Новини із продуктового ринку – як зведення з фронту. Складається враження, що цінники переписуються майже кожен день. Чому зростання цін не зупиняється і чи варто вводити держрегулювання в умовах, коли ціни зростають не щодня, а щогодини? Ці та інші питання «КП в Україні» обговорила разом із економістами.
1.Чому зростання цін не зупиняється?
Щойно йдеться про подорожчання, економісти відразу називають основну причину: війна. Але що конкретно за цим словом?
По-перше, війна підштовхнула зростання продуктових цін у всьому світі. За підсумками 2022 року, інфляція в єврозоні може становити 6,1% проти раніше очікуваних 4%, а інфляція в США досягла найвищого показника за 40 років і продовжує зростати.
По-друге, українські ритейлери заздалегідь закладають потенційне зростання цін на вартість товарів. В умовах невизначеності у воєнний час ніхто не знає, за якими цінами і за якого курсу купуватиметься наступна партія товару, а втрачати прибутковість ніхто не збирається.
По-третє, свій внесок у подорожчання продуктів вкладають зростання цін на пальне та девальвація гривні. За словами керівника відділу аналітики ДК Forex club Андрія Шевчишина, загалом паливно-курсова складова у різних групах товарів становить від 3 до 10%.
По-четверте, не варто забувати про логістику. Вочевидь, що війна серйозно ускладнила доставку товарів як у країні, і з-за кордону.
І, нарешті, ще одна вагома причина полягає у емісії гривні. Обійтися у воєнний час без «включення друкарського верстата» не вдасться: у цьому випадку довелося б зупинити не лише виплату пенсій та зарплат бюджетникам, а й фінансування армії. А емісія завжди провокує зростання цін.
2. Чи варто запроваджувати держрегулювання?
На думку аналітика компанії «Центр біржових технологій» Максима Орищака, державне регулювання цін є необхідним, оскільки без нього збіднілі українці будуть не в змозі купити продукти.
Максим Орищак: Ввести державне регулювання – отже, домовитися власникам між собою, щоб вони зараз не заробляли і навіть, можливо, йшли «у мінус».
– Державне регулювання – це вплив держави в особі державних органів на економічні об'єкти, процеси та задіяних осіб, – вважає Орищак. – Не секрет, що власниками великого бізнесу, як і АЗС, найчастіше є особи, наближені до влади. Відповідно, запровадити державне регулювання – це означає домовитись власникам між собою, щоб вони зараз не заробляли і навіть, можливо, йшли «у мінус».
Враховуючи, що імпортери купують валюту для придбання того ж таки бензину за фіксованим курсом 29,25 грн, було б справедливо стримувати зростання цін на бензин.
Експерт наводить цифри: з початку війни в Україні ціна на нафту марки Brent коливається в межах 99-115 доларів за барель, а максимально вона сягала рівня 133 долара 8 березня. Тобто була кілька днів на 40% дорожчою від ціни 24 лютого. В Україні ж ціни на бензин зросли на 60%, і в таких умовах було б доречно регулювати ціни на товари, які б забезпечували базові потреби людини.
Водночас, більшість експертів, опитаних «КП в Україні», висловлюються категорично проти держрегулювання. Так, економіст Андрій Мартинюк вважає, що наочним сценарієм того, що відбувається при держрегулюванні, якраз є ситуація на паливному ринку. Дефіцит, зростання цін та знову дефіцит – ось результат втручання чиновників у ринок.
- Держрегулювання – це найгірше, що можна лише вигадати, - погоджується президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Воно завжди веде до дефіциту та зростання цін, як, наприклад, було у СРСР.
До того ж, продовжує економіст, сьогодні нічого такого страшного, щоби потрібно було стримувати ціни, не відбувається. Що справді подорожчало – так це паливо. А продукти в Україні відносно недорогі як до наших зарплат, так і до європейських цін.
Отже, резюмував Охріменко, у нас сьогодні спостерігається не так подорожчання, як постійні нав'язливі розмови про подорожчання.
3. Чому найдешевші продукти дорожчають найшвидше?
Багато хто міг помітити, що найшвидше дорожчають дешеві продукти, і основна причина такої несправедливості – високий попит.
Попит на недорогі продукти є в будь-якій країні, але настільки збіднілій, як Україна, він просто зашкалює. Люди не лише вибирають найдешевші продукти (недорогі макарони, крупи, овочі борщового набору тощо) для повсякденного вживання, а й намагаються ними запастися. Внаслідок цього попит зростає ще більше, і ринок намагається відрегулювати його зростанням цін.
4. Які продукти можуть зникнути з прилавків?
Максим Орищак нагадує, що у країні вже зараз є дефіцит солі. На черзі – дефіцит фруктів та овочів унаслідок бойових дій та захоплення наших територій на півдні країни. Крім того, продовжує експерт, через військові дії та тимчасову окупацію Україна позбавлена доступу до 2,8 млн тонн пшениці. Тобто не виключено дефіциту хліба, борошна, макаронів.
Владислав Банков: Сьогодні було б правильніше говорити не про дефіцит продуктів, а, швидше, про недостатню пропозицію.
Водночас більшість економістів вважають оцінку колеги надто песимістичною. Так, за словами економіста Владислава Банкова, сьогодні було б правильніше говорити не про дефіцит продуктів, а радше про недостатню пропозицію.
І це, враховуючи ринкові механізми, дещо завищує ціну у роздрібному продажу – наприклад, як у ситуації із ранніми овочами.
А, наприклад, Олександр Охріменко вважає, що дефіциту взагалі немає – є панічний попит, наслідком якого є порожні полиці.
Про «гречаний психоз» ми неодноразово писали і в мирні часи, причому причини його зрозумілі не до кінця. Гречка зовсім не є улюбленим продуктом українців – у середньому кожен із нас її з'їдає близько 3 кіло на рік. До того ж вона легко замінюється іншими крупами та гарнірами. Але ажіотажний попит на гречку та зліт цін відбувається кожні два-три роки. І цього року здивовані покупці знову спостерігають зростання цін до 90 грн. за кіло і вище.
Те, що відбувається із сіллю, теж дефіцитом назвати важко.
Олександр Охріменко: У нас в країні немає ніякого дефіциту солі, у нас її надлишок! Але створили паніку, розкрутили її – і тепер солі немає.
- У нас в країні немає жодного дефіциту солі, у нас її надлишок! – каже Олександр Охріменко. - Але створили паніку, розкрутили її - і тепер солі немає. Тільки вдумайтеся: попит на сіль виріс у 33 рази! Це дефіцит? Ні, це штучно створена паніка. За відсутності дефіциту спекулянти спеціально починають розганяти теми нестачі тих чи інших продуктів, щоб почати спекулювати.
5. Чи можна вітчизняними продуктами замінити імпортні та навпаки?
Економісти, опитані «КП в Україні», зазначають, що сьогодні питання, чим і що заміняти, взагалі не ставиться: головне – задовольнити попит, що існує. Безумовно, каже Владислав Банков, зниження регуляторного тиску могло б сприяти встановленню нижчих цін на споживчому ринку. Причому це стосується як імпортного постачання, так і роботи вітчизняних виробників.
Економіст зазначає, що на сьогодні не бачить жодних унікальних вітчизняних товарів, які на даному етапі неможливо замінити на імпортні або які варто захищати від ринкової конкуренції з імпортом.
Олександр Охріменко додає: імпортних товарів у нас більш ніж достатньо. Так, вони подорожчали, бо вітчизняна торгівля часто закладає долар за 35, а не за 29. Але дефіциту немає: у магазинах достатньо і імпортних, і українських товарів.
- На мою думку, сьогодні на нашому продуктовому ринку немає жодних проблем, крім однієї: бажання заробити на спекуляції під час війни, - вважає Охріменко. - І від цього нікуди не дінешся – під час війни так завжди було, їсти і буде. У воєнний час на спекуляції не робить гроші лише лінивий. А наша торгівля не лінива. Ось і заробляють, як можуть.