Відправили на ПМП до Німеччини
Власники ведмежого притулку «Біла скеля» на Київщині вже 24 лютого зрозуміли: треба терміново рятувати ведмедиків, доки війна не дісталася сюди та не зруйнувала вольєри. І на початку березня п'ять клишоногих - бурий ведмедик на прізвисько Синочок, тянь-шаньська самка Чада, гімалайська ведмедиця Мальвіна та два однорічні малюки Аска та Папай - на вантажівках вирушили на захід України.
Шлях зайняв цілу добу. Тепер ведмеді перебувають у безпеці у притулку «Домажир» у Яворівському районі. Через день сюди привезли ще двох клишоногих з того ж притулку в Київській області – Михасика та Любу.
Сьогодні у притулку у величезних вольєрах площею в цілий гектар відпочивають четверо ведмедиків із київської команди, що прибула у березні, – залишилися Люба та Чада, Синочок та Михасик. Мальвіна через кілька днів після прибуття поїхала на ПМП до Центру тварин, природи та молоді у Вайдефельді в Німеччині, двох ведмежат прийняли в Альтернативному парку ведмедів у Ворбісі – також у Німеччині.
– Ведмеді, які поїхали за кордон, вже там і залишаться – повертатися до України вони не будуть, – розповідає «КП в Україні» менеджер з маркетингу ведмежого притулку «Домажир» Ольга Федорів. – Інші, коли у Києві все буде добре, поїдуть до себе додому. Вони всі спокійні, досить швидко адаптувалися до умов – мешкають по сусідству з нашими ведмедями. Вони спокійно реагують один на одного, ніхто не свариться. Грають, живуть собі на втіху.
Сусіди – через сітку. "Місцеві" переселенців зустріли добре, на них не гарчать і на шум від них не скаржаться. Хоча місцевими всіх мешканців притулку не назвеш - адже вони приїхали із різних куточків країни і опинилися тут не від доброї долі.
Найбільшого хижака країни легко скривдити
У притулку «Домажир» мешкають 30 ведмедів. Це звірі, вилучені із цирків, притравочних станцій, ресторанно-готельних комплексів. У всіх, окрім однорічних ведмежат, яких тут четверо, проблеми зі здоров'ям. Абсолютно у всіх – стереотипія, це безглузде повторення будь-яких рухів. Наприклад, циркові ведмеді у притулку ходять по колу – як ареною. Є ті, які ходять туди-сюди на деяку відстань. Є такі, що тупцюють на місці – танцюють. Ці ведмеді – жертви дресирувальників, власників відпочинкових комплексів і співробітників притравочних станцій, і такі навички свідчать про колишню жорстокість поводження з ними, а зовсім не про «здібності» звіра.
- Танцюючий ведмідь із цирку – це ведмідь, якого ставили на розпечену плиту під музику, і він був змушений, щоб не спалити лапи, постійно тупцювати, - пояснює Ольга Федорів. – Коли музику включають на арені цирку, ведмідь, пам'ятаючи страждання, з якими пов'язана ця музика, знову починає «танцювати». Ведмідь, який крокує сюди-туди, був прив'язаний ланцюгом такої довжини до дерева на станції або в нього була клітка такого розміру. У нас є циркова ведмедиця Христя – вона сліпа. У цирку спеціально сліплять звірів прожекторами – так їх легко дресирувати, бо вони починають реагувати тільки на запах. Хоча читала, що декому навіть кислоту в очі заливають. Коли прийшла сюди працювати – навіть не думала, що таке можуть робити з ведмедем… Ведмідь – найбільший хижак країни, але як легко можна його скривдити…
Барлоги працівники притулку засипають
Ведмедиці Христі - 26 років, вона старожил. У природі ведмеді живуть до 25 років, але у притулках можуть і до 40. Їй довелося видалити одне око через глаукому. Ще у неї діабет через годування солодким і цироз печінки – власник ще й підпоював. Виявляється, п`яненьких ведмедів легше дресирувати.
- А наймолодші – наші четверо ведмежат, їм за рік. Троє з них народилися у контактному зоопарку, і це також погано, – продовжує Ольга. - Вони одразу потрапили до людей, а у природі ведмедиця до двох років вчить дитинчат полювати, шукати їжу. А у них з народження – все на блюдечку з блакитною кайомочкою. У дику природу, на жаль, ми їх не зможемо відпустити.
Четверте ведмежа приєдналося до компанії пізніше. Живуть в одному вольєрі. Це три хлопчики та одна дівчинка.
- Грають, бешкетують. У них збереглися інстинкти – вже рік риють барлоги, - усміхається Ольга Федорів. - Але ми їх закопуємо назад, про всяк випадок... Хоча у нас сітка протягнута й під землею.
На кожну трійку-четвірку клишоногих виділяють гектар лісу. Це не просто шматок землі, огороджений парканом, це цілий спа-комплекс із зонами відпочинку для ведмедиків посеред дикої природи. Тут і басейни, і іграшки, і «пляжі» із затіненими місцями, і гойдалки, безліч схованок, в яких наглядачі притулку розкладають для клишоногих смаколики.
- Ведмедики – шукачі, у природі вони шукають їжу, і щоб зберегти цей інстинкт, наші працівники її ховають, - пояснює Ольга Федорів. - Звичайно, на цей час ведмедів замикають.
У кожного ведмедя – свій характер: хтось більш нервовий, хтось – грайливий. Але всі переселенці із Київської області – абсолютно спокійні. Їх вивезли до того, як пролунали перші вибухи.