Літні небезпеки: гострі кишкові інфекції

Зміст

• Збудники гострих кишкових інфекцій
• Обтяжливі фактори
• Як передається інфекція
• Симптоми у дорослих та дітей
• Які хвороби викликають кишкові інфекції
• Хто у зоні ризику
• Як уберегтися від отруєння

Мало того що потепління створює ідеальні умови для збудників кишкових інфекцій, так ще й цьогорічне літо особливе. Війна збільшила ризики спалахів усіх інфекційних захворювань та створила ґрунт для погіршення санітарно-епідемічної ситуації. Проблеми з питною водою та продуктами, міграція населення, велика кількість людей у шелтерах, неможливість дотримуватись правил гігієни, антисанітарія у зруйнованих містах – все це багаторазово підвищує можливість поширення гострих кишкових інфекцій. А вони і в мирний час були серйозною проблемою.

Гострі кишкові інфекції є одними із найпоширеніших інфекційних хвороб. За даними ВООЗ, у дітей вони посідають друге місце після гострих респіраторних інфекцій, у дорослих це третина всіх випадків захворювань.

Що викликає такі інфекції?

Збудниками цих захворювань є бактерії та віруси, які при потраплянні до шлунково-кишкового тракту вражають слизову оболонку шлунка й кишечника.

До бактеріальних збудників відносяться кишкова паличка, сальмонела, холерний вібріон, стафілококи.

Збудники-віруси – це ротавірус, ентеровірус, аденовірус.

З організму людини збудники виводяться разом із вмістом кишечника і тривалий час можуть залишатися у зовнішньому середовищі. Висока життєздатність дозволяє їм існувати у грунті, воді і на різних предметах - посуді, меблях, дверних ручках. Не боячись холоду, кишкові мікроби все ж таки віддають перевагу теплу та волозі. Особливо активно вони розмножуються у молочних та м'ясних продуктах, яйцях, рибі, на немитих овочах та фруктах.

Незважаючи на те що людський організм століттями вдосконалював захисні механізми від збудників кишкових інфекцій, вони теж не марнували час і пристосовувалися до життя не тільки всередині організму, але й поза ним. У результаті почастішали випадки дизентерії та сальмонельозу та з`явилися нові властивості збудників, наприклад, стійкість до антибіотиків та тривале виживання у зовнішньому середовищі.

Чому літо та війна – обтяжливі фактори?

Звичайно, люди хворіли і в мирний час, і в холодну пору року кишкові інфекції теж нікуди не зникають. Але особливість їх у тому, що підвищення температури повітря сприяє поширенню збудників, що потрапляють до організму із зіпсованими та неякісними продуктами, водою та через брудні руки. Свою роль тут грають і напої, які влітку допомагають боротися зі спрагою, але зменшують концентрацію шлункового соку, і вживання погано помитих ягід та фруктів.

Війна посилила «водні» причини: у великій кількості українських міст і сіл нормальної води просто немає, і як питна використовується будь-яка, яку вдалося знайти.

Люди, що залишилися без електроенергії через зруйновані підстанції, змушені зберігати продукти без холодильників, а влітку це створює ідеальні умови для розмноження збудників інфекції. Обтяжливим фактором є і міграція населення: наприклад, у Львівській області, де наразі багато переселенців, за три місяці війни рівень захворюваності на кишкові інфекції зріс на 30% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Українці, які живуть під постійними обстрілами і рятуються у підвалах та бомбосховищах, не мають елементарної можливості дотримуватися базових правил особистої гігієни і запобіжних заходів у приготуванні їжі.

Не останнє місце у поширенні інфекції у спеку належить мухам. Антисанітарія, що панує в зруйнованих містах та селах, створює їм усі умови, у свою чергу комахи, перелітаючи з нечистот із хвороботворними мікробами на їжу, заражають її.

Як передаються інфекції?

Кишковим інфекціям властивий фекально-оральний шлях передачі, який реалізується трьома способами:

• харчовий – у разі вживання інфікованих продуктів, які містять збудник або його токсини;
• водний – при вживанні забрудненої питної води або внаслідок ковтання води під час купання у водоймищах;
• контактно-побутовий – через брудні руки чи предмети побуту.

Джерелом інфекції можуть бути фекалії чи блювотні маси хворих або вірусоносіїв, які мають виражені клінічні прояви.

При ротавірусі інфекція передається повітряно-краплинним шляхом.

За якими ознаками зрозуміти, що заразився?

Головний маркер, що відрізняє гострі кишкові інфекції від інших захворювань шлунково-кишкового тракту, – гострий та раптовий початок хвороби. До виникнення характерних проявів хвороби може спостерігатись загальне погіршення самопочуття, сонливість, втрата апетиту, напади слабкості.

Найхарактернішими симптомами для дорослих є:

• діарея;
• нудота;
• блювання до 5-6 разів на день;
• болі в животі;
• лихоманка, за якої температура може і не підвищуватися;
• загальна слабкість, головний біль, ломота в тілі.

Діти, у яких опір до інфекцій нижчий, ніж у дорослих, переносять кишкові інфекції набагато важче, і розвивається хвороба у них швидше. Серед характерних симптомів:

• відмова від їжі та пиття;
• швидке зростання температури до високих показників;
• діарея, блювання.

Головна небезпека для дітей – зневоднення, що розвивається за тяжких станів. Воно проявляється млявістю і сонливістю, припиненням сечовипускання, сплутаною свідомістю, сухістю в роті та горлі, може викликати судоми.

В цілому, інкубаційний період триває від 6 годин до 2-3 діб, і рання поява симптомів, як правило, веде до більш тяжкого перебігу хвороби.

Більшість захворювань, викликаних кишковими інфекціями, характеризується високим ступенем заразності – інфікована людина становить загрозу для оточуючих з моменту появи перших симптомів до одужання.

Які хвороби спричиняють кишкові інфекції?

Бактеріальна інфекція вражає різні відділи шлунково-кишкового тракту, і залежно від цього виникає:

• гострий гастрит: є блювання, особливо після їжі або пиття, але немає кишкового розладу, біль у шлунку, нудота;
• гострий ентерит: немає блювоти, але часті рідкі випорожнення є основним синдромом при холері;
• гострий гастроентерит: блювання, діарея, зневоднення;
• гострий коліт: біль у нижніх відділах живота, переважно ліворуч, хвороблива дефекація, мізерні спорожнення з домішками слизу та крові, найбільш характерні при дизентерії;
• гострий ентероколіт: ураження всього кишківника.

При вірусних кишкових інфекціях «пальму першості» тримає ротавірус, для якого характерні різке підвищення температури, нудота, біль та бурчання в животі, блювання, сильна діарея з водянисто-пінистими випорожненнями яскраво-жовтого кольору.  Хвороба проявлятиметься і як ГРВІ з нежиттю, болем та почервонінням у горлі.

За даними Центру громадського здоров'я, ротавірус виявляють у калі інфікованої людини за два дні до появи симптомів та протягом 10 днів після. Весь цей час вірус легко поширюється, навіть якщо хворий не має жодних ознак. Зараження відбувається і контактно-побутовим шляхом – при дотику до забруднених поверхонь та предметів, та під час вживання інфікованих продуктів. А також за будь-якого контакту з біологічними рідинами хворого, наприклад, під час чхання або кашлю. До речі, на поверхнях меблів чи іграшок вірус може жити тижнями та навіть місяцями.

Хто у групі ризику?

Насамперед, це діти, особливо першого року життя, коли висока ймовірність розвитку ускладнень і навіть смерті. Немовлята на штучному вигодовуванні та діти з хронічними захворюваннями – серця, нирок, патологіями нервової системи. Загалом, рівень захворюваності на гострі кишкові інфекції у дітей у 2,5-3 рази вищий, ніж у дорослих.

Що стосується дорослих, у групі ризику:

• люди з імунодефіцитними станами;
• ті, хто має хронічні захворювання травної системи та цукровий діабет;
• люди похилого віку.

В умовах воєнного часу підвищуються ризики зараження для переселенців, що харчуються у волонтерських пунктах, та для жителів окупованих територій, які отримують продукти у гуманітарних посилках. Небезпекою є і готова їжа, яку волонтери возять на передову нашим захисникам.

Як уберегтися від отруєння?

Війна розділила методи профілактики для тих, у кого є умови та можливість дотримуватися заходів безпеки, і для тих, у кого її немає. Центр громадського здоров'я пропонує п'ять правил для воєнних умов:

1. Продукти для приготування та готова їжа приймаються, транспортуються та зберігаються максимально окремо.
2. При розфасовуванні продуктів волонтерами бажано продублювати термін придатності та умови зберігання. Це допоможе правильно розділити продукти та продумати меню на місці.
3. При отриманні сировини - м'яса, риби - піддавати її максимально можливій термічній обробці. Перед вживанням переконатися, що м'ясо чи риба повністю проварені, прожарені чи протушковані.
4. Бути особливо уважними під час прийому продукції, що швидко псується, перевіряти її органолептичні властивості – яка їжа на запах, вид, смак. Не заправляти салати заздалегідь, лише безпосередньо перед вживанням.
5. Дотримуватися гігієни рук тим, хто безпосередньо контактує з продуктами у будь-якій формі. Самоусуватися від такої роботи у разі ознак чи симптомів кишкової інфекції.

П'ять правил профілактики для цивільного населення, яке має воду, світло та умови для приготування їжі:

1. Дотримуватися чистоти та гігієни. Це стосується рук, посуду та будь-якого кухонного обладнання.
2. Відокремлювати сиру їжу від готової, зберігати її у закритих контейнерах, користуватися окремими ножами та дошками для обробки сирих продуктів.
3. Термічно обробляти продукти: м'ясо, риба, птиця, морепродукти повинні бути ретельно просмажені або проварені. Сік м'яса або птиці повинен мати прозорий колір при приготуванні, а не рожевий. Доводити страви до кипіння, щоб бути впевненим, що вони готувалися за температури як мінімум 70 градусів. Як слід розігрівати навіть готову їжу.
4. Зберігати їжу в безпечних умовах, не залишаючи приготовлене за кімнатної температури більше двох годин. Не зберігати готову їжу довго навіть у холодильнику. Не розморожувати продукти за кімнатної температури або у воді. Робити це потрібно в холодильнику, поступово і стежачи за тим, щоб рідина, що виділилася від танення, не забруднила інші продукти.
5. Використовувати безпечну воду та свіжі продукти. Для приготування їжі брати питну чи доочищену воду. Не вживати продукти, у яких закінчився термін придатності. Ретельно мити у теплій воді фрукти та овочі, особливо ті, які їдять сирими.