"Історії із соцмереж" - рубрика, яка виникла після прочитання постів українців, що переживають війну. У ній ми збираємо історії, які зачепили нас. Напевно, вони не залишать байдужими і вас. Тексти публікуємо без змін.
Микола Кулєба, уповноважений президента з прав людини:
Вероніка провела 50 днів під землею.
Вона одна з сотні тисяч українських дітей, які вже майже 2 місяці живуть у бомбосховищах по всій Україні. Вони не бачили сонячного проміння. Буквально. Для цих дітей весна ще не почалася.
Цю маленьку дівчинку, її маму Катю та бабусю Тетяну я зустрів у харківському метро, коли їздив на схід евакуювати дітей з гарячих точок. Катя розповіла мені, що у перший день війни рашисти розбомбили їхню багатоповерхівку. Квартира повністю була знищена – а з нею всі улюблені іграшки та ляльки Веронічки. Тоді сім'я ховалася у підвалі. Після трагедії спустилися у найближчу станцію метро.
Вероніка згадувала, що вона дуже боялася померти, коли чула ці гучні звуки. Дівчинка отримала психологічну травму – вона до істерики боялася навіть підійти до сходів, що ведуть на поверхню з метро.
Я зустрів їх випадково. Ми познайомилися, і сім’я розповіла мені свою історію. Через дві години моїх умовлянь та аргументів родина, яка жила майже два місяці під землею, наважилася покинути свою схованку і погодилася поїхати зі мною до Києва.
Не забуду момент, коли мала піднімалася тими сходами. Ми всі дуже нею пишалися, підбадьорювали її. Вона добре трималася попри те, що її тіло трусилося зі страху, а рука з усією силою вчепилася в мамину руку.
Я розумію, наскільки це складне рішення - евакуюватися з місця, де останні декілька тижнів ти відчув відносну безпеку. Але ця безпека дійсно ілюзорна – рашисти не припиняють вогню та скидання ракет на сході та півдні України. Я пишаюся цією сім’єю – наскільки б страшно не було, вони зважилися. І наразі у безпеці.
Якщо ви вирішили евакуюватися – дозвольте команді "Врятуємо Україну" допомогти вам у цьому. Звертайтеся на нашу всеукраїнську цілодобову безкоштовну гарячу лінію:
0800 333 129.