Вже 15 років киянин Андрій Пивовар пече крафтовий хліб. Відкривати нові рецепти та смаки, можна сказати, його основне завдання. Останні з його нововведень – хліб «Чорнобаївський» та «Золото Азова». Щодня команда Андрія випікає близько 200 буханців, булочок та безліч рогаликів для тероборони та ЗСУ.
– Хліб є хліб. Це – основна потреба. Але у стресових ситуаціях хочеться солоденького, – посміхається Андрій Пивовар.
Для армії хліб безкоштовний
- Андрію як давно ви почали пекти?
– Наша пекарня працює з 2017 року, а хлібом я займаюся з 2008 року. До війни ми пекли для ресторанів, магазинчиків, кафе. Я допомагав іншим людям – відкривав пекарні та різні виробництва.
З початком бойових дій знайшли хлопців із тероборони, яким потрібна допомога. До нас у пекарню прийшло кілька людей - з того часу ми щодня печемо хліб. На Великдень робили паски. Ми маємо активну життєву позицію, тому працюємо, наближаючи нашу перемогу.
- Хліб, який ви печете, безплатний?
- Звичайно, безкоштовний! Як же можна з армії брати гроші?
– Скільки у вашій команді людина?
- Нас 4-5 людей, усі волонтери. У минулому ці люди не мали відношення до хліба: хтось був веб-дизайнером, хтось працював у текстильній промисловості, хтось інженер. Звичайні люди, звичайні українці прийшли і сказали: "Хочемо допомагати!" Тепер працюємо разом.
- Волонтери швидко навчилися пекти хліб?
- Так, але у нас зараз не надто великий асортимент. Це у мирний час ми робили дуже складний, химерний і гарний крафтовий хліб, а зараз наше головне завдання – нагодувати захисників. Звичайно, як і раніше, ми робимо хліб на заквасках та опарах. Але якщо раніше у нас було 25 позицій, то зараз залишилися висівковий хліб, батон та пара авторських хлібів – «Чорнобаївський» та «Золото Азова».
«Чорнобаївський» та «Золото Азова» - це, швидше, ласощі
- «Чорнобаївський» та «Золото Азова» готуються за авторським рецептом?
- Так. «Чорнобаївський» – це 100% житній хліб із заваркою темного солоду, чорносливом, білим льоном та мускатним горіхом. Це дуже довгий хліб: у виробництві триває 22 години. Усі процеси природні, немає прискорювачів. Аромат та смак - дуже класні.
Що стосується «Золота Азова» - це заварний житньо-пшеничний хліб із білим льоном та курагою. Дуже ароматний, смачний і незвичайний.
– Що символізують інгредієнти «Чорнобаївського» хліба?
- Чорнослив – це орки, білий льон – іскри нашої арти, мускатний горіх дуже схожий на порох.
- А який хліб має найбільшу популярність?
- Тут справа проста - нам потрібно нагодувати наших хлопців. Ось головне завдання. Що стосується «Чорнобаївського» та «Золота Азова» – цей хліб іде у невеликих партіях. Чому? Він дорогий: чорнослив та білий льон – не найдешевші продукти. Ми не можемо забезпечити всіх бажаючих авторським хлібом, тому він займає близько 10% від партії випічки. Люди насолоджуються цим хлібом. «Чорнобаївський» та «Золото Азова» - це, швидше, ласощі, які символізують нашу перемогу.
Особливо високо хліб оцінили бійці. Хлопці казали: "Давайте ще, бо дуже класно!". А коли до нас приїхав француз із Легіону і спробував «Чорнобаївський» хліб, то сказав, що в цей момент він ніби побував у Франції.
А так – хтось більше любить житній хліб, хтось пшеничний. Як кажуть, на смак і колір усі фломастери різні. Але з'їдається все – залишків немає.
- Тобто попит має весь хліб?
– Ну, у нас смачна пекарня. Всі процеси йдуть так, як потрібно – без прискорювачів, покращувачів смаку та стабілізаторів. До того ж, ми використовуємо тільки українські продукти. Слава Богу, земля нас обдарувала чудовою якістю борошна. Наші олія та яйця - теж на найвищому рівні. Навіть Європа не може похвалитися такими продуктами, які є у нас. Тому рівень смаку в нашій пекарні дуже високий. Запрошуємо скуштувати наш хліб – теплий, м'який, із хрусткою скоринкою.
- Хотілося б спробувати! А скільки пасок для ЗСУ ви зробили?
- Кілька сотень. Ми навіть відправили частину з них до Чернігова, де 70% міста вже не існує. Люди із задоволенням їх розбирали, дякували.
У Німеччині з'явиться ресторан «Маріуполь»
- Що робитимете після закінчення війни?
- Наше ремесло є фундаментальним. Звичайно, після війни ми відкриватимемо нові пекарні замість тих, які ворог розгромив у тому ж Чернігові та Київській області.
У мене, наприклад, сестра двоюрідна залишилася без дому та господарства. Собак схопила у машину, коли евакуювалася, так у неї і залишилися тільки машина та два собаки. Зараз вона знаходиться у Західній Україні, але, звісно, повертатиметься. Ми вже почали прописувати план на майбутнє – хочемо відкрити нову пекарню. Хоча у її селі мало що вціліло.
У мене є знайомі з Маріуполя, які евакуювалися до Німеччини. Вони хочуть відкрити там пекарню та ресторан. Назвуть його «Маріуполь» і пектимуть «Чорнобаївський» хліб.
- А зараз вам хтось допомагає грошима?
- Так. Це наші люди, трохи Америка, трохи Ізраїль. Хтось борошно привезе, хтось яйця, хтось сіль тощо. Facebook об'єднує: є запит – і люди допомагають.
Ми живемо в дуже цікавий час: з початком вторгнення нація об'єдналася буквально за день, якщо не за лічені години. Тож нам допомагають. Хотілося б більше, але зараз у воєнний час гріх скаржитися. Тому нічого Бога гнівити.
- Ви продовжуєте працювати у Києві?
- Так, я нікуди не виїжджав. Ще з початком війни одразу вирішив, що залишусь у своєму місті і буду до останнього працювати, попри все: армія не може бути без тилу, а тил – без армії. Ми маємо бути поруч. Ми єдині – тому ми сила. Водночас наближаємо нашу перемогу.