«Не так ті вороги, як добрі люди…» Коли понад сто років тому Леся Українка написала цю статтю з критикою позиції Івана Франка, між галицькими та наддніпрянськими націоналістами сталася скандальна полеміка. Якщо коротко, то два табори щиро сперечалися, хто більше любить Україну та правильно бачить її майбутнє. Але в жодній із сторін не зародилася думка вилучити Лесю чи Франка з публічного простору.
З патріотизмом нічого спільного
Сперечатись про те, хто правильний, а хто неправильний патріот, ми навчилися давно і займаємося цим усі роки незалежності. Але мирний чи відносно мирний час і реальна війна – це два різні всесвіти. Що прийнятно у першій, неприпустимо у другій. Тому що, якщо ми зараз влаштовуватимемо свої усобиці, ослабне наш єдиний фронт. Вся світова історія є тому прикладом.
Але немає. На додаток до зовнішнього, нам обов'язково потрібен внутрішній ворог. І не якийсь безіменний дядько, який подає хліб-сіль росіянам, навіть не чиновник, який пішов до них на службу. Потрібна особа вільна, впізнавана, успішна.
- Полювання на відьом влаштовують ті, хто насправді не уявляє собою нічого ні в професійному, ні в моральному плані. За сталінських часів такі люди писали доноси на «ворогів народу» і теж називали себе патріотами, - каже політичний оглядач Михайло Чаплига. – А з патріотизмом у таких «мисливців» нічого спільного вони просто підлаштовуються під ситуацію. Так само, як і з демократією, яка має на увазі право на існування різних точок зору.
Аналітика – це не пропаганда
Гарячкові пошуки «зрадників» відбуваються у будь-якій площині. Волонтери сперечаються, хто більший волонтер: я, мовляв, справжній, а ось той колись вів бізнес із Росією. Інквізиторські настрої проникли навіть у адвокатське середовище – ось цей юрист раніше захищав людину з оточення Януковича, депутата від ОПЖЗ, а зараз входить до «Волонтерського руху адвокатів Збройних сил України». Це ж як Валерій Залужний, який заснував ініціативу, таких людей до себе підпустив!
А в середовищі політологів якісь пристрасті... Один на каналі Медведчука виступав, інший крамольну думку висловив, а третій - дав колись коментар російському інформагентству.
- Це професійні ревнощі, конкуренція, як було в шоу-бізнесі. Але видається за патріотичний порив та боротьбу за чистоту рядів. Викиньте ось цього з топа і візьміть мене, я невідомий, зате чистенький, – каже директор Інституту глобальних проблем Вадим Карасьов. - Журналіст, адвокат, політолог – це робота: вивчати та давати аналітику. Комусь вона може не подобатися, але це аналітика, а не пропаганда, яка справді не може мати місця, особливо під час війни. А якщо копатися у минулому, то у кожного можна знайти якісь зв'язки із РФ. Хтось бізнес вів, у когось родичі, хтось погано знає українську. По-перше, це дрібно, а по-друге, по-третє і по-четверте – це роз'єднує країну.
Війна – завжди емоції, це правда. Але в тому й мистецтво життя, мистецтво політичного співтовариства, щоби на загальному емоційному підйомі не скотитися вниз.
– Головне, чим займаєшся зараз – не втік від мобілізації, допомагаєш армії, даєш зведення з фронту. У нас та президенту можна пред'явити, що він працював у Москві, знімався з Кіркоровим. То що він не справжній президент? Він же довів, що справжній! – продовжує політолог.
Не потрібно любителів, є професіонали
До уваги любителів полювання на відьом: у нас для цього є професіонали!
«З початку повномасштабного вторгнення Росії Служба безпеки України викрила 13 представників закордонних ЗМІ, які готували «замовні» матеріали для кремлівських пропагандистів та публікували дезінформацію з фронтів», – повідомляє прес-служба СБУ.
За чистотою ефіру, достовірністю поданої інформації слідкують компетентні служби. На те вони й компетентні, що мають інструменти, що дозволяють давати кваліфікацію явищам, діям і словам. Ми живемо у жорстких умовах воєнного часу, коли дозволено цензуру, коли можуть припиняти роботу ЗМІ. А це означає, що все те, що зараз працює, працює правильно.
- Активісти можуть звернутися до СБУ, якщо мають якусь інформацію, її перевірятимуть і вивчатимуть. Але вони не можуть підміняти собою спецслужбу, – каже асоційований експерт Інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак. – Рішення про звільнення або переведення працівника може ухвалити лише його керівництво, назвати колаборантом має право лише суд. Не можна вимагати від президента та міністра, щоб вони когось прибрали чи усунули. Це означає вимагати, щоб вони порушили закон.
І кому це може бути вигідним?
У соцмережах багато постів про те, хто більший патріот нашої країни, хто її міцніше кохає, а хто любить неправильно. Люди впіймали хайп. А давайте подумаємо, кому він більше на руку – нашому патріотизму чи російській пропаганді, яка може трубити, що українці вибачте на слові, розсралися.
- Піднімати хвилі негативу в ситуації, коли на терезах існування країни як незалежної та вільної, – це означає не розуміти, як люди перемагають і як зазнають поразок, – каже директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха. - Чим більше з'ясовуватимуть, хто ким колись був або що говорив, тим сильнішим буде підрив консолідації суспільства. Так, були люди і чимало людей, які орієнтувалися на Росію, це знаю як соціолог. Але зараз вони працюють на нашу перемогу. Копатися в минулому та розбиватися на табори – це діяти на шкоду єдності суспільства.
Євген Головаха як приклад згадує стару українську приказку: «Гуртом і батька легше бити». Хіба не так?