У Харкові 24-річна вчителька початкових класів Валерія Гукова 42 дні продовжувала вести онлайн-уроки під час інтенсивного обстрілу міста. Дівчина проводила уроки для своїх учнів прямо з бомбосховища. Про це повідомляє "Сніданок з 1+1".
Валерія працює вчителем початкових класів у харківській приватній школі. Після закінчення харківського педагогічного вузу талановитій випускниці одразу запропонували стати класним керівником для першокласників, а вже через три роки через особливі методи викладання та тісний зв'язок з учнями вона стала завучем з виховної роботи.
- Вони називають мене Лєра. Я за те, щоб з дітьми були дружні стосунки, щоб вони не сприймали мене як дуже серйозну тітоньку, — розповідає Валерія.
З перших днів війни Валерія допомагала своїм учням адаптуватися до нового, воєнного, життя.
24 лютого дівчина разом зі своїм хлопцем переїхала до бару, де раніше було бомбосховище. Звідти молода вчителька почала проводити уроки.
– У перші дні ми самі не виходили. Було дуже страшно. Коли бомбили облдержадміністрацію, ми це дуже чули. Стіни аж тремтіли. Це дуже сумно, але до цього звикаєш, – розповідає вчителька.
42 дні під звуки вибухів та обстрілів Валерія прожила у бомбосховищі, де щодня викладала уроки. Але згодом дівчина виїхала з Харкова через те, що зник доступ до інтернету, без якого вона не могла працювати, а також була загроза погіршення ситуації у місті. При цьому вона продовжувала спілкуватися з дітьми та підтримувати їх.
Але незабаром Валерія знову повернулася додому, і діти вже чекали на продовження навчання.
- Нині вони дуже заінтриговані моїм поверненням додому. Їм дуже цікаво, і вони лише про це й питають. Я лише два дні тому приїхала, і ми вчора вже з ними займалися, — розповідає педагог.
Наразі Валерія чекає, коли у Харкові ситуація покращиться, щоб організувати для дітей, що залишилися у місті, табір у приміщенні з бомбосховищем.
- Хочеться, щоб було живе спілкування та контакт дітей між собою та з нами, щоб якось урізноманітнити їхні дні. Я розумію, що їм також дуже складно. Можливо, ми цього не помічаємо, ми навіть мало говоримо про це, але дітям дуже складно, – каже дівчина.