Приїжджаючи до чужої країни, біженець ви чи просто турист, варто знати, що у цій державі дозволено, а що – заборонено.
Ми не говоритимемо про прямі та зрозумілі обмеження – наприклад, про те, що у мусульманських країнах жінкам краще дотримуватися правил пристойності, а не демонструвати перемогу фемінізму шляхом оголення живота та частини сідниць під тісними шортами. Або про те, що стискати стриманих по життю азіатів у пристрасних обіймах, хай то будуть ділові партнери чи старі друзі, теж не варто. А ось є секретики-заборони, про які мало хто знає, але штрафи за які справно поповнюють бюджети держав.
Рекордсмен із заборон – Італія
Схоже, це одна з країн, де найбільше забороняють і обмежують. Воно й зрозуміло – Італія сповнена пам'ятниками історії, і згодом вони не стають новішими, а підошви мільйонів туристів «вбивають» давньоримські сходи швидше, ніж сонце та вітер. І це ми ще про сміття не розповіли. Отже, тут не можна:
- у Венеції – годувати голубів (штраф від 50-60 євро до 600),
- перебувати в громадському місці без сорочки,
- забиратися у фонтани,
- присідати на сходи Іспанських сходів у Римі (штраф від €250 до €400), втім, влітку в Італії це скрізь заборонено,
- тягати валізи на коліщатках і коляски старовинними сходами теж не можна,
- носити обладунки (для цього є спеціальні чоловіки-гладіатори, з якими туристи фотографуються на тлі визначних пам'яток),
- будучи у п'яному вигляді, співати у громадському транспорті,
- торкатися ротом до насадки питного фонтану,
- торкатися води у каналах Венеції,
- будувати пісочні замки у пляжному містечку Ераклі в тій же Венеції,
- на острові Капрі - носити дерев'яні сабо, тому що вони створюють багато шуму,
- з пляжів Сардинії - вивозити пісок, каміння та черепашки. Мешканці борються за екологію,
- у Флоренції – перекушувати на тротуарах, бордюрах та порогах історичного центру міста (штраф від 150 до 500 євро).
- У Венеції ми були недовго, щодо годівлі голубів не знали і, звичайно, пішли зі шматком булки в руках «годувати гулів» разом із дитиною. Нас вихопило досвідчене око поліцейських-карабінерів, вони підійшли до нас і жестами показали, мовляв, годувати птахів не можна. Ми озирнулися – ніхто цього не робив. Хоча дуже хотілося! З'їли булку самі, - з усмішкою згадує біженка з Києва Юлія, яка наразі живе з дітьми в Італії.
Наші у Польщі
Українські біженці, яких у Польщі більше, ніж у будь-якій іншій країні, розповіли, що досі не можуть запам'ятати усі правила повсякденного життя у Посполитій.
- Те, що у вихідні та у свята закриті всі (!) магазини, ми вже зрозуміли. Те, що в середині дня - з 13.00 до 15.00 - у всіх будинках так звана «тиха година» і не можна шуміти – теж (зазвичай у цей час маленькі діти лягають на денний сон, тож сусідські перфоратори на дві години замовкають). Алкоголь у громадських місцях – не можна, навіть пляшечку пива тихесенько у парку, - перераховує киянка Ганна Ликова, яка живе у Польщі. – Велосипедисти та пішоходи – такі ж учасники дорожнього руху, як і водії авто. Їх тут теж штрафують і перевіряють безжально за будь-які порушення. Що ще? Просто на ім'я до малознайомих людей звертатися не можна, тільки якщо вони самі не запропонують, - спочатку говорити треба тільки "пан" або "пані". Тільки коли близько потоваришуємо, тоді вже будуть Анджей, Анка, Ева.
Українці кажуть: у Польщі не можна робити всього того, чого не хотілося б робити і в Україні. Тільки поляки до порушників суворі, і кілька штрафів надовго відбиває бажання йти наперекір вимогам суспільства, а в Україні всі занадто добрі... або байдужі.
Не курити! Не фотографувати!
В інших країнах заборон не менше, і одна дивовижніша за іншу. А ось хоча заборона на паління у громадських місцях не дивна, обурення наших співгромадян викликає те, що вона виконується неухильно. Штрафують курців нещадно у країнах Євросоюзу, у США та Канаді, в Азії… В Італії любитель посмалити розщедриться на 275 євро, а в Греції – від 5000 до 10 000 євро, в Об'єднаних Арабських Еміратах узагалі піде у в'язницю на кілька років.
У цьому плані Таїланд, Єгипет чи Ізраїль дуже толерантні: заборона на паління у них є, а ось стежити за її дотриманням ніхто не поспішає.
- Ну як не поспішає... На зупинках, біля входу до супермаркетів, біля під'їздів курити не можна. Якщо поліцейський не прийде, то сусіди повідомлять куди слід. У квартирах ми відводимо невелику кімнату під куріння, бо з балкону димити також не можна. У спецкімнаті, яка може бути сушаркою, наприклад, має бути хороша витяжка. Висуватися назовні з сигаретою не можна. Та й на пляжах за куріння ганяють. Але якщо залізти в кущики, коли ніхто не бачить... Загалом нам довелося побігати від поліцейських, доки нам не роз'яснили, що можна, а що не можна, - каже українка Лариса Богун, яка нині живе в Ізраїлі.
Єгипет взагалі махнув рукою на туристів, заплющуючи очі на дрібні витівки. Але суворо стежить, щоб із країни не вивозили корали, морські раковини, опудало крокодилів і слонову кістку, а також золоті та срібні прикраси, дорожчі за 3000 доларів.
