У першій частині історії, якою з «КП в Україні» поділилася дніпрянка Ірина Світлична, ми розповідали про особливості ведення вагітності та пологи у Польщі. Сьогодні йдеться про те, як отримати свідоцтво про народження.
Мамі теж може знадобитися власне свідоцтво про народження
Іра, яка народжувала у Вроцлаві, здогадувалася, що просто не буде: незрозумілі правила іншої країни, необхідність задіяти консульство, потім вивозити дитину. Тому за своєю доброю традицією цікавитись подробицями почала заздалегідь і за консультацією пішла до Консульства України ще до пологів. Записуватись на прийом потрібно онлайн, але будьте готові вистояти чергу, щоб просто увійти.
– На вулиці стояло чоловік 50, і вхідні двері навіть не було видно, – розповідає молода мама. - Питання у всіх життєво важливі та насущні, тому ні з дітьми, ні вагітних без черги не пропускають, зате я хоча б загалом розібралася, як усе відбувається. Потім уже в пологовому будинку дали запрошення на оформлення свідоцтва про народження, і з'явитися треба було за три тижні до організації, схожої на наш РАГС. Але ми вже з донькою пішли на розвідку заздалегідь, і, як виявилося, правильно зробили.
Після коридорних розмов з іншими українцями з'ясувалося, що якщо жінка не перебуває в офіційному шлюбі, до переліку документів – «песелю», закордонного паспорта та виписки з пологового будинку – треба надавати і оригінал власного свідоцтва про народження. Для тих, хто одружений – свідотцтво про нього. І в тому, і в іншому випадку до документа має додаватися його переклад польською мовою, зроблений уповноваженим перекладачем, який має спеціальну ліцензію.
Крім того, відразу було зрозуміло – це вам не лікарня, намагатися розуміти вашу хорошу англійську та погану польську, чекати, коли ви перекладете потрібну фразу в Гугл-перекладачі, ніхто не буде. Не зрозуміли, не донесли потрібний папірець – прийдете наступного разу, але тільки коли призначать, а не завтра.
– Я тоді подумала, що, мабуть, простіше ще раз народити, ніж оформити дитину, – усміхається дівчина. - Але діватися нікуди, попереджений - отже, озброєний, треба готуватися.
За наявності всіх паперів процедура оформлення – 10 хвилин
Побоюючись ще якихось каверз, Ірина написала «ЗАГСу» електронного листа – при незнанні мови така форма спілкування з державними структурами дуже рятує. По-перше, ти більш-менш грамотно формулюєш свої думки та запитання, по-друге, вони відповідають – ігнорувати листи тут не прийнято.
– Мені написали, які документи потрібні у моєму випадку, потім я знайшла «уповноваженого» перекладача, і з ним уже все було дуже швидко, бо за гроші. Переказ одного документа коштує близько 600 гривень. І я вирішила ще підстрахуватись: щоб усі один одного розуміли, попросила сусідку піти у призначену дату зі мною на прийом. Вона полька, і це те старше покоління, яке у школах обов'язково вивчало російську. Розповідала, що їхня вчителька-одеситка так «муштрувала» дітей, що вона і за півстоліття все пам'ятає.
Поки Іра готувалася до походу до РАГСу, родичі в Україні з труднощами знайшли, а потім переправили до Вроцлава її свідоцтво про народження. Справа залишалася за малим: віднести все це добро і отримати «папір на дочку».
Отже, до будь-якої незрозумілої події все ж таки потрібно готуватися – процедура зайняла менше 10 хвилин, і ось уже на руках польське свідоцтво про народження дитини. Щоправда, з'ясувалося, що це не кінець.
«Перереєструвати» дитину не можна
Наступний етап – перекласти документ тепер уже українською мовою у «уповноваженого» фахівця та віднести його до Консульства України. Записатися на прийом, у призначену дату вистояти чергу, щоб зайти, принести певний список документів, сфотографувати дитину як «речовий доказ».
За словами Ірини, вона розраховувала, що консульство після цього видасть українське свідоцтво про народження та ухвалить документи на оформлення закордонного паспорта для малюка.
Виявилося, що зараз немає бланків для паспортів, і консульство може лише вписати дитину до паспорта матері. А українське свідоцтво про народження не видається, оскільки такий документ може бути лише один, і отримати його можна лише один раз – у тому місці, де народилася дитина. Вдруге зареєструвати малюка неможливо.
Таким чином, на руках у жінок, які народили у Польщі, – польське свідоцтво про народження, його засвідчений переклад українською мовою та папір А4, який є довідкою, що дитина є громадянином України. Її й видає консульство, і вона разом зі свідоцтвом і перекладом українською є необхідним документом при перетині кордону та поверненні додому.
І до отримання дитиною паспорта цей набір «три в одному» є аналогом звичайного українського свідоцтва про народження.
- Коли розповідаєш, здається, що все досить просто, але це була найбільша «тягомотина» у моєму житті, – каже Іра. – Всім діям ще передували підготовки, розпочаті під час вагітності – читання соцмереж, форумів, українських груп, ходіння «в люди», чіпляння до інших мам, уточнюючі листи. У мене на оформлення пішло трохи більше місяця, і це, за місцевими мірками, дуже швидко.
А наші матусі найчастіше самі провокують розтягування процесу, приходячи непідготовленими: не роблять ксерокопії, хоча у всіх списках це зазначено, не приносять фотографію дитини, яку вимагають у консульстві. Кажуть: "Як я сфотографую, якщо він ще не тримає голову?"- і чекають, що їм скажуть: «Та гаразд, і так видамо!».
Звідси й черги, незважаючи на онлайн-запис та вказаний час для кожного: поки ти сперечалася, ставила запитання та уточнювала, по електронній черзі мали обслугувати ще двох. Але вони все ще чекають, а нові вже підійшли – виходить замкнене коло.
На тему
Педіатрів «вихідного дня» шукають в Україні
Ще одним «мамським» страхом Ірини був педіатр: де знайти і хорошого, і щоб знав українську чи англійську.
- У мене це перша дитина, але, напевно, навіть якби вона була третьою, важливість питання не зменшилася б, - каже дівчина. - До цього я теж спробувала готуватися, ще будучи вагітною. Безуспішно шукала і у приватних лікарнях, і у державних. А потім мій гінеколог пояснив: до всіх, хто народжував у муніципальних пологових будинках, спочатку додому ходить акушерка, яка тут курирує не тільки мам, а й новонароджених.
Схема така: пологовий будинок відразу ж подає інформацію до найближчої до новонародженої державної поліклініки. Звідти передзвонюють мамі та просять підійти до них після виписки, щоб зареєструвати дитину та «сконтактувати» з акушеркою. Вже з нею домовляєшся про щотижневі візити, кожен із яких триває в середньому півтори години.
- Мені дісталася приголомшлива пані Івона, якій можна було ставити будь-які питання - вона знала мову, показувала, розповідала, зважувала, перевіряла, робила з донькою гімнастику. У неї таких, як я, українок було на той момент п'ятеро, і для нас ці послуги були безкоштовними. Вона розповідала, що дитині однієї з цих мам, яка народилася з пороком серця, вже зробили дві операції – теж безкоштовно, бо така політика держави щодо українських біженок.
Паралельно в поліклініці призначили англомовного педіатра, до якого треба ходити «показуватися», звертатися, якщо щось турбує, і який розповідає про щеплення. Вони у Польщі обов'язкові, педіатр на прийомі пояснює їхню необхідність, але якщо мама не погоджується – ніхто не змушує. Підписуєш відмову та береш відповідальність на себе.
З'явитися на прийом, коли тобі заманеться, не вийде: усі візити тільки заплановані і, як правило, дуже заздалегідь, у середньому призначають прийом через три тижні. І не в той час, який тобі зручний, а який є. Номер телефону, як це заведено у нас, педіатр не дає, для термінових дзвінків є акушерка.
І треба враховувати, що державні медзаклади у вихідні не працюють. Якщо термінове запитання щодо раптового проносу сталося в суботу – ніхто не відповість, хоч обдзвонися. На цей випадок винахідливі українські мами домовляються з українськими педіатрами про онлайн-консультації.
До речі
Новий квест – отримати фінансову допомогу при народженні дитини від України
Йдеться про гарантовані державою виплати у розмірі 41 280 гривень. Одноразовий транш становить трохи більше 10 тисяч гривень, потім упродовж трьох років щомісяця виплачується по 860 гривень. Але що робити, якщо ти народила за кордоном і не розумієш, коли буде можливість повернутися?
– Я дізналася, що треба подати документи протягом року, – ділиться Ірина. – Якщо дитині виповнилося рік і один день, я вже не можу претендувати на цю допомогу. І подавати документи на її отримання я маю особисто чи нотаріально оформивши довіреність на когось, але зробити це я маю лише в Україні.
Я, звичайно, сподіваюся повернутися, але, по-перше, ніхто не знає, коли це буде безпечно, по-друге, гроші потрібні тут і зараз. Усі потрібні для подання документи є, але зробити це онлайн тим, хто перебуває за кордоном, неможливо.
Надихнувшись тим, що польські державні структури відповідають на електронні листи, Іра написала і «своїм», поставивши питання, як чинити в такому разі. Але ні в Міністерстві соціальної політики, ні в управлінні соцзахисту за місцем проживання, ні на гарячій лінії Дніпровської міськради за місяць нічого не відповіли. Поки що питання залишається відкритим.
Будь в курсі
Поради українським майбутнім мамам у Польщі
- Не бійтеся і не соромтеся просити допомоги.
- Найчастіше ти навіть не встигаєш зробити це, бо, по-перше, поляки неймовірно чуйні, по-друге, українське братство, точніше, мабуть, сестринство, тут дуже сильне, - каже Іра. – Тебе проконсультують і в наших групах у соцмережах, і у чергах, і у лікарнях. Тому вступайте в розмови незалежно від того, якою мовою говорите. - Вивчайте «матчастину», хоч би чого вона стосувалася – пологового будинку, поліклініки, консульства, законів країни. Хочеш зробити швидко і добре - готуйся заздалегідь.
- Вивчайте мову, хоча б базову лексику. Це не тільки полегшує життя, а й сприяє вам: мешканцям Польщі навіть мінімальне знання мови – знак поваги до країни.
- Будьте дуже уважними при збиранні документів.
- Якщо в переліку потрібних паперів сім позицій, не розраховуйте, що принесете шість і якось пронесе, цим можна тільки розтягнути в часі процедуру оформлення, - радить Ірина. - Дотримуйтесь законів і правил країни – це стосується і неприпустимості «подяки» в конверті, і вихідних днів, коли ніхто нікого не турбує, і необхідності дотримуватися призначеного часу прийому хоч у поліклініці, хоч у консульстві.
- Діліться досвідом, розповідайте іншим про свій досвід. Наприклад, знання Іри стали в нагоді та полегшили життя дівчинці з Харкова, у якої вже було прокладено «маршрут».
- При пошуках лікаря або лікарні консультуйтеся з медиками. Як показує практика, особливо у невеликих містах, у цій сфері всі один одного знають та охоче радять колег.