володимир Зеленський акуратно та ввічливо переправляв до Кабміну, доручаючи Денису Шмигалю вивчити проблему, доопрацювати, перевірити доцільність, підготувати пропозиції тощо.
Тож навіщо писати президенту, якщо можна звертатися прямо на сайт електронних петицій Кабміну? Проте, судячи з голосів, цей ресурс значно менш популярний. З останніх звернень трохи більше 25 000 підписів набрала лише петиція про повернення до цифрового ефіру «Еспресо», «5-го» та «Прямого» телеканалів. Оприлюднити відповідь обіцяли не пізніше 13 липня, але дивіться на календар.
– Людям подобається писати президенту. Крім того, Володимир Зеленський моніторить і безвідносно до петицій громадську думку, – зауважує політолог Микола Спиридонов. – Коли піднялася хвиля навколо заборони на виїзд чоловіків із міста чи області без дозволу військкомату, він одразу ж "відкрутив цю гайку". У січні відреагував на петицію, яка зібрала понад 37 000 підписів, про постановку жінок на військовий облік. І Міноборони на доручення президента скоротило список професій.
Політолог зазначає, якщо петиція викличе дуже широку підтримку, вона може дати результат. Але за фактом це 5% відсотків ймовірності зі 100%.
Вигідний політичний інструмент
Ви можете написати найрозумнішу, найправильнішу петицію, але будете приречені на провал, якщо не входите до організованої спільноти чи кола зацікавлених осіб, які забезпечать голоси. Тому голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко пропонує подивитися на петиції з іншого боку:
- Це досить вигідний політичний інструмент, через який можна впливати і на громадську думку, і на владу. Петиція, яка набирає потрібну кількість підписів, стає новиною, про неї говорять. Це привід сказати: народ хоче! Хоча в масштабах України 25 тисяч голосів – це зовсім мало. Виконувати петицію не обов'язково, в жодному законі про це не йдеться, але реагувати так чи інакше доводиться.
Політолог звертає увагу, як швидко петиція про легалізацію одностатевих шлюбів набрала потрібну кількість підписів.
- Тому що ЛГБТ - одна з найбільш організованих спільнот, і ми розуміємо, що таких людей набагато більше, ніж 25 000. Петиції почали писати, щойно запровадили цю форму. У перші місяці війни був спад, бо людям стало не до петицій. Але зараз на частині території України ситуація дещо стабілізувалася, і деякі політичні сили вирішили цим скористатися. І в нас, і на Заході петиції вважаються одним із найефективніших інструментів лобізму.
Проте Володимир Фесенко вважає, що у самому інституті петицій є сенс.
- Звичайно, будуть безглузді, будуть на межі фолу – у будь-якому процесі є крайні прояви та деформації. Але у будь-якому випадку ми маємо справу з індикатором, який показує громадянські настрої, – зазначає Володимир Фесенко.
Навіть якщо петиція, як то кажуть, «пропаде», вона відіграє свою роль як дзеркало громадської думки.
А як у них?
Інститут петицій існує у 70 країнах світу. Скрізь однакова позиція влади: вона зобов'язана виконувати прохання і вимоги своїх громадян. А ось нюанси реакції на петиції можуть відрізнятись.
США
В Америці петиції розміщуються на урядовому сайті. Кожна починається з обов'язкових слів: «Ми вважаємо, що Адміністрація президента (прізвище) повинна...». Вона має бути до 800 знаків. Громадянство США не є обов'язковим, єдина умова – заявнику має виповнитись 13 років. Змістові обмеження: без комерційного інтересу, без пропаганди насильства, без політичної підтримки опозиції.
Білий дім розглядає петиції, які протягом місяця встигають набирати більше 100 000 голосів. Реакція особисто президента не є обов'язковою – це за його бажанням.
Білому дому теж доводиться розбиратися зі складними петиціями. Наприклад, набирають голоси петиції про виключення деяких штатів зі складу Америки. Була петиція про створення «Зірки смерті» із «Зоряних війн», прохання опублікувати рецепт елю, який варять у Білому домі. Підписантів останньої адміністрація Барака Обами повністю задовольнила.
Великобританія
У Великобританії інститут петицій налічує кілька століть. Ця національна традиція вшановується як інститут демократії. Право подати петицію мають лише громадяни Великобританії і ті, що мають дозвіл на проживання.
Петиції подаються до парламенту за електронною формою. Право на публікацію одержують автори, які спочатку принесли із собою 5 голосів. Для отримання офіційної відповіді необхідно зібрати 10 000 голосів. Якщо буде 100 тисяч підписів, петицію винесуть на обговорення до парламенту.
Найвідоміша з британських петицій – про арешт ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньяху, який прибував із візитом до Лондона. Вона зібрала багато тисяч підписів і була розтиражована у ЗМІ. Вестмінстеру довелося публічно роз'яснювати, що на закордонного лідера поширюється недоторканність.
Німеччина
У Німеччині право подавати петиції закріплено у Конституції. Звернення розміщується на сайті бундестагу. Якщо підпишуться понад 50 тисяч громадян, воно стане предметом обговорення на відкритому засіданні петиційної комісії у присутності ініціаторів.
Комісія може викликати на засідання міністрів, якщо до них є претензії, проте бундестагу вона не вказує – лише дає рекомендації. У Німеччині були приклади, коли з урахуванням петиції скасовувалися чи приймалися нові закони.
Одна з найкурйозніших петицій – про заборону чаю з бульбашками bubble tea.
Для всього світу
Функціонує американська платформа Change.org, на якій можна розміщувати петиції з усього світу. Проект доступний 12 мовами і має представництва у 18 країнах.
Підписи під петиціями не мають юридичної сили, кампанії на Change.org створюються з метою просування громадянських ініціатив, привернення уваги до гуманітарних та соціальних проблем.
У травні на Change.org було розміщено кілька петицій про порятунок Маріуполя, його захисників та мешканців міста. Петиції набирали понад мільйон голосів і нібито були направлені до ООН.
Остання петиція, розміщена в секторі СНД, стосується листа, який від імені білоруських трудівників відправлено до Міжнародної організації праці з проханням вплинути на країни, які «необґрунтовано» запроваджують санкції проти Білорусі. Опозиційна організація «Страйком Гродно Азот» просить МОП не визнавати і ніяк не реагувати на цей лист, бо він написаний під тиском влади.
Ще одна петиція від російського молодіжного руху «Весна» направлена до генпрокуратури РФ з вимогою надати свободу депутату Красносільського району Москви Олексію Горінову. Він отримав 7 років ув'язнення за антивоєнні злочини.