Коли росіяни залишили клаптик землі у Чорному морі, у найближчих населених пунктах на Одещині нарешті стало спокійніше.
Вірили у підтримку НАТО
Про те, що російські війська залишили острів Зміїний, який вони зайняли ще у лютому, мешканці сусіднього Вилкового дізналися вранці в четвер із офіційних джерел. Того ж дня помітили – сонце вже у зеніті, а ще не було жодної тривоги.
– Раніше стабільно було шість-сім тривог за 24 години, коли їх викурювали з острова Зміїного, – розповідає «КП в Україні» перший заступник мера Вилково Денис Кація. – Нині вони звучать набагато рідше. Стало спокійніше. А так більше нічого не змінилося, кардинальних змін між тим, що було, і тим, що зараз, немає.
Вилкове – курортне місто на воді. Місцеві не так потребують особистого авто, як човна – до будинків на більшості вулиць тільки так і можна дістатися.
Звісно, ніяких підвалів та бомбосховищ тут немає, копнеш глибше – вже вода. "Суша" місцями стоїть на палях. Тому коли починає вити сирена, місцеві просто виходять із будівель – йдуть у парк, на відкриту місцевість… Там хоча б не завалить уламками. Іншого виходу немає.
- Ми самі себе втішали тим, що ми через Дунай з Румунією, а Румунія - в НАТО, і вони не посміють: раптом стрілятимуть у нас, а влучать туди і розв'яжуть воєнні дії з сильнішим суперником, - зазначає наш співрозмовник. – Звичайно, факт присутності росіян на Зміїному напружував…
Острів Зміїний – по прямій за 30 км від Вилкового. Вибухи тут чути з перших днів.
Рибаків випустили на Дунай
Війна скасувала курортний сезон у Вилковому. Досі – жодного туриста. Та й човни із відпочиваючими все одно не випускають на воду.
- А минулого року було не пройти ані тротуаром, ані водою, - зазначає Денис Кація. – Тоді життя вирувало, навіть порівнювати нічого…
Замість туристів у Вилковому приймали переселенців – місто офіційно поселило 700 мешканців, неофіційні цифри більші. Людей селили у приватний сектор безкоштовно та на дві бази відпочинку у Приморському – тут господарі просили сплатити лише комуналку. Обходиться чотиримісний номер для переселенців у 100 гривень на день.
У громаді є й давно порожні покинуті будинки, але сюди поселяти влада не ризикує. Річ у тім, що у Вилковому не підведено газ – є лише пічне опалення. І це становить небезпеку у опалювальний сезон.
– Перші хвилі переселенців почалися, ще коли було холодно, і ми побоялися їх селити у старі будинки з грубками, щоб не постраждали вже й так постраждалі люди, – пояснює Денис Кація. – Не дай боже загоряння чи що. Не розглядали навіть такого питання. А зараз ми вже більше не приймаємо людей, місто наповнене.
Окрім працівників туристичного сектору, у Вилковому затягувати пояси довелося і родинам рибалок. Це містечко – «батьківщина» відомого по всій країні дунайського оселедця. Тут його ловлять, солять і одразу з причалу відправляють по Україні. Але цього року дунайського оселедця на прилавках майже немає – його надто мало встигли виловити, через бойові дії на Зміїному вилов був під забороною. Того, що є, продають у два-три рази дорожче, ніж торік.
- Рибалки вийшли на вилов майже на два місяці пізніше - наприкінці квітня перед Великоднем, порибалили до 15 травня, і ось тільки в 10-15-х числах червня знову відкрилася рибалка, - пояснює Денис Кація. - Але і в цей час вона була дуже нестабільна через обстановку. Дали команду прикордонники – всі пішли з води. А наразі сезон уже все - з 5 липня на вилов знаменитого дунайського оселедця заборона до весни.
Спокійно працювати на Дунаї рибалки змогли лише після визволення Зміїного – з 30 червня. Дещо зменшили дозволену територію для вилову риби – на один-два км річки.
Кефалі теж не буде - узмор'я закрите для лову
Здавалося б, не оселедцем єдиним, хіба мало в річці риби. Та й море поряд. Але у Вилковому з сумом зітхають – іншої риби у Дунаї справді мало, а рибалити у морі цього року, схоже, не доведеться через війну.
– На Дунаї ще можна буде лише на судака, сома, сазана вийти, але це, як кажуть місцеві, на підтримку штанів, – продовжує Денис Кація. - Їх немає у такому обсязі, щоб заробити. Якщо пощастить – спіймаєш 10 кг. Продаси за 800 гривень – їх треба поділити між двома напарниками, заплатити податки, купити паливо та підготуватися до наступного дня риболовлі. Чисто "на поїсти", і все. У липні та серпні велика зона риболовлі – це узмор'я. Це сезон кефалі, сингілі, лобану, пеленгасу – вони ловляться лише на узмор'ї. Але зона закрита повністю через Зміїний. Доки на Зміїному немає наших військ, ми не зможемо потрапити туди, щоб проводити промисел.
Надія на виноград та очерет
Влада у цей час підтримує незаможних, багатодітних і пенсіонерів, вони отримують їжу та засоби гігієни.
Переселенці намагаються влаштуватися на новому місці.
- Я у батьківському будинку поселив три сім'ї з Миколаєва, - ділиться Денис Кація. – З них один із хлопців раніше займався перевезенням зерна і наразі активізувався, вийшов на роботу, возить на Кілію зерно, сам шукає, де завантажуватись. Ще один поїхав до Рені – на СТО знайшов роботу. Близько семи осіб до центру зайнятості звернулися у пошуках роботи. Потроху справи йдуть, знаєте, кому потрібна робота – той знайде. «Під лежачого прапорщика портвейн не тече».
У будь-якому випадку Вилкове не сумує – немає риби, немає туристів, зате є оптимізм та віра у краще майбутнє. Попереду сезон винограду і очерету, який звідси експортують до Європи. Тож, можливо, ще вдасться поповнити скарбничку.