Порядком призабута хвороба, що асоціювалася хіба що з Першою світовою війною, зараз має всі шанси «повернутися» до лінійки найнебезпечніших інфекційних загроз.
У зоні високого ризику опинився Маріуполь, який вже близько двох місяців живе у блокаді російських окупантів. В умовах не просто непридатних, а нестерпних для життя – з катастрофічною нестачею води, продуктів, ліків, без повітря та сонячного світла.
Зруйнована система центрального водопостачання, непрацюючі каналізаційні споруди, сміття, яке не вивозиться понад півтора місяці, тіла загиблих, що залишаються під завалами . Люди змушені жити в місцях масових укриттів, не маючи можливості дотримуватися хоча б базових правил гігієни. У пошуках якоїсь води змушені використовувати будь-які її джерела – брудні, сумнівні, небезпечні.
Люди заражаються не тільки при вживанні зараженої вібріонами води, але і коли миють нею овочі, фрукти, зелень.
Якщо врахувати ще й стрімке потепління та недоступність медичної допомоги, ситуація виглядає просто катастрофічною. За повідомленням Маріупольської міськради, близько ста тисячам маріупольців загрожує смертельна небезпека не лише через обстріл, а через нестерпні умови життя та антисанітарію.
А погіршення епідеміологічної ситуації відкриває двері найнебезпечнішим інфекціям, відомим людству, серед яких особливу тривогу викликає холера.
За гіркою іронією долі, останній спалах цієї хвороби в Україні був зафіксований саме в Маріуполі у 2011 році. Тоді за три місяці було зареєстровано 33 випадки захворювання та 24 вібріононосія. Згодом встановили, що спалах був викликаний штамами вібріонів, завезеними з іншої країни.
Що це за хвороба?
Холера – гостра кишкова інфекція, що має схильність до пандемічного поширення та відома з початку ХІХ століття. Протягом більш ніж двохсот років вона залишається глобальною загрозою для здоров'я людей, спалахи щодо недавнього часу пов'язані зі зростанням чисельності вразливих груп населення, які живуть в антисанітарних умовах.
Хвороба має гострий характері і вражає шлунково-кишковий тракт. Викликається холерними вібріонами та їх токсинами, які проникають у шлунковий тракт через рот, викликаючи сильні діареї, наслідком яких стає зневоднення організму.
Максимальне поширення хвороби припадає на теплу пору року, на захворювання схильні тільки люди. Їхня сприйнятливість до холери дуже висока і досягає 95-100%. Найчастіше хворіють діти, люди похилого віку, ті, хто мають знижену кислотність шлунка та паразитарні хвороби.
Як відбувається зараження?
Механізм інфікування - фекально-оральний, від людини до людини. Найчастіше зараження відбувається при вживанні забрудненої води, а також овочів, фруктів та при побутових контактах.
Збудник холери – кишкова бактерія Vibrio cholerae, яка може проникнути в організм із зараженою водою чи їжею. Подолавши шлунковий бар'єр, він потрапляє у тонкий кишечник, виділяючи при цьому екзотоксин. Токсин у свою чергу запускає хімічні реакції, що призводять до рідкої діареї, яка виводить із кишечника електроліти. Внаслідок цього і виникає зневоднення, що загрожує при невчасно розпочатому лікуванні навіть летальним результатом.
Які шляхи передачі інфекції?
Основні три – водний, харчовий та контактно-побутовий.
Водний шлях передачі має найважливіше значення, оскільки вода, потрапляючи в шлунок, розбавляє і зменшує кислотність шлункового соку. І це дозволяє вібріонам «обійти» цей основний етап фізіологічного захисту. І саме з водним фактором пов'язане виникнення більшості епідемій. Люди заражаються не тільки при вживанні зараженої вібріонами води, а коли миють нею овочі, фрукти, зелень.
Додаткова небезпека, пов'язана з водою, ще й у тому, що за відсутності та знезараження стічних вод водоймища можуть ставати додатковими резервуарами збудника. І холерний вібріон добре почувається у відкритих водоймах, куди стікають і каналізаційні води, коли температура води піднімається вище 17 градусів. Тому експерти ВООЗ вважають поверхневі водойми самостійним зараженням.
Ще один водний аспект зараження - тварини, що мешкають у відкритих водоймах.
Хвороба починається з діареї, часті позиви з'являються раптово і, як правило, безболісно.
Холерний вібріон може бути в організмі риб, молюсків, жаб, ракоподібних. З одного боку, це призводить до накопичення збудників у водоймах, з іншого – джерелом хвороби стають недостатньо термічно оброблені креветки, краби, риба.
Харчовий шлях інфікування пов'язані з використанням заражених вібріонами товарів : це може бути як згадувані мешканці водойм, так і молоко, м'ясо, які не пройшли належну термічну обробку, овочі, фрукти. До зараження холерою можуть призвести зірвані з грядки огірки або помідори, оскільки при поливах забрудненої водою мікроби виділяються із проб води, ґрунту та овочів.
Харчові спалахи зазвичай «захоплюють» обмежене коло людей і не призводять до епідемій.
Контактно-побутовий шлях зараження зустрічається набагато рідше водного та харчового і відбувається при недотриманні правил гігієни при контакті з хворим або вібріононосієм. Збудник потрапляє до рота за допомогою інфікованих рук, посуду та різних предметів побуту. За такого шляху передачі інфекції хвороба протікає переважно у легкій формі.
У чому особливість холерного вібріона?
Вібріон має характерну форму у вигляді коми та відрізняється надзвичайною руховою активністю. Досить стійкий до низьких температур, добре переносить заморожування, але чутливий до прямого сонячного проміння, моментально гине під час кип'ятіння і не виносить дезінфекторів.
За даними Центру громадського здоров'я, у воді холерний вібріон зберігає життєздатність протягом тривалого часу, у продуктах харчування за кімнатної температури – 2-5 днів. На поверхні овочів та фруктів при сонячному світлі – до 8 годин, при низькій температурі та в морській воді – від двох тижнів та довше.
Як виявляється хвороба?
Інкубаційний період холери триває від 6 до 6 днів. Хвороба починається з діареї, часті позиви з'являються раптово і, як правило, безболісно. Випорожнення спочатку схожі на звичайний кал, потім стають рідкими і схожими на рисовий відвар. Найчастіше немає запаху, іноді можуть віддавати вогкістю чи запахом риби.
Що ще відчуває хворий:
- м'язові судоми, що починаються часто з литкових м'язів, викликані втратою разом з рідиною мікроелементів;
- спрага, відчуття сухості у роті;
- блювання;
- "бурчання" в районі пупка або внизу живота;
- загострення рис обличчя, посиніння губ і вух, очі виглядають запалими;
- холодна шкіра та знижена до 34-45 градусів температура тіла. Холера - одна з небагатьох інфекцій, що супроводжується нормальною або зниженою температурою;
- шкіра втрачає пружність, легко збирається в складки, які довго не розправляються, на стопах і долонях зморщується, як після тривалого перебування у воді;
- різка слабкість, задишка.
Наскільки сильним може бути зневоднення?
Зневоднення I ступеня (холерний ентерит), коли втрата рідини становить 1-3% маси тіла, виявляється у 40-60% хворих. Найчастіше реєструється під час розпалу та спаду епідемії. Характеризується задовільним самопочуттям, випорожненням до 5, іноді до 10 разів на день, блюванням до 5 разів на день, помірною спрагою, загальною слабкістю.
При II ступені зневоднення та втрати 4-6% від маси тіла розвивається холерний гастроентерит. Через кілька годин до діареї приєднується рясне блювання не менше 10 разів на день, яка швидко стає водянистою і теж набуває вигляду рисового відвару. Діарея частішає до 20 разів на добу, відзначається різка м'язова слабкість, запаморочення або навіть непритомність. Шкіра стає блідою, еластичність її знижується. Можуть траплятися короткочасні судоми, голос стає хрипким, виникає тахікардія.
У Маріуполі - всі умови для спалаху холери: низький санітарний рівень, інфіковані джерела води, ослаблені люди, недоступність медичної допомоги.
III ступінь зневоднення відповідає втрати рідини від 7 до 9% маси тіла. Її відрізняють різка загальна слабкість, загострені риси обличчя, западіння очей та щік. Випорожнення багаті та багаторазові - до 30 і більше разів на добу, блювання починається з перших годин хвороби до 20 разів на день. Жага стає невгамовною, судоми – тривалими та болючими. Наростає гіпоксія, хворий стає неспокійним, його переслідує страх смерті.
Тиск знижується, а пульс, хоч і стає слабким, частішає.
IV ступінь зневоднення, коли людина втрачає 10 і більше відсотків рідини від маси тіла, під час спалахів холери спостерігається у 8-15% хворих. Це дуже важкий стан, у якому всі симптоми зневоднення виростають у рази. Шкіра стає блідо-сірою, холодною, температура опускається до 35 або навіть 31 градуса.
На деяких ділянках тіла з'являються синюшні плями, голос практично зникає через незмикання зв'язок. Судоми поширюються на всі грудні м'язи і стають нестерпними. Діарея та блювання робляться безперервними. За відсутності або затримки лікування настає асфіксія, холерна кома та смерть.
У чому полягає профілактика холери?
Правила, що дозволяють уникнути цієї небезпечної та надзвичайно заразної хвороби, на перший погляд прості. Але, на жаль, війна багато з них робить недоступними. Досить того факту, що, за даними ЮНІСЕФ, понад шість мільйонів українців щодня відчувають труднощі з доступом до питної води.
І якщо говорити про Маріуполь, то вже тільки тому епідеміологічна ситуація там на межі катастрофи. Зараз там сформувалися всі умови для спалаху холери: низький санітарний рівень, широта використання інфікованих джерел води, ступінь її забрудненості каналізаційними скидами, ослаблені люди, які просто не мають ресурсу протистояти кишковим інфекціям, недоступність медичної допомоги. І для маріупольців єдиним способом уникнути епідемії може бути лише евакуація із міста.
Всім же потрібно постаратися все-таки дотримуватися правил, адже холера легко поширюється і не знає меж.
- Не купувати продукти, особливо рибу, у стихійних місцях торгівлі.
- Не купатися і не рибалити у забруднених водоймах.
- Дотримуватися правил особистої гігієни, мити руки перед їжею та її приготуванням, після вулиці та туалету.
- Кип'ятити воду, якщо є хоч найменші сумніви щодо її якості.
- Піддавати ретельній термічній обробці м'ясо, рибу, молоко.
- Добре мити овочі, фрукти та ягоди перед вживанням.