Перший досвід волонтерства виявився вдалим
До 24 лютого Артур Федоренко із Броварів жив звичайним життям – робота, сім'я, хобі… До цього часу він особливо не цікавився роботою громадських організацій та волонтерів – була своя справа. Але коли пакував валізу вранці в день початку війни, збираючись до друзів у Львів, вже розмірковував над тим, чим саме він може допомогти і як зробити цю допомогу не вибірковою, а бути корисним для багатьох.
Ідея з`явилася відразу – швидко росла кількість тих, хто потребує допомоги, і тих, хто хоче її надати, і вже у Львові Артур створив сервіс «Робота в тилу».
– Це біржа волонтерства – абсолютно волонтерська ініціатива, причому ми самі інвестуємо у розвиток цього проєкту – я та мої фб-друзі, наша команда, – розповідає «КП в Україні» Артур Федоренко. – Якщо чесно, у мене досвіду волонтерства ніколи раніше не було. На початку війни створив громадську організацію – також уперше. Взагалі я IT-фахівець, понад 9 років займався пошуком персоналу, був рекрутером, підприємцем. Але коли почалася війна, я зрозумів, що треба створити централізоване місце для людей, яке поєднає тих, кому потрібна допомога, і тих, хто може її надати. Запустив проєкт – і це набуло неймовірного резонансу та знайшло підтримку в суспільстві. Нам вдалося допомогти за цей час понад 3000 людей. На нашу платформу заходять люди зі 142 країн, і про нас уже написало близько сотні видань, включаючи Washington Post та Vogue.
Завдання – звести продавця із покупцем
Артур розповідає, що часто звертаються люди з типовими запитами: треба знайти спорядження для брата, знайомого чи чоловіка, або і всієї бригади.
- Волонтерам щодня пишуть запити, і в Україні вже з'являються виробництва, які можуть стати повноцінними замінниками альтернативного спорядження. І я зрозумів, що потрібно їх лише звести в одне місце, - продовжує Артур. – І на цьому стику виникла ідея створити центральну платформу для виробників – так з'явився хаб українських виробників.
Сервіс орієнтований на пошук виробників перевіреного якісного спорядження. Адже відомі випадки, коли у пошуках бронежилетів чи касок родичі солдатів або волонтери потрапляли на шахраїв. Чималі гроші витрачені, а бронь легко протикається ножем… Добре, якщо виявляли це ще до відправки на передову.
Російський та білоруський товар у каталог не потрапляє
До каталогу хаба попадає не кожен виробник – потрібно пройти п'ять стадій перевірки. Перша – волонтери мають переконатися, що компанія ніяк не пов'язана з Росією чи Білорусією.
– Це найважливіша стадія, ми перевіряємо їх за допомогою алгоритмів, які нам надала партнерська компанія, – продовжує Артур Федоренко. - Це для нас принциповий момент – так ми впевнені, що не буде виробника, який свідомо постачає товар поганої якості.
Далі – щоб фірма раніше не була помічена у сірих схемах. Обов'язково мають бути сертифікати на плити, бронежилети, шоломи, саперське спорядження. Все це повинно мати висновок і бути випробуваним – пройти відстріл.
- І ще один із важливих моментів - має бути позитивний досвід роботи з цим товаром, фідбек від волонтерів, які його вже закуповували, і від військових - вони мають підтвердити, що – так, все ок, це товари високої якості, - зазначає наш співрозмовник. – І коли зберемо усі ці плюси – додаємо виробника до хабу.
Хаб працює лише кілька днів. Безпосередньо волонтери не співпрацюють із клієнтами, завдання платформи – звести аудиторію замовників із виробниками. Тобто такий собі каталог військового спорядження.
Найважливіше - час
Мета засновника хаба – прискорити логістику, щоб волонтерам чи іншим замовникам не треба було два-три тижні чекати, шукати людей, які зможуть перевезти спорядження, наприклад, з Естонії.
– Це можна зробити вже тут – причому у перевіреного виробника, який не за кордоном, а у сусідньому регіоні, – зазначає Артур Федоренко.
Найскладніше було визначити першу сотню перевірених виробників. Їх шукали із допомогою волонтерів.
- Ще один виклик - максимально швидко створити цей хаб і наповнити його продукцією, тому що на війні час іде на хвилини, і чим швидше про нас дізнаються, тим швидше люди зможуть скористатися і завезти необхідне спорядження військовим, - наголошує Артур Федоренко.
Сьогодні Артур Федоренко вже повернувся до рідного дому у Броварах.
- Вдома психологічно легше, але залишається стан тривоги, життя під час війни, - зазначає Артур. – На щастя, все гаразд – бойові дії пройшли стороною, наші військові стримали наступ та захистили моє місто. Тепер ми повинні зробити все, щоб максимально забезпечити наших захисників усім необхідним.