В Києві відновила свою роботу Національна опера України. Для її шанувальників така подія - як ковток чистої води у спрагу. Попит на квитки шалений.
Як зараз працює театр, які має плани, «КП в Україні» дізналась у головного режисера театру, народного артиста України Анатолія Солов’яненка.
Символічно, що в цей день звучала європейська класика
- Анатолію Анатолійовичу, чому відновлення роботи театру почалося з легкого і грайливого «Севільського цирульника»?
Глядачі ідуть на виставу заради того, щоб хоч на дві-три години переміститися в інший світ, в інші реалії, ніж ті, які бачать довкола.
- Наш перший блок складався з двох вистав – «Севільський цирульник» і «Наталка Полтавка». Це не випадково. 21 травня, коли ми відновили роботу, в Україні святкували День Європи. Україна обрала свій європейський вектор, і думаю, що зараз уже ніхто не має сумнівів у такому виборі. Тому символічно, що у цей день звучала європейська класика.
На другий день була українська вистава – «Наталка Полтавка». Це теж символічно – саме ця вистава йшла у нас останньою перед початком війни. Опера звучала на сцені 23 лютого, а 24-го всі ми знаємо, що розпочалося...
Так, ці опери не трагічні, але у мистецтва є своя мета. Я багато спілкуюся з людьми, які приходять до театру. Вони ідуть на виставу заради того, щоб хоч на дві-три години переміститися в інший світ, в інші реалії, ніж ті, які бачать довкола. І тому ми даємо їм цю можливість. Також у нашому поточному репертуарі «Мадам Батерфляй» і «Травіата», які йтимуть в ці вихідні, і опера «Ріголетто», яка звучала в минулу суботу.
- А як щодо шанувальників балету?
- Балетна трупа теж відновлює свою роботу. Вже цієї п’ятниці буде вечір балету на нашій сцені. Всі квитки вже розпродані, як було і на минулі вистави.
З гардероба зробили укриття
- Як зараз працює театр?
- У нас продається 300 квитків з 1304 місць. Це пов’язано з тим, шо Державна служба з надзвичайних ситуацій обстежила приміщення і визначила наш гардероб як такий, що відповідає всім вимогам укриття на випадок повітряної тривоги. Приміщення вміщує саме таку кількість людей.
Слава Богу, що поки повітряних тривог під час вистав не було. Але ми знаємо, що вони доволі часто лунають у Києві. Якщо таке станеться, виставу буде призупинено, глядачів спрямують в укриття, а після відбою тривоги вистава продовжиться.
- Вистави пов’язані з комендантською годиною?
- Так. Комендантська година починається о 23.00, метро і весь громадський транспорт перестають працювати о 22.00. Багато людей добираються з пересадками, тому потрібно мати запас часу.
Є артисти, які пішли до тероборони – наші артисти балету Олексій Потьомкін та Олеся Воротнюк. Є артисти оркестру, які в Збройних силах України служать - всі добровольці.
Отже, ми повинні закінчити всю роботу не пізніше 20.30, щоб працівники могли дістатися додому. Хтось живе в Києві, а хтось, наприклад, у Броварах. Відтак, дорога може займати до двох годин. Якщо вистава починається о 14.00 і триває 3,5 години, як «Севільский цирульник», то треба встигнути розібрати декорації, скласти костюми. У театрі є служби, у яких робота тільки починається, коли вистава закінчується.
- Літо - це традиційний час гастролей. Як буде цього року?
- Цього літа ми працюватимемо в Києві, ми бачимо по виставах і по ажіотажу з продажем квитків, що людям це потрібно.
- 300 квитків - це зовсім небагато для такого великого театру. Як фінансово виживаєте?
- Ми дякуємо державі, яка в такий складний час не залишає нас без уваги. В період, коли театр не міг функціонувати, всі наші працівники отримували дві третини посадового окладу. Це дуже важлива підтримка. Оплата праці йде за бюджетні кошти, все інше, включаючи комуналку, охорону, нові постановки, – за наші власні. Тому будемо працювати, заробляти і намагатися покривати свої поточні витрати.
Актори і на фронті, і в теробороні
- Із зрозумілих причин деякі актори могли виїхати за кордон. А є такі, які пішли на фронт чи в тероборону?
- Так, є артисти, які пішли до тероборони – наші артисти балету Олексій Потьомкін та Олеся Воротнюк. Є артисти оркестру, які в Збройних силах України служать. Ми дуже пишаємося ними.
- Це був їхній особистий вибір?
- Так, всі вони добровольці. Ще не було і сподіваємося, що не буде ситуації, коли потрібно буде мобілізовувати артистів до лав армії.
- Всі пам’ятають, як наша прима Людмила Монастирська огорнулась в прапор України на сцені Метрополітен-опера. Вона планує повертатися на рідну сцену?
- Так, планує, але зараз у неї доволі щільний графік. Вона багато дає благодійних вистав і концертів у Європі і по всьому світу. Зараз не може приїхати, бо якщо знадобиться терміново виїхати на концерт, то, щоб дістатися з Києва тільки до Варшави, потрібно дві доби. Коли логістично буде трохи легше або коли у Людмили з’явиться перерва на кілька тижнів, вона обов’язково приїде і заспіває для київського глядача.
Людмила багато робить за кордоном для України, в тому числі зі збором коштів для ЗСУ. Всі наші солісти, які в Європі чи в інших країнах світу, за цей період дали десятки благодійних концертів і зібрали чималі кошти для армії.
До осені буде нова «Травіата»
- В минулому для багатьох неформальним символом балету було «Лебедине озеро». Чи залишиться воно в репертуарі?
- На даний час ми зняли з репертуару всі вистави композиторів, які представляють відому країну. Це принципова позиція нашого колективу. В сьогоднішніх реаліях «Лебедине озеро» неможливе.
- А яка вистава може стати символом українського театру опери і балету?
- Багато років на нашій сцені йде «Лісова пісня» Михайла Скорульського. З великим задоволенням люди ходять на «Наталку Полтавку» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.
Ми завершили роботу над українською сучасною дитячою оперою «Кіт у чоботях» за мотивами Шарля Перро. Десь на 85% завершили підготовку нової постановки «Травіати».
Ми завершили роботу над українською сучасною дитячою оперою «Кіт у чоботях» за мотивами казки Шарля Перро. Віршований текст створений Миколою Бровченком, музика Юрія Шевченка. На жаль, Юрій Валентинович два місяці тому пішов з життя, але встиг завершити роботу над цим твором, ми маємо весь нотний комплект.
Як тільки дозволять фінанси, візьмемося за цю роботу. Бо всі нові постановки, як я вже казав, відбуваються за кошти, які заробив сам театр.
- Якісь ще прем’єри передбачаються?
- Ми десь на 85 процентів завершили підготовку нової постановки «Травіати». Я сподіваюсь, що за літо доведемо її і восени зможемо випустити прем’єру. Коли буде наступна - сказати важко, бо тих коштів, які ми наразі заробляємо, ледь вистачатиме на сплату комуналки. І це влітку, а як буде з початком холодів?
- А щось відбувалося в театрі за місяці простою?
- Ми не могли працювати в театрі, але багато хто працював за його межами. Як я вже казав, в Європі і по світу давали велику кількість концертів, працювали і на імідж України, і на фінансову складову. Я особисто брав участь у кількох міжнародних заходах. Крім цього, отримав два запрошення від досить престижних європейських театрів як режисер. Але категорично відмовився, бо йшлося про постановки російських творів «Євгенія Онєгіна» і «Царевої нареченої». Відмовився, бо це моя принципова позиція.
- Коли повернулися до Києва?
- Більше місяця тому. Відразу ж зайнявся відновленням роботи. 27 березня ми хоч і без глядачів, але з онлайн-трансляцією провели захід, присвячений Міжнародному дню театру. Під час цього заходу вшанували Миколу Лисенка, який мав ювілей за кілька днів до того, Юрія Шевченка, який відійшов в інший світ, та Мирослава Скорика, який протягом п’яти років був керівником нашого театру. Всі ці події ми поєднали в одному заході. Запис заходу доступний на Ютуб-каналі театру.