У багатьох країнах також діє заборона на фотографування та відеозйомку стратегічних та державних об'єктів. Практично скрізь не можна знімати в аеропортах (особливо льотні поля), у храмах та мечетях. Якщо там є напис, що фото дозволено, – будь ласка, але магістралі, дороги, тунелі, мости – табу.
У Таїланді та Малайзії не можна фотографувати пам'ятники Будди та взагалі все, що пов'язане з його зображенням.
В ОАЕ є заборона на фото та відео палаців шейхів, у Тунісі не можна сфотографувати президентський палац. Якщо трапиться потрапити до Північної Кореї, не можна фотографувати палац Кімсуан, де лежить тіло «Великого керманича» Кім Ір Сена. У Японії не можна знімати на фотокамеру кладовища та вівтарі. У Бельгії – статую «Пісяючого хлопчика», у Нідерландах – квартал Червоних ліхтарів. У Греції не можна ловити у кадр військових, а ось в Англії можна фотографувати все, але не використовуючи штатива. Логіка проста: зі штативом працюють професійні фотографи, які отримують за свою роботу гроші та сплачують податки.
До речі, ніхто не бігтиме до вас із наручниками, якщо ви клацнули «Пісяючого хлопчика». Просто виникнуть з нізвідки люди у поліцейській формі та ввічливо попросять фото видалити. Будете протестувати – оголосять підозру у шпигунстві. І кількість "пісяючих хлопчиків" на цій вулиці може значно збільшитися.
Ну і фотографувати людей без їхньої згоди не можна ніде - можна отримати або по обличчю, або позов до суду, або штраф, або навіть в'язницю на деякий час. І депортація здасться наймилішим варіантом вирішення цієї проблеми. Хоча, кажуть, в Індії та на Кубі місцеві жителі із задоволенням позують туристам за невелику винагороду.
Ще не можна фотографувати у багатьох музеях – від численних спалахів картини псуються. Пошукайте очима біля входу табличку No photo. Знайшли? Чохлить фотик, вимикайте камеру на смартфоні.
Щелепи на згадку
Про те, що не все, куплене в країні на згадку, це сувенір, досвідчені туристи знають. Гостям, можливо, й невтямки, що з Куби не можна вивозити понад 25 сигар без чека, приміром. Про єгипетські правила вивезення ми вже згадали.
З Таїланду не можна привезти дорогоцінне каміння та золоті вироби без чека та сертифікату, а також статуї Будди понад 13 см. Кулони та підвіски з невеликими зображеннями Будди – можна. З Мальдів не можна вивозити акулячі щелепи та корали, з Індії – рупії, з Бразилії – будь-яких тварин, з Японії – катани… Загалом, варто погортати список, що можна, а що не можна везти, інакше замість рідного аеропорту можна потрапити до похмурої таїландської або бразильської в'язниці.
А якщо навпаки – що можна ввозити до країни перебування, то починайте доїдати свої яблука, якщо прямуєте у літаку до Європи. Ввозити до країн ЄС овочі та фрукти не можна. Також змусять викинути м'ясні і молочні продукти. У США можна провозити, але треба декларувати все їстівне.
До США та Китаю не можна ввозити запальнички в жодному разі, навіть у подарунок, а до Таїланду - електронні сигарети та вейпи. За це і штраф, і строк передбачено сповна. В арабські країни краще не везти журнали з напіводягненими дамами та кавалерами – відберуть і покартають.
«Все дивніше і дивніше»
Ці слова Аліси з казки Льюїса Керролла можна повторити, дивлячись на зовсім незрозумілі нам заборони. Наприклад, у Німеччині не можна зупинятися на автобанах або йти по них пішки. Не можна стояти, навіть якщо закінчився бензин. Як у такому разі вирішувати проблему – німецьке законодавство не каже, але, мабуть, треба або штовхати «залізного коня» до найближчої заправки, або завжди мати у запасі каністру-другу палива. Або ж перевіряти перед поїздкою наповненість бака. Інакше – понад 100 євро штрафу за непередбачливість.
Хоча німців зрозуміти можна: швидкість руху на автобанах – понад 100-120 км
на годину. Зіб'ють пішохода і не помітять. А автомобіль, що стоїть посеред цього свята швидкості, - страшенно незручна і небезпечна перешкода.
Бажання покататися з вітерцем у Таїланді може обернутися штрафом (невеликим, близько 10 доларів), якщо водій їде за кермом авто чи мотоцикла без сорочки.
У Канаді не можна платити за річ, яка коштує понад $25, однодоларовими монетами. Канадці кажуть: монети мають використовуватись у розумних межах, а не висипатися жменями перед продавцем. Штрафу за це немає, але продавець може відмовити у покупці. Шукайте банкноти або карту.
У Франції та Англії доведеться зіткнутися з найбільш приголомшливою (у негативному сенсі цього слова) забороною – жодних поцілунків на пероні. Мовляв, поки милі прощаються – потяги затримуються. Штрафувати ніхто не додумався, просто попросять пройти у спеціальну «зону для поцілунків» і там лобизатися скільки завгодно.
А в Сінгапурі не можна жувати жуйку на вулиці та плювати.
У Швеції не можна танцювати на вулиці без спеціального дозволу.
В Ірані – заборона на європейські зачіски «ірокез» та «хвіст». І ще – на татуювання. У Малайзії запроваджено заборону на носіння жовтого одягу - штраф становитиме 1185 доларів. Жовтий (і помаранчевий) вони вважають нечистим кольором. Втім, це стосується лише одягу чоловіків – жінки можуть носити одяг будь-якого кольору. Головне – поскромніше.