У понеділок 23 травня Солом'янський районний суд Києва має ухвалити вирок 21-річному сержанту російської армії Вадиму Шишимаріну. Разом із трьома іншими військовими він здався у полон на території Сумської області 28 лютого. А перед цим за наказом свого старшого за званням застрелив у селі Чупахівка 62-річного місцевого жителя.
Шишимарін перший фігурант кримінальної справи про військовий злочин, який став предметом розгляду українського суду. Прокурор просить йому довічне ув'язнення, позиція захисту – не винен і має бути виправданий.
«КП в Україні» поговорила з адвокатом обвинуваченого Віктором Овсянніковим, який працює за державним призначенням.
Справа не складна, щоб досліджувати багато доказів
- Вікторе, як ви оцінюєте процес? Чи були порушення прав вашого підзахисного?
- Я вважаю, що права мого підзахисного не було порушено ні на стадії досудового слідства, ні під час суду. З огляду на увагу не лише українських, а й світових засобів масової інформації до цієї справи, таких порушень не могло бути. Це – чистий судовий процес. Прокуратура звинувачує, адвокат захищає, а суд прийматиме рішення.
- Суд над Шишимаріним пройшов лише за тиждень. Такий блискавичний процес став можливим тому, що воєнний стан? Або тому, що все очевидно?
– Це і воєнний час, і громадський резонанс. Але моя думка, що всі судові процеси в Україні, незважаючи на час і становище, мають відбуватися в розумні терміни, а не розтягуватись на роки. Це не лише моя позиція, а й усіх моїх колег.
Що стосується даної справи, то я не вважаю її настільки складною, щоб було необхідно досліджувати багато доказів. Є два свідки – з боку потерпілих та обвинуваченого. Вони дали свідчення. Ще двох свідків ми не можемо допитати, бо їх віддали на обмін.
З позиції юриста вважаю, що їх було б цікаво послухати і прокурору, і суддям. Після надання показань вони самі повинні були сісти на лаву підсудних.
Але з позиції людини, обмін – це врятовані життя наших військових, котрі опинилися в полоні у росіян. Насамперед ми повинні думати про них.
Двічі відмовлявся стріляти
- В українському судочинстві вперше фігурує стаття «Порушення законів та звичаїв війни». Багатьом людям здається дивним, що у війни можуть бути якісь закони.
- Ці закони та правила встановлюються не якоюсь однією країною, це міжнародна практика, яка формувалася тисячоліттями. Ще древній цар Вавилона Хаммурапі писав: воїни на слонах, не атакуйте піших воїнів. Якщо йде війна, неприпустимо захоплювати заручників, використовувати полонених для праці без їхньої згоди, навмисно вбивати громадянське населення.
- Олександр Шеліпов, який загинув від кулі Шишимаріна, був мирним жителем. Чому ви не погоджуєтесь з кваліфікацією звинувачення?
- Тут є певний момент, і прокуратура наголосила на його обвинувальному висновку: виконання злочинного наказу. Якби Шишимарін сам вирішив вистрілити у беззбройну людину, він би порушив правила війни. Але свідки підтвердили, що цього не хотів, двічі відмовлявся стріляти і натиснув на спуск автомата тільки під тиском.
- Яку кваліфікацію ви дали б?
– Тут поле для маневрів. Перше – це вбивство через необережність, ненавмисне вбивство. Порушення правил війни, це коли людина знала про можливі наслідки застосування зброї і хотіла, щоб вони настали. А Шишимарін не хотів убивати, він стріляв не прицільно. Так, він повинен був передбачити, що постріли можуть зашкодити комусь. Це непрямий умисел. Навколо цього будується мій захист.
Автомобіль рухається з пробитим колесом на швидкості 50 км, стресова ситуація. Який тут може бути приціл? Шишимарін не брав участі у бойових діях, в Україні він сам уперше потрапив під обстріл. Не можна недооцінювати ворога, але я просив суд врахувати, що це солдат, який не брав участі у боях.
Думав, що йдеться про спецрозслідування
- Адвокати, які беруть участь у подібних справах, часто стикаються із засудженням. Мовляв, це "адвокат диявола". Довелося вам?
- Мені морально важко захищати особу, яка належить до армії агресора. Але я насамперед юрист. Захист Шишимаріна мені доручила держава, і я зобов'язаний якісно виконати завдання.
Так, багато моїх колег не розуміють, чому я взяв цю справу. Дехто каже, що тепер мені потрібно до Донецька чи Ростова. Я відповідаю, що якщо поїду до Донецька, то лише з автоматом у руках – захищати свою землю.
За роботу мені платить не «диявол», платить Україна, щоб дотриматися Конституції та Конвенції про права людини.
– А ви могли відмовитись від призначення?
- Відмовитися я міг у тому випадку, якби у нас із клієнтом була різна правова позиція або клієнт від мене відмовився б. Насправді, коли я отримав призначення, я не знав, що доведеться працювати з військовополоненим. Мені зателефонували із центру безоплатної правової допомоги, сказали, що є така стаття. Хочете – беріть. Я подумав, що йдеться про спецрозслідування щодо осіб, яких немає в Україні.
Я погодився, отримав доручення, приїхав до слідчого, а тут на мене чекає така ось несподіванка у вигляді Шишимаріна.
Вони самі себе першими перестріляли
- Коли ви виступали на дебатах, було враження, що ви співчуваєте вбивці.
- Коли я дізнався, з ким доведеться працювати, одразу не розумів, як треба до нього ставитися. Але коли почав займатися справою, з подивом зрозумів, що ненависті не відчуваю. Мені справді навіть стало його шкода, коли дізнався трохи більше, поспілкувавшись із Шишимаріним та його мамою.
У сім'ї чотири дитини, мама одна, вітчима вбили.
Та ви ж бачили цього солдата. Він не справляє враження шаленого військового, який взяв у руки автомат і пішов кришити людей.
- Але ж він розумів, що йде на війну?
- Такі, як Шишимарін розраховували постояти в Україні день – другий і повернутися до Росії. Вони не очікували, що отримають таку відсіч від ЗСУ. Та ще й самі себе першими перестріляли.
– Самі себе? Це як?
- Вони зайшли вранці, розташувалися в полі, сапери виставили сигнальні ракети по периметру. Вночі ракети спрацювали. Росіяни почали стріляти у тому напрямі. Вранці побачили, що є вбиті та поранені – з їхнього підрозділу! Невдовзі під'їхали розвідники теж із пораненими – цих уже побили наші. У частині організували санітарний КамАЗ, дали у супровід два паливозаправники та два БМП. Шишимарін їхав в останньому. Ось і вся його роль у війні.
Колону добре засмажили наші. Шишимарін був реально, вибачте на слові, офігевшим. Прапорщик засадив його у машину, яку відібрали у цивільної особи. Вони бігли, їм скрізь здавався розстріл. Їх потім справді зловили у засідку та розстріляли наші мисливці. Один солдат був убитий, а вцілілі ночували в свинарнику і здалися вранці сторожу. Ось, кажуть, лежать осторонь наші автомати, допоможи потрапити до полону.
Якби судили тих, хто був у Бучі, я б особисто їм голови рвав
- Думаєте, суд зможе все це врахувати?
- Я розумію, що Шишимарін – це окупант, агресор. Але, по суті, він погана, розгублена дитина, заручник війни, яку розв'язала Росія. Не можна однією міркою міряти різні обставини.
Якби судили тих, хто звірствував у Бучі та Ірпені, я б особисто руками голови їм рвав. Без слідства та суду. Тому що кума моєї сестри, коли втекли з-під Макарова, зазнала тяжкого поранення, а мати її загинула, ще дві дитини були поранені. Там цілеспрямовано з кулемета стріляли по цивільній машині.
- Позиція звинувачення така, що Шишимарін дав зізнання і покаявся, щоб полегшити собі долю. Що ви думаєте?
- Шишимарін безграмотний у юридичних питаннях. Його визнання я розумію так, що він усвідомлює: від його пострілів загинула людина. Цього він не заперечує.
- Візьмемо на себе сміливість зробити прогноз – виправдання не буде. Якщо Шишимарін отримає, припустимо, 15 років, а не довічне, його можуть помилувати та обміняти на наших полонених?
- Щоб його могли помилувати та обміняти, ми маємо використовувати всі засоби національного захисту – це апеляція та касація.
- Він може відмовитись писати апеляцію.
- Може відмовитись, але я думаю, що ні. Я готуватиму апеляцію, якщо мене не влаштує рішення суду. Справа не в Шишимарині, а в тому, щоб ми не називали біле чорним. Це важливе юридичне питання: чи можна людину звинувачувати у порушенні правил війни, якщо вона отримала наказ, нехай навіть злочинний.
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Сержант Вадим Шишимарін родом із Усть-Ілімська в Іркутській області. Служив командиром відділення Кантемирівської танкової дивізії у Московській області.
У звинуваченні сказано, що 24 лютого разом із іншими військовослужбовцями РФ він перетнув кордон України в Сумській області. 28 лютого їхню колону розбили поблизу села Комиші. Військові, що бігли від куль, у селища Чупаківка відібрали у цивільної особи автомобіль «Фольксваген». Намагаючись дістатися ним до своєї частини, в іншому селі вони побачили чоловіка, який їхав велосипедом і говорив по мобільному телефону. Солдат вирішив, що селянин передає дані ЗСУ, військовий Куфаков наказав Шишимарину вистрілити з автомата. Сержант виконав наказ старшого за званням.
Куфакова вбили в іншому селі мисливці, які служили у теробороні. Четверо росіян, зокрема Шишимарін, здалися в полон.