Під час війни людські стосунки перебувають у зоні особливого ризику, оскільки і натомість гострого стресу активізуються наші гострі емоційні стану.
За словами психолога Мар'яни Франка, наша емоційна система стає настільки активною, що ніби затуляє кору мозку, внаслідок чого ми надаємо дуже гострі реакції. І тоді складно говорити про толерантність, терпимість і розуміння. Особливо це посилюється у спілкуванні на відстані, всім відомо, що телефоном легко посваритися, але дуже важко помиритися. І кохання, що «цементує» будь-яку сім'ю, під час вимушеної розлуки з дорогими серцю людьми вимагає особливої підтримки.
Як утримати цю тендітну рівновагу, що дає нам велику силу, як бути сім'єю, перебуваючи за тисячі кілометрів один від одного, як звикнути до нової реальності без шкоди для стосунків – поради від психотерапевтів Психологічної студії «СЕНС».
Підтримка дітей: голосові повідомлення, вигадування історій та плани на життя після війни
Якщо подивитися зараз на коментарі під постами практикуючих психологів у соцмережах, одним з головних запитів, що стосуються дітей, є туга за близьким, що залишилися вдома. І начебто влаштувалися на новому місці, і в школі все добре, і нескінченні питання про війну припинилися, але тато чи бабуся з дідусем не сходять з мови, що вечорами плач і рефреном повторюється «коли ми повернемося додому?»
За словами психологів, через розлуку з близьким та рідним домом діти відчувають не лише смуток, а й страх, напруження та розпач. І щоб вони могли звикнути до нової реальності, у якої поки що немає термінів закінчення, докласти зусиль можуть не тільки і навіть не стільки мами, які поряд, а й найрідніші дитині люди, з якими вона розлучена.
- Зберігати постійний контакт, телефонуючи чи переписуючись щодня. Добре, якщо це буде певний час, про який ви домовилися, щоб дитина чекала на призначену годину і знала, що це тільки ваш час. Не підводьте його та не беріть зобов'язань, яких не зможете виконати. Не допускайте ситуації, коли дитина чекала, а ви не змогли говорити.
Це правило, звичайно, не розповсюджується на тат, які зараз воюють і не завжди мають можливість навіть написати. У таких випадках важливо повторювати дитині, що тато любить, нудьгує, пам'ятає і писатиме або дзвонитиме за будь-якої можливості. - Надсилати протягом дня смайлики, веселі картинки, короткі повідомлення зі словами кохання. Психологи рекомендують також голосові повідомлення – рідний голос дасть дитині відчуття безпеки.
- Давати можливість дитині виговоритися і навіть поплакати телефоном, не лякаючись і не намагаючись негайно його заспокоїти. Діти, особливо маленькі, через плач висловлюють свої емоції та переживання.
- Розмовляючи, розпитувати дитину про всі подробиці її життя щодня, про плани на завтра чи вихідні. У свою чергу, розповідати, що робили ви та що плануєте.
- Якщо є можливість, читайте вголос вечорами казку або разом вигадуйте історію. Це буде створювати дитині безпечне місце та нагадувати про будинок.
- Говоріть і підтримуйте віру в те, що коли в країні буде спокійно, ви знову будете разом. Вигадуйте, що ви тоді робитимете: куди підете чи поїдете, чим займетеся, з ким побачитеся. Дітям дуже важливо розуміти, що сьогоднішня ситуація вимушена і не назавжди, що до звичного життя вони неодмінно повернуться.
- Вигадувати короткі ігри, які допоможуть зняти напругу, наприклад, згадувати спільні подорожі та якісь смішні моменти з них. Або пограти в асоціації до загаданого слова. Або розгадувати, що зашифровано в малюнку, який дитина заздалегідь намалювала та показала на фото.
- Разом вигадати якусь фразу, яка буде відома лише дитині і вам – смішну, мотивуючу, підбадьорливу. Закінчувати нею розмову або вітати нею один одного, щоб у вас був свій ритуал, зрозумілий лише вам двом.
- Дитині важливо мати щось, що нагадує вас – іграшку, лист, подарований колись сувенір. У маленької дитини потрібно запитувати, як почувається заєць або ведмедик, чи спить у ліжку разом з ним. Експерти кажуть, це буде нагадувати дитині про вашу турботу та підтримку, коли ви не поруч. У психології це називається «перехідний об'єкт», що дозволяє зберігати прихильність та тепло відносин.
Підтримка жінок: говорити про кохання та спокійно реагувати на емоції
Туга за домом, коли від'їзд був вимушеним, посилюється сторазово, кажуть психологи. Переживаючи її, жінки, які виїхали заради порятунку дітей, почуваються невпевнено та незручно – і фізично, і емоційно, їм не вистачає передбачуваності, послідовності та стабільності. До того ж може підключатися сором і почуття провини через те, що залишили будинок, чоловіка, рідних.
Психологи в таких випадках рекомендують пам'ятати про те, що життя – найбільша цінність, зберегти життя собі та дітям – головне завдання, бути у безпеці – найкраще рішення. І цю впевненість у них можуть і мають підтримати близькі, насамперед чоловіки.
- Говорити не тільки про те, з чого складався день, але й про емоції, що переживаються, про те, як сумуєте і чекаєте зустрічі. Запитувати про труднощі, які, звичайно, виникають на новому місці, знаходити разом шляхи їх вирішення. Наголошувати, як хотілося б бути поруч, обійняти та допомогти.
- Згадувати, як ви справлялися з труднощами у мирному житті, що тоді допомагало вашій другій половинці, що надавало їй сил і впевненості.
- Зберігати довоєнні традиції простору лише вас двох: ніжні слівця, якими ви називали кохану жінку, нагадування історій, відомих лише вам, кумедних моментів. Це не повинно зникнути, оскільки це наповнює радістю, знімає напругу і є «паливом» для стосунків та запорукою впевненості, що й на відстані нічого не змінилося.
- Розпитувати про дітей – їх настрої, навчання, успіхи та труднощі в адаптації. Згадувати про їхні досягнення у мирному житті – це надихає та дає розуміння, як багато ви для них робите.
- Будувати ваші спільні плани на життя після перемоги, говорити про те, як ви зробите все, що довго відкладали, як втілить у життя найсміливіші мрії.
- Вміти слухати та чути, пам'ятати, що дружина з дітьми не на курорті, і їм зараз теж нелегко. Спокійно реагувати на емоційні сплески.
- Обговорити варіанти зворотного зв'язку для випадків, коли у когось із вас немає можливості швидко відповісти, щоб зайвий раз не хвилювати один одного.
- Жодного дня не повинно проходити без слів любові, які жінці тепер подвійно важливо чути.
Підтримка чоловіків: помічати зусилля та цікавитися життям
Вони, звичайно, важко в цьому зізнаються, але багато хто з від'їздом дружини і дітей виявили страшну порожнечу в душі і відсутність будь-яких сенсів у власному житті. Як сказав знайомий, який відправив сім'ю до Польщі, «було відчуття, що відірвали руку чи ногу, те, що ти начебто не помічав, а коли втратив, зрозумів, що не функціонує без цього».
Хтось просто сумує, хтось ображається, що вони там так зайняті облаштуванням, що він почувається за бортом їхнього життя. Хтось злиться, що рідко дзвонять, хтось засмучується через дітей, які дуже сумують за татом. Історія у кожного своя, але допомогти коханій людині впоратися з самотністю дуже важливо і не так складно.
- Наголошувати, які потрібні та важливі речі робить він, залишившись в Україні: захищає країну, місто, свою сім'ю, будинок, рідних; працює, забезпечуючи дохід та підтримуючи економіку; дбає про літніх родичів; доглядає домашніх тварин. Не важливо, що головне, ви з дітьми почуваєтеся в безпеці завдяки йому.
- Нагадувати частіше, заради чого вам довелося розлучитися, і говорити про те, як любите, сумуєте, про те, наскільки він важливий для вас.
- Якщо є діти, не лише розповідати про них, а й говорити, як часто ви разом із ними розмовляєте про тата, згадуєте спільні ігри, свята, подорожі, подарунки.
- Цікавитись його роботою, настроєм, здоров'ям та простими речами: як харчується, як спить?
- Підтримувати, якщо чоловік каже, що йому тривожно чи страшно. Але не казати: «Ти впораєшся» або «Чоловіки не бояться», а сказати, що страх і тривога – нормальні емоції в такий час, їх переживають усі незалежно від статі, і кожна людина хоче бути в безпеці. Разом подумати, що могло б підтримати його зараз, поки ви в розлуці.
- Говоріть про майбутнє та мрії, про те, як зустрінетеся, що зробите з того, що планували чи не встигли завершити через війну.
- Домовитися про дії у випадку, якщо ви не можете відповісти на дзвінок, щоб чоловік не турбувався і не злився. «Призначити» якісь символи у вигляді зворотного зв'язку – смайлик, хрестик, букву, яку ви надсилаєте на знак того, що все гаразд, просто не можу відповісти.
- Щодня нагадувати про своє кохання будь-якими способами, знаками, символами, словами.