Тюльпанів стільки ж, але відвідувачів менше
Цієї весни в соцмережах багато хто виставив фото з тюльпановими полями.
– Тюльпанам не поясниш, що війна, – усміхається господиня тюльпанового поля під Чернівцями Мирослава Мерешко. – Але надзвичайного «врожаю» квітів цього року немає – це людям так здається! Тюльпани щороку цвітуть однаково. Це ж не фрукт, який може народити за рік. Просто під час війни люди почали більше помічати красу навколо та звертати увагу на квіти.
А ось самих відвідувачів у таких локаціях стало значно менше. Тюльпанові фермери в жаху від збитків – на день приходять щонайбільше три людини… Напевно, вважають за краще розглядати красу в інтернеті, припускають вони.
У деяких господарствах сумно констатують – людей поменшало відсотків на 60. Але працюють. А іншим взагалі довелося закритися. Тюльпани – недешева та нелегка справа, а конкурентів в Україні вистачає.
Збирають місяць, як картоплю
За Чернівцями за 10 км від міста біля села Магала відкривається чудовий вид на тюльпанове поле. Два з половиною гектари впритул засаджені квітами. Це не дикорослі квіти, а сортові, голландські, яким позаздрить кожна господиня.
– Років 20 тому ми возили цибулини з Голландії та продавали тут, – розповідає, як з'явилося тюльпанове поле за Чернівцями, його господиня Мирослава Мерешко. - Але зіткнулися з конкурентами, вони оминули нас, розпустивши чутки, що наші тюльпани не пропускають на митниці. І всіх клієнтів забрали. Зрештою у нас залишилася фура цибулин! І що робити – не викидати ж? Трохи посадили біля будинку на клумбі, а решту, щоб урятувати бодай щось, висадили в поле.
І на тюльпанове поле почали завертати люди, що проїжджають повз. Тоді вона ще не була огороджена і була безкоштовна. Через крадіжку тюльпанів та зривання квітів заради фото господиня вирішила захистити територію. Спочатку заробляла, продаючи тюльпани з цибулинами та на зріз, потім її італійські відвідувачі напоумили – чому б не збирати на благодійність? Адже їй цибулини дістаються не безкоштовно та й робота нелегка. Сьогодні вхід зі знижкою (для всіх – через війну) коштує 50 гривень з дорослої та 25 з дитини. Але багатьох пускають безплатно, як і роздають квіти.
Щоб навчитися утримувати таке поле практично наодинці, Мирославі довелося 20 років набиратися досвіду в Голландії. Але тепер є чим похвалитися.
Допомагають їй рідні – батьки та сестра. Колись на полі працювали 16 осіб, найманих працівників – місяць збирали тюльпани, як картоплю. Потім розбіглися – надто важко цілими днями не розгинати спини.
Після цвітіння кожен тюльпан – а їх три з половиною мільйони квіток! - Треба зірвати. У червні – викопати, обробити цибулини, удобрити землю, а восени після перших морозів знову посадити. Чого більшість господарів в Україні не роблять. Якщо морози робити димову завісу, щоб врятувати квіти. Ця технологія дає плоди – нею користуються у Голландії.
Військовим квіти дарують
Під час війни тюльпанове поле відкрили ненадовго. Грошей із багатьох не брали – більшість переселенці чи волонтери, військові. Свої роз'їхалися – хто куди.
- Приходить військовий, стомлений, каже: «З гарячих точок їжу, зберіть букет – мамі», – втирає сльозу Мирослава із чобіткою в руці. - Хіба б ви взяли гроші? Ми ж завдяки їм прокидаємося вранці... Або з волонтерів, лікарів з усього світу, які до нас приїхали, вони ж наших людей лікують. З дівчат – худеньких, але таких мужніх, із Чорнобаївки… Мені б хоч краплю їхньої мужності – я так боюся всього! А вони кажуть: «Страшно було лише перший день, а потім – ні». Приходять люди, які виїжджали під обстрілами... Наших майже нема – усі виїхали, натомість – переселенці. А їм садити квіти нікуди.
Мирослава цього року сумнівалася, чи відкриватиме поле взагалі – кому зараз до квітів? Та й не про них сьогодні треба думати. Хоча до бойових дій готували багато чого сезону – дитячі фотозони, нові майданчики. Все довелося відкласти.
Перший тиждень тюльпани цвіли без відвідувачів. А потім знайомі вмовили таки пускати людей – адже сім'я зможе зібрати якусь допомогу ЗСУ.
– А якщо плакати вдома у куточку, я точно не допоможу, – пояснює Мирослава Мерешко. - До війни люди менше цікавилися квітами - гроші беруть гору над людьми. Не знають цінності іншої. А тепер більше цінують життя, стали добрішими, більш трепетно ставляться до природи, почали її любити і помічають кожну квітку. Милуються – яка краса!
Коли за Чернівцями блисне тюльпанове поле, починає цвісти лавандове – кущі також доглядає Мирослава.
- Я вірю в наших військових, що буде мир та перемога за нами. Але в який бік нам зараз рухатися і чи взагалі працювати – не знаю, чи потрібно це комусь, - зітхає Мирослава. – І що буде влітку? Живемо сьогоднішнім днем, на місяць уперед не дивимось.
Тюльпани цвітуть лише два тижні, лаванда – три. Щоб створити цей яскравий місяць для відвідувачів, доводиться щільно працювати майже цілий рік.
– Але я це люблю, черпаю від цієї роботи гормон щастя, – усміхається Мирослава. – Поки що заміни цього заняття не знайшла. І, звичайно, працюю заради щирих усмішок та емоцій кожного, хто приходить на поле.