Заява Генштабу та повідомлення Валерія Залужного про те, що військовозобов'язані й призовники зможуть переміщатися Україною лише за наявності дозволу територіального центру комплектування (колишні військкомати), викликали дуже бурхливу реакцію.
Одні задаються суто практичними питаннями: чи можна їздити без дозволу до тещі на город до сусідньої області? Що означає «не залишати місце проживання» – це квартира, місто чи регіон? Як бути з вантажоперевезеннями, якщо водій – резервіст? Що робити волонтерам, які крутяться по всій країні? Чи не захлинуться центри комплектування від напливу «мандрівників», які їздять працювати з Броварів до Києва? Хто і де, нарешті, перевірятиме цю довідку-дозвіл, зразок якої вже розроблено?
Інші вдаряються в патетику: українці – вільна нація, Конституція дає право на вільне пересування!.. А любителі конспірології та «зрад» встигли дійти висновку, що це «рука Заходу» хоче нахилити під себе вільний народ.
Порядок не прописаний, прямо норми немає
Доки Генштаб не розкрив усі нюанси своєї новації, своєю думкою поділився з «КП в Україні» керуючий партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.
- Генеральний штаб вважав, що необхідно давати дозвіл на перетин кордону між районами, областями, та сказав, що це передбачено законом про військовий обов'язок. Перебільшено це виглядає так: хочете хліб купити, а магазин у сусідньому районі – треба йти за дозволом, - аналізує наш співрозмовник. – Насправді все не так. Є закон України про правовий режим воєнного стану, є закон про військовий обов'язок. Прямої норми, яка б зобов'язала громадян отримувати такий дозвіл, і права військових адміністрацій вводити подібні обмеження ні в тому, ні в іншому немає.
Юрист зазначає, що у військових є два права: у мирний час знімати з обліку та ставити на облік, якщо військовозобов'язаний змінив місце проживання (а не поїхав до когось у гості на місяць), а у воєнний - відмовляти у дозволі міняти місце проживання, окрім якщо є поважні причини.
- Але юридично виписаних порядків та підстав для ухвалення позитивних чи негативних рішень з такого питання не існує. Тобто абсолютно незрозуміло, чим керуватимуться керівники центрів комплектації, якщо до них вишикуватиметься черга за довідками. Однак зрозуміло, що це може призвести до величезних корупційних ризиків, - вважає Ростислав Кравець.
Проконтролювати неможливо
Адвокат упевнений: наразі задум Генштабу буде відкладений і доопрацьований. Ростислав Кравець також звертає увагу на той важливий момент, що фізично проконтролювати, чи всі охоплені дозволами, неможливо:
- Єдину базу військовозобов'язаних створюють уже багато років, а її так і немає. Немає також єдиної бази призовників, немає єдиної бази, в якій можна було б перевірити, чи справді такій особі видано довідку їхати – не їхати. Більше того, створення таких баз за нинішнього рівня хакерських атак є вкрай небезпечним. І може завдати величезної шкоди. Уявіть, що буде, якщо інформація упливе до Росії - з усіма домашніми адресами, всіма персональними даними. Тому я думаю, що найближчим часом все залишиться як є, і незабаром ми отримаємо роз'яснення, можливо, буде ухвалена постанова Кабінету міністрів.
На думку юриста, на сьогоднішній момент підстав для розгону емоцій, а тим більше для пошуку «зради» немає. Добрі наміри не завжди набувають розумної форми з першого кроку.