Звільнені від окупантів міста Київщини повільно, але впевнено повертаються до мирного життя. Робота попереду величезна, масштаби руйнувань моторошні, але на розчищення вулиць вийшли тисячі людей – рятувальники та сапери ДСНС, співробітники комунальних служб та добровольці.
Один із них – киянин, інженер-будівельник та лейтенант запасу ДСНС Олександр Тарасенко. У нього за плечима понад 10 років досвіду роботи у будівництві. Має своє підприємство, але через війну його компанія призупинила діяльність.
На 60 місць 800 бажаючих
Олександр вступив до групи волонтерів батальйону "Добробат", інформацію про який побачив у Telegram. Сьогодні він один із 60 добровольців, які наводять лад у Гостомелі, у місцевому міському парку.
– Я тут другий день. І я вам скажу - потрапити сюди дуже складно. Охочих допомагати вже 20 тисяч. Наприклад, на розбір завалів у парку в Гостомелі потрібно 60 людей, а записалися допомагати чоловік 800, – каже «КП в Україні» Олександр Тарасенко. – Тут сосновий ліс. І після обстрілу дуже багато дерев пошкоджено. Працюємо разом із співробітниками автодору. Вони зрізають, а ми носимо стовбури, підмітаємо, дробимо гілки, та й так далі. Робота розпочалася вчора, сьогодні день відпрацювали та ще залишилося роботи на день.
Парк чистять переважно чоловіки, хоча є й жінки. Праця важка, середній діаметр тутешніх сосен 30 сантиметрів. Половина дерев посічена уламками, сосни не виживуть.
– Спиляні дерева підуть для виготовлення військових бліндажів, – продовжує Олександр. – Тут таких сосен сотні. Часто міни попадали зверху, і в радіусі вибуху до 10 дерев стоять зі зрізаними верхівками.
Працюють із повною самовіддачею
На наше закономірне питання «чому розбирати парк взяли лише 60 людей, а не всі 800» наш співрозмовник відповідає, що є багато причин. Наприклад, логістика: де взяти стільки автобусів, щоби привезти всіх бажаючих? Адже в області розбирають сотні завалів, не лише у Гостомелі. Більшість тих, хто волонтерить у парку, – кияни. Хтось добирається своїм ходом, решту привозять автобусами. О 9-й ранку збір на столичному Подолі, а до 16-ї години робота закінчується, щоб люди встигли повернутися додому до настання комендантської години.
Ще нюанс – людей потрібно забезпечити інвентарем, інструментами, а їх поки що теж обмежена кількість. Всі ці питання вирішуються, можливо, незабаром іншим охочим теж знайдуть фронт робіт.
- Поки що нам не дають такий обсяг робіт, як ми хочемо. Але це пов'язано ще й з тим, що багато дільниць заміновано. І спершу треба, щоби там попрацювали сапери. Тільки тоді туди пускають людей, – пояснює Тарасенко. – Працюємо старанно, з повною самовіддачею. Усі дуже серйозно налаштовані. Люди певною мірою відчувають свою провину, що не допомагають армії на фронті. Тому намагаються допомагати так, як вони можуть.
Багато волонтерів готові в будь-який момент змінити бензопилу або лом на автомат. Чоловіки записувалися і до тероборони, просилися до ЗСУ, їх ставили на облік та просили почекати: охочих теж сотні. Тому, коли оголосили про набір у будівельний батальйон «Добробат», багато хто рванув сюди.
– Люди готові приїхати безкоштовно допомагати з усієї України. У нас у «Добробаті» напрямок будівельний, є штукатури, електрики, покрівельники, виконроби, керівники будівництва. Усі ми чекаємо, коли нам дадуть змогу не лише розчищати руйнування, а й почати відновлювати міста, – продовжує співрозмовник.
Рашисти знищили півміста
- Учора разом із нами працював чоловік, який пережив окупацію в Бучі. Розповідав, що 37 людей сиділо у підвалі, поряд була школа, де було ще 60 дітей. І мер Бучі домовився з власниками продуктових магазинів, і ті дозволили людям зламати магазин і взяти звідти продукти, що швидко псуються, - розповідає Олександр Тарасенко.
Як зараз виглядає Гостомель? Як і всі міста, де ступала нога окупанта, – суцільна розруха, біль та жах… Постраждало близько половини житлових будинків. Існують квартали, які знищені повністю.
- Навпроти парку, де ми працювали, видно чітко, що орки заїжджали просто у двори. Ворота буквально виламані. Техніка згоріла є, великі гільзи від кулеметів валяються. Багато розстріляних машин. Стоїть біля входу в парк розстріляний автомобіль із їхньою символікою, - описує побачене волонтер. – Є квартали повністю спалені. Щоправда, іноді зустрічаються й будинки, які, на подив, але якось примудрилися не постраждати, хоч навколо велися бої.