У вересні 1922 року біологу Генріху Бейзерту, який без перебільшення поклав півжиття на створення зоопарку, міський муніципалітет видав дозвільні документи на оренду землі на території нинішнього Приморського бульвару та схилів біля Воронцовського палацу. Це і був перший одеський зоосад зі звіринцем, від якого ведеться відлік історії Одеського зоопарку. На жаль, за кілька років він збанкрутував і був закритий. Ще близько десяти років робилися спроби закріпити зоопарк у різних частинах міста, але тільки в 1937 році він з'явився на тому місці, де розташований і зараз біля знаменитого Привозу.
Норвежець Бейзерт, який ще юнаком потрапив до Одеси на судні, що перевозив оселедець, став для міста знаковою фігурою. У зоопарку, який він створив неймовірними зусиллями, а потім зберіг під час Другої світової війни, біолог пропрацював до виходу на пенсію у 1949 році.
На сьогодні у колекції зоопарку 248 видів, це приблизно півтори тисячі тварин. Тут працює центр реабілітації диких тварин, де приймають поранених, ослаблених, підібраних звірів та птахів. Їх лікують, виходжують і випускають у дику природу, або залишають у зоопарку, якщо зрозуміло, що в природі вони вже не виживуть. Серед «пацієнтів» багато птахів, кажанів, куниць, єнотовидних собак, зміїв, черепах.
З 90-х років у зоопарку працює розплідник з розведення хижих птахів та сов, де вирощуються пташенята, а потім випускаються за певною програмою. Вже 11 років фахівці розплідника розводять філінів, які тут ростуть, навчаються полюванню, а потім випускаються у дельті Дністра та дельті Дунаю. Робиться це для відновлення популяції філінів, занесених до Червоної книги України.
Рідкісні види тварин містяться і в самому зоопарку: близько 30 видів з Міжнародної Червоної книги та близько 35 – з Української. А основна наукова спеціалізація – рідкісні та зниклі тварини півдня України. І одне з основних завдань зоопарку – збереження генофонду, тобто. розведення рідкісних видів